За кадром

- Я не бачу сенсу прямо зараз відправлятися в менор, - вперто заявила Герміона, дивлячись прямо в сірі очі Драко Малфоя, - До зимового сезону ще пара тижнів в запасі.

Чарівник закотив очі, ніби закликаючи Мерліна в свідки дурної жіночої впертості.

- Ти ж розумна, Герміона! - заперечив він, - Скажи, наскільки підозрілим буде примирення акурат перед сезоном прийомів, де будуть незаконні обшуки в маєтках аристократів?

- Ти занадто гарної думки про їх розумові здібності, - буркнула чарівниця, - Щоб бачити причинно-наслідковий зв'язок, треба вміти думати. В наші дні ця корисна навичка вважається ледве не гріхом, прискорбним недоліком непокірної особистості.

Теодор Нотт тільки загадково посміхався, але не втручався в суперечку молодого сімейства. Він завжди думав, що Драко Малфою потрібна така дружина, яка буде мати ще більш нестерпний характер, ніж в нього.

Лаванда Браун не збиралася мовчати. Врешті решт, все ж обговорили, пора було повертися по домам, а вони ніяк не могли цього зробити через суперечки Драко і Герміони.

- Ви обидва по своєму маєте рацію! - вигукнула Лаванда, Малфої глянули на неї зовсім не дружелюбно, - Так, Герміона, Драко дійсно має рацію в тому, що ваше офіційне примирення повинно статися заздалегідь, а не в ніч перед першим балом, - грифіндорка стала дихати так бурно, ніби розлючений бик, а Малфой самвдоволено посміхнувся, - Але і ти маєш рацію. Не можна після такого взяти і знову оселитися в Малфой-менорі, ніби нічого не сталося! - Драко фиркнув, а Герміона прийняла злегка задоволений вигляд, - Крупного скандалу при розставанні не сталося, по суті, тільки ви двоє в курсі, що там між вами було в маєтку, але примирення має бути бурним. Щоб всі чарівники його бачили, а в журнала ці писаки повинні захлинутися жовчю, - Малфой вигнув брову, - А що? Вони так радіють всьому, що принижує Герміону, щоб пережити її щастя їм буде ой як важко. 

 - Лаванда, - як можна тактовніше заговорила Герміона, - Я знаю, що ти завжди була схильна до надлишкового драматизму в любовних стосунках, але...

- Вона має рацію, - відрізав Драко, застібаючи дорожню мантію, - Я за трояндами. Чи ти любиш інші квіти? 

- Дурість якась!

Герміона була зла і не приховувала цього. В який момент її особисте життя перетворилося в цирк? Замість того, щоб бути справді особистим, воно стало ретельно спланованою операцією. Похитавши головою, чарівниця рушила до виходу.

- Я люблю лілії, - кинула чарівниця вже біля самих дверей, - Давайте відправлятися по домам, перед такою важкою роботою потрібен гарний відпочинок.

Назад Герміона поїхала в компанії Джинні, Ханни і сестре. Вони також прибули на зустріч в кареті, але, навідміну від карети Малфоя, ця була запряжена фестралом. Дружба з лісничим Хоґвартса, який помішаний на розведенні всіляких монстровидних тваринок, дає свої переваги. Кого кого, а його Ріта Скітер описала без прикрас чи знущання, все ж розумню побоюється напіввеликана і його прихованої сили.

- Я вірила, що, зваливши уряд Лордів, ми зможем жити щасливо, - тихо заговорила Джинні, - Без таємних зустрічей, відчуття постійної небезпеки і страху за життя близьких людей. Сьогодні, коли ми не змогли знайти тебе, Герміона, я думала, що збожеволію.

Від тихого сумного голосу місіс Поттер всіх в кареті пробрали мурашки.

- Для багатьох так і сталося, - Падма поклала свою долоню на руку Джинні, - Вони більше не бояться, що який-небудь чистокровний виродок заявиться в будинок і відбере у всіх чарівні палички, переламає їх, а під кінець вручить пожиттєву заборону для всіх ниніншіх і всіх майбутніх членів родини на відвідування школи чародійства та магії. Маглонароджені більше не вивчають в Хоґвартсі дисципліни, які повинні привчити їх обслуговувати довбану аристократію, цим дітям більше не потрібно тайком вчитися ночами, пробираючись до бібліотеки. Я вважаю, що це добра ціна за наші тривоги, безсоння та синдром відчуття небезпеки, який не пройде до кінця життя.

Далі вже ніхто не зронив ні слова. В кожній душі бродили свої демони, йшли власні битви з ними. Декілька років тому цих сімох тендітних дівчат боялися, одна згадка загону Семилуччя змушувало аристократів панікувати, і тим їм було страшніше, що ніхто з них не знав, хто саме входить в цю неймовірну сімку. Якщо доводилося вести публічну битву, Семилуччя використовувало спеціальні личини, які наводили жах на ворогів і сіяли надію в серцях тих, за чиї життя семеро жінок готові були віддати свої.

Як там сказав Малфой? Клуб особливо злобних домогосподарок? Так, саме звичайними жінками ми захотіли стати після тієї революції, люблячими дружинами і домогосподарками. Хіба ми так багато просили?

В Лондоні всі розійшлися по своїм домівкам, вважалося, що Герміона поїде в штаб-квартиру, але жінка змінила напрямок неочікувано навіть для себе. Замість того, щоб звернути в таємний прохід, відкривши його з заднього двору пабу "Дирявий казан", вона пройшла через зал пабу на Чарінг-крос-роуд, звідти впіймала таксі і відправилася до батька. Можливо це було дитяче бажання маленької дівчинки, яка завжди живе в кожній дорослій жінці, побачити татуся, мовчки нажалітися йому на долю і отримати підтримку. А може бути, Герміону Малфой вела особлива магічна інтуїція, одне з самих невивчених явищ в світі.

В будинку Тома Ґрейнджера було дуже тихо і темно. Герміона відчинила двері власним ключем, подумавши, що всього лиш впевниться в тому, що все добре, і піде. Можливо вкриє тата ковдрою, якщо він знову заснув посеред кухні.

Вона не могла звинувачувати свого батька в слабкості. Ще в дитинстві Герміона бачила, що серцем сім'ї є мама, мудра та сильна духом Джин Ґрейнджер, яка однією своєю посмішкою могла заспокоїти будь-яку бурю в душі свого чоловіка, Тома Ґрейнджера. Поряд з ними маленька Герміона відчувала себе пречудово, і вірила, що в її сім'ї буде таке ж кохання, така сама взаємоповага.

Зараз серце дому зникло.

В кімнатах було дуже душно, пахло якимось забористим чаєм, батько був справжнім англійцем і любив експериментувати зі смаком цього напою. Герміона в першу чергу підійшла до вікон, відкрила рами, нічне повітря увірвалося в приміщення, приторний запах став трішки легшим. Потім чарівниця вийняла з-за пазухи свою чарівну паличку, тихо прошепотіла закляття і на її кінчику засвітилося світло. В домі неприбрано. Навряд чи Том опікувався побутом, а вона, його донька, навіть не додумалася прийти і допомогти йому з цим. Добре, що нічого не скажеш.

От буде добре, якщо зранку тато прокинеться в чистому будинку, з вимитою підлогою.

- Крессі, Доббі, - тихо покликала вона, домовики негайно з'явилися, їх вуха неспокійно тремтіли, - Я розумію, що це проти правил, - прошепотіла Герміона, - Але це будинок мого батька, його треба прибрати, а сама я не впораюся до ранку. Якщо Драко буде обурюватися, я вас захищу.

- Справа не в цьому, хазяйка Герміона, - відповів Доббі, чомусь почав робити маленькими ручками складні паси, повітря злегка затріскотіло від ельфійської магії, - Ми не переживаємо через реакцію хазяїна Драко, він би все зрозумів. В цьому будинку багато темної магії, хазяйка Герміона, Доббі її чує.

- Крессі теж чує, - підтвердила домовиха.

Герміона дивилася на домовиків розширеними від жаху очима.

- Тато, - прошепотіла вона, вдарила паличку об другу руку, світло тепер залило всю кімнату, і вона побігла в кімнату батька, - Тату! - Том Ґрейнджер лежав в своєму ліжку, і, здавалося б, спав, Герміона стала його будити, але не змогла, - Тату! Татусю, прокинься! Тату!

- Хазяйка Герміона! - в кімнату зайшла Крессі, - Доббі та Крессі тимчасово розганяють темну магію, але вона все щільніше закутує цей будинок в кокон. Хазяйка Герміона, звідси треба терміново йти. Крессі понесе вашого батька на руках.

Розумні спокійні слова домовихи подіяли на чарівницю, як зілля для протрезвіння. Так, вона не зможе розбудити батька, якщо буде панікувати та кричати, як безпорадна маглівська жінка, потрібно діяти.

Твою ж маму! Я забула в будинку Малфоїв монетку для зв'язку! Як же мені тепере зв'язатися зі своїми?

- Крессі! - домовиха підняла очі, - Негайно відправляйся до Гаррі Поттера, де б він не був. Не витрачай часу на пояснення, скажи одне слово: "Василіск", - і назви адресу цього будинку. Зрозуміла?

- Так, хазяйка Герміона.

* * *

- Вони нам не довіряють до кінця, і це нормально, - відмітив Нотт, - Не бачу приводу хмуритися, друже.

Драко постукав вказівним пальцем по своєму стакану з вогневіскі. Ще нещодавно він точно так сидів в цьому кріслі, а навпроти був його батько, Люциус, а тепер сидить Теодор Нотт. В руках друга такий же стакан з пойлом.

- Це зрозуміло, - протягнув Малфой, - Просто... Я думав, що моя дружина буде тут.

Теодор всміхнувся, але коментувати не став. До чого озвучувати такі очевидні речі?

Раптово Драко нахмурився, зробив складний пас рукою, і у вітальні з'явився Гаррі Поттер. Начальник Управління аврорів виглядав перепрацювавшим. Блідий. синці під очима вже нагадували татуювання, очі гарячково блищали, як у людини, яка давно не спала і мучиться від кількості одних і тих же думок. 

- Доброї ночі, - привітався він, - Дякую, що впустив, - він кивнув Драко, - Я по справі.

- Ми вже зрозуміли, - відмахнувся Малфой, - О такій пізній годині візити ввічливості не наносять. Сідай і говори, навіщо прийшов, - взмахнувши паличкою, він начаклував крісло для гостя, ще один стакан, і налив туди вогневіскі для нього.

Поттер сів на запропоноване крісло, мовчки взяв стакан і зробив з нього великий ковток. Трохи скривився, коли алкоголь обпік стравохід, зробив ще один ковток і прокашлявся, збираючись заговорити.

- Годину тому прийшло повідомлення з Азкабану, Блейз Забіні знайдений мертвим в своїй камері.

Драко сам не знав, що відчув в той момент. Скоріш за все жаль, Блейз дуже довго був йому другом, моторошно усвідомлювати, що ніхто і ніколи більше не побачить широкої посмішки мулата, не почує його жартів. Гірше за все в тому, що в останній раз Малой бачив його зляканим та жалюгідним, і це залишиться з ним на все життя.

- Це вбивство чи самовбиство? - запитав Теодор.

- Це точно не природна смерть, - зронив Поттер, - В іншому я поки що дати зрозумілої відповіді не можу. Розслідування ведеться, але деякі відомості будуть лише до ранку. Я просто прийшов повідомити цю новину в надії, що комусь з вас вже відомо про предмет останньої розмови Забіні з Герміоною.

Раптово у вітальні з гучним хлопком апарації з'явилася Крессі, але рушила не до Драко Малфоя, а до Гаррі Поттера.

- Містер Поттер, хазяйка Герміона звеліла передати вам слово: "Василіск", - Поттер миттєва скочив на ноги, дико заозирався, - Хазяйка Герміона зараз знаходиться в будинку Тома і Джин Ґрейнджер.

- Твою ж маму!

- Поттер, що це означає? - Драко останньої миті встиг схопити чоловіка за руку, коли той вже збирався апарувати, - Чому ти так перелякався?

- Це шифр аврорів, - швидко вигукнув той, - Це означає, що авров виявим злочин, скоєний за допомогою дуже темної магії! Я повинен негайно підняти по тривозі аврорат та невиразимців! А ви двоє не смійте відправлятися туди, це дуже небезпечно! - з цими словами Поттер вирвав руку з хватки Малфоя і нарешті апарував.

Драко різко швирнув стакан об стіну, той розбився на дрібні осколки.

- Святий Поттер, - процідив він крізь зуби, - Ти серйозно думаєш, що я буду тут сидіти та пити вогневіскі, коли моя дружина в небезпеці? Чорта з два! Крессі, якого роду там магія?

- Це дуже темне закляття, хазяїн Драко, - одразу ж відповіла ельф, - Доббі і Крессі змогли трохи послабити його тиск. Хазяйка Герміона відправила Крессі за допомогою, Доббі продовжує послабляти закляття, щоб хазяйка Герміона і її батько не загинули. Крессі учуяла в будинку містер Ґрейнджера сильний запах чаю, замішаного на східних прянощах.

Нотт від душі вилаявся.

- Драко, звідти треба всіх забрати терміново, але спочатку треба самим захиститися від закляття темної магії.

- Ти знаєш, як?

- Думаю, що так. Де тут кімната з інгредієнтами для варки зілля?

Драко мовчки пішов до виходу з вітальні до підвальних приміщень, Теодор послідував за ним. Йти довелося достатньо довго, тільки за приміщеннями для ельфів знайшлося те, що треба. Так, Малфої в першу чергу стародавній аристократичний рід, які приймають гостей на численних балах та прийомах, і їх не повинні турбувати запах зілля, яке вариться, він частенько буває набагато гірше, ніж сморід на шкіряному заводі.

Малфой накреслив на дверях особливий відчиняющий знак, вона із скрипом відкрилася. В кладовці знайглся справжні багатства, навіть у Теодора, який завжди купував все, що хотів, скільки б цей інгредієнт не коштував, загорілися очі. Він швидко зорієнтувався, відшував все необхідне, а після спустошив шухляду з безоарами.

- Ти збираєшся варити зілля? - Драко вигнув брову, - Думаєш, на це є час?

- Буде, коли ми запхнемо в горлянки всіх, хто там побував, безоари. Ми їх з'їмо заздалегідь.

- Добре.

Проковтнувши по безоару, обидва чарівника апарували в будинок Ґрейнджерів старших. Доббі продовжував виводити руками складні візерунки магії, Крессі вже стояла поряд з ним і робила те ж саме, а Герміона тримала батька за руку. Малфой бачив його в спогаді про день весілля. Нотт одразу ж кинувся до чоловіка, а Драко підійшов до дружини:

- Негайно з'їж це, - він протягнув на розкритій долоні безоар, Герміона мовчки взяла його і проковтнула, - Розумниця, що не сперечаєшся.

В цю ж секунду в будинку з'явилися аврори та невиразимці під командуванням Поттера.

- Я ж казав не приходити! - прошипів він крізь зуби, - Якого дідька, щоб вас Мерлін роздер!

- Такого, що по опису домовихи Теодор впізнав закляття та знає, як від нього врятуватися, - відповів Драко, - Чи ти думав, що я буду ризикувати життям дружини?

Теодор вже заштовхнув безоар в горло магла, і роздавав інші камінчики всім прибулим аврорам.

- Чому не даєш невиразимцям? - здивувалася Герміона.

- В нас захист крутіший за камінчики, - відмахнувся молодий чоловік в мантії зі знаком цього таємничого відділу, - Немає потреби витрачати цінний ресурс.

- Ясно.

Нотт хмикнув:

- Я йду варити потрібне зілля, доставлю його в Святого Мунго через півтори години, - і апарував звідси.

Драко дуже не подобалася ситуація, яка склалася. Один з невиразимців м'яко торкнувся руки Герміони, показуючи, що вона повинна відпустити руку батька, але та була занадто приголомшена і явно не розуміла, чого від неї хочуть. Малфой підійшов до дружини, взяв чарівницю за другу руку і потягнув до себе.

- Ти не зможеш допомогти своєму батькові, Герміона, дозволь зробити це тим, хто зможе, - жінка підняла на нього погляд, вперше за весь час Драко придивився і зрозумів, що світло-карі очі так само гарні, як і темні очі Блеків, - Все буде добре, - неочікувано для Малфоя Герміона подалася вперед, обняла його за талію та притулилася, наче дитина, яка загубилася в натовпі, нарешті знайшлася, і тепер жметься до матері, - Не думай про погане.

Лише через секунду до Малфоя дійшло, що вона плаче.

- Містер Малфой, - до нього звернувся невиразимець, - Вам краще покинути будинок, навіть якщо ви вже прийняли безоари. Ми просимо залишити нам ваших домовиків, їх магія ефективніше розганяє плетіння темного закляття, ніж може наша.

- Доббі, - покликав Драко, - Це закляття небезпечне для вас?

- Ні, хазяїн Драко, - відповів домовик, - Воно повністю направлене на чарівників, ельфи його дії не підвержені.

- Тоді я вам їх залишаю, - заключив Малфой і апарував в свій маєток, впевнений, що Нотт вже варить зілля саме тут, - Ти як? Здатна витримати розмову?

Герміона відліпилася від Драко, заглянула в його очі і мовчки кивнула.

- Так, хоча сильно приголомшена тим, що сталося, - визнала чарівниця, - Голова крутиться.

- Ходімо знайдемо цього зіллєвара, - запропонував Малфой, - Тобі першій і дамо порцію лікуючого зілля.

- Тато...

- Теж його отримає.

Нотт знайшовся внизу, він зосереджено відмірював потрібну кількість очей тритона для зілля, не забуваючи про необхідність помішувати варево.

- Добре, що ельф так точно описала запах, - бурмотів чарівник, - З цими темними закляттями лажа в тому, що їх занадто багато, без потрібної підготовки легко переплутати.

- Звідки в тебе такі специфічні знання? - запитала Герміона.

Нотт підняв голову, подивився на чарівницю і всміхнувся одним куточком губ.

- Бачиш, мої предки винайшли добру частину цих заклять, - чарівниця ахнула, - Звісно ж, вони передали знання, як від цих заклять захиститися, якщо хтось використає їх неймовірний винахід. А тепер не заважайте, мені потрібно зосередитися.

- Коли закінчиш і передасиш зілля в лікарню, йди до бібліотеки, - сказав Драко, - Треба обговорити, хто і навішо напав на магла.

- Здається, відповідь на це питання я знаю, - в дверях з'явився Люциус, трошки схудлий, але виглядав пристойно, - Але ти маєш рацію, синку, спочатку треба допомогти постраждалим. В першу чергу наклади на дружину оздоровлюючу мантію, це не завадить.

- Так, батьку.