За кадром

"Ми згодні зустрітитися".

Сову Малфою вона відправила одразу після того, як пішли всі дівчата. Ніхто з них ніколи не залишався на ніч, дотримуючись правил секретності. По суті те, що одна з членів Семилуччя ночує в штаб-квартирі, вже веде до небезпечної ситуації.

Назад сова прилетіла з запискою, в якій Малфой вказав час і місце зустрічі. Достатньо глухе місце для того, щоб там бродили магли.

Зранку Герміона, як зазвичай, пішла на роботу, одразу взялася за справи. Тільки вони допомагали відполіктися від того жаху, що відбувався в житті чарівниці. Мама зникла, а вона змушена робити вигляд, що нічого особливого не відбувалося, тому що справа про зникнення місіс Ґрейнджер і леді Малфой відмічен грифом "Цілком таємно". Герміоні хотілося б втішити батька, поговорити з найрідніщою людиною, але Том пішов в запой, заздалегідь вирішивши, що вже ніколи не побачить дружину. Будь-яка спроба поговорити з ним завершувалася провалом, батько починав плакати і стверджувати, що ненавидить магічний світ, який відібрав в нього дружину та приніс стільки болю доньці.

Цікаво, що зробив би Драко, якби я зникла? Що відчув би? З першим зрозуміло, зробив би все, що захистити сім'ю, але тільки заради того, щоб не зронити свій авторитет. А з другим... Навіть розшукуючи мене, Драко хотів би ніколи не знайти.

В двері постукали.

- Увійдіть, - дозволила вона.

В кабінет зайшов Гаррі Поттер, скуйовджений і помітно стомлений.

- Привіт, Герміона.

- Доброго ранку. Що сталося?

- Прийшов поцікавитися про всяк випадок. Сьогодні з Азкабану доставлять на допит Блейза Забіні, ти хочеш бути присутньою?

Від одного звучання імені гівнюка по спині Герміони поповзли мурашки.

- Так, хочу.

- Тоді чекаю о другій дня в кімнаті для допитів №4, - Гаррі провів рукою по волоссю, - Так, якщо ти захочеш, я дозволяю запросити твого чоловіка. Ви обидва постраждали. 

Не очікуючи такого, Герміона не впоралася з емоціями і зламала перо, Гаррі тактовно промовчав і поспішив вийти. Вона не планувала зустрічатися з Малфоєм раніше, ніж зазначено в записці.

З другого боку, Герміона вже дала згоду на свою участь в допиті, тому що хоче поглянути в очі Забіні. Хоче запитати, чи не мучить того совість, адже Блейз посміхався їй, жартував і ручку цілував, а потім перший наніс удар. Гаррі подарував їй найкращий подарунок, який можна було бажати отримати цього напруженого дня. Після всіх невдач чарівниці життєво необхідна хоча б одна перемога.

Можливо, вона потрібна і Драко?

Тяжко зітхнувши, Герміона вийняла з шухляди лист паперу, швидко написала записку і відправила сову в Малфой-менор, таємно сподіваючись, що Драко відмовиться приїжджати.

Після цього час став тягнутися нестерпно повільно. Чарівниця постійно поглядала на наручний годинник. Настінний, той, в якого особливі стрілки, вказували зовсім різне. Том знаходився вдома, як і Люциус Малфой. Стрілки Нарциси і Джин вказували на відмітку "Смертельна небезпека". Як не дивно, одна із стрілок досі належала Драко, і вона також показувала на відмітку "Вдома". Саме тому вона відправила сову в маєток.

Вже о 13:45 Герміона стояла біля дверей кімнати для допитів №4, очікуючи, коли прийде Гаррі. По словам службовця, який знаходився тут через службове завдання, арештант давно всередині. Чарівниця нервувалася.

Нарешті Гаррі показався в кінці коридору, а з ним йшов Малфой. Дідько б мене вхопив, навіщо відправила ту сову? Герміона стисла руки під мантією, намагаючись втриматися від нервового тремтіння і бажання втекти звідси. Спокійно, Герміона, ти не маленька дівчинка, а доросла жінка, героїня Революціі рівноправності. Нагадування трішечки допомогло, щільно стиснувши зуби, жінка підняла підборіддя і зустріла прямий погляд чоловіка спокійно.

- Ну що, ви готові? - запитав Гаррі.

Чоловік чудово бачив напругу між подружжям, навіть відчував її, ніби грозу в повітрі перед дощем.

- Так, - спокійно відповів Драко, Герміона обмежилася ствердним кивком, - Пора подивитися в очі "другу". 

Кімната для допитів в міністерстві мало нагадувала звичні для маглів кімнати в поліцейських дільницях. Ледве двері відчинилися, погляду Герміони предстала кам'яна доріжка, яка вела кудись вдалину, а крім неї не було нічого, лише темрява. Гаррі підняв свою чарівну паличку и вимовив "Люмос", на її кінці з'явилося світло. Начальник аврорату перший зробив крок в середину. Герміона думала, що Малфой піде слідом за Поттером, але той дав знак, щоб йшла вона. Чарівниця вирішила, що так навіть краще, тому що не доведеться таращитися на спину чоловіка і замагатися з підлим коханням, яке підступало до горла.

Йшли достатньо довго. За час роботи цього разу Герміона ще жодного разу не бувала в кімнатах для допиту, здебільшого опрацьовувала протоколи, але з першої спроби працювати аврором добре пам'ятала, що в них застосовують чари ілюзії вищої категорії. До того ж кожного разу різні. Тільки аврор, який проводить допит, знає ключ до конкретних чар, які застосовуються тут і зараз, лише тому Герміона і Драко не стали виймати свої палички, хоча крокувати за Гаррі слід в слід було не дуже зручно. Магічне світло освітлювало шлях лише своєму хазяїну.

Нарешті вдалині показався стіл. Звичайний офісний стіл з важкого дубу, за ним з одного боку сидів Блейз Забіні, помітно схудлий. Над столом літали магічні світлячки, і це було єдине джерело світла, якщо на рахувати паличку Гаррі. Коли вони всі підійшли до столу, Поттер загасив світло на паличці, мовчки сів навпроти Забіні. Драко і Герміона сіли на двомісний шкіряний диванчик трішко збоку. Можливо, таким чином Гаррі натякав, що вони можуть тільки спостерігати за допитом, а не приймати участь? В будь-якому випадку занадто близько сидівший Малфой нервував жінку, їй хотілося побудувати між ними як мінімум Берлінську стіну.

Доріжка, по якій вони прийшли сюди, зникла. Замість неї з'явилася ілюзія прірви, яка окружила стіл, стула і диван. Було відчуття, ніби вони десь в темних горах посеред ночі, розташувалися на одинокому плато. Навколишня обстановка викликає незрозумілий страх і напругу, навіть якщо чітко знаєш, що це лише ілюзія, а тих, кого приводять з Азкабану наляканими і морально слабкими, дуже сильно вражає.

- Добрий день, містер Забіні, - привітався Гаррі.

Той стрепенувся, затравлено оглядівся навкруги. Герміона презирливо скривила губи, відчувши справжню відразу, викликану боягузтвом арештанта.

- Зараз день? - голос Блейза тремтів, - Мені здавалося, що я так довго просидів тут на самоті, що давно наступила ніч.

- Ви знаєте, навіщо вас сюди привели?

Забіні кинув швидкий погляд на Драко і Герміону, які сіли на дивані збоку, але було зовсім незрозуміло, радує його напруга між ними чи ні, настільки сильно страх затьмарив всі емоціїї Блейза.

- Так, знаю.

- Вас вже допитували одразу після арешту, містер Забіні, але тоді ви відмовилися дати свідчення з приводу скоєного вами злочину. Сподіваюся, сьогодні у вас з'явилося бажання співпрацювати.

І тут те, що демонструвала мова тіла Блейза, і те, що говорит рот, увійшло в дисонанс. По виразу обличчя і неусвідомленим реакціям і дурню було б зрозуміло, що Забіні готовий все розповісти, а вголос сказав:

- Ні. Я ніколи не буду співпрацювати з міністерством, яке танцює на задніх лапках перед брундокровками.

- Ви боїтеся тих, хто змусив вас піти на тяжкий злочин? - спокійно запитав Гаррі.

Малфой трішки подався вперед, Герміона ж змістилася до другого краю дивану, неусвідомлено зреагувавши на рух чоловіка.

- Мене ніхто не змушував, - зневажливо кинув Блейз, але словам віри не було, коли Поттер запитав це, він сіпнувся вперед, ніби зрадівши, що хтось здогадався про те, що він тут теж жертва, але Забіні вперто продовжував брехати, - Я, як дійно гарний друг, повинен був спробувати врятувати Драко від його власної дурості. Одна справа говорити про те, що бруднокровки ніби-то такі ж чарівники, як і ми, істинні чарівники з чистою магічною кров'ю в жилах, і зовсім інша справа, одружуватися на одній з цих виродків, - але замість зневажливого, Блейз кинув на Герміону погляд, повний мольби.

- Тоді вас зараз же відправлять назад в Азкабан, містер Забіні, - спокійно відповів Гаррі Поттер, - Дуже жаль, що ви навіть на намагаєтесь себе врятувати.

- Я хочу поговорити з нею наодинці, - раптов видав Забіні.

Гаррі відреагував спокійно, тільки в погляді з'явилося німе запитання, Герміона спінулася, бо не очікувала нічого такого, слюна, яку вона готова була ковтнути, попала не в те горло і жінка закашлялася.

- Ні, - різко відповів Малфой, свердлячи колишнього друга поглядом, повним люті, - Ти не залишишся наодинці з моєю дружиною!

- Це не тобі вирішувати! - одразу вскинулася Герміона, - Якщо Гаррі дозволить, я поговорю з тобою.

Вона хотіла звертатися до Блейза спокійно, але зневагу подавити не вийшло. Гаррі ж повільно зняв окуляри, без поспіху протер скло, і нарешті повернувся до Малфоїв.

- Драко, вийдемо.

Малфой розлютився через рішення Поттеріа і не збирався приховувати це.

- Його точно перевірила на наявність прихованої зброї? - запитав він крізь зуби, - Якщо він нашкодить моїй дружині, ти відповіси за це, Поттер!

Ну прямо як в школі, повне дежавю.

- Герміона співробітниця міністерства, чудово знає всі протоколи захисту і вміє ними користуватися, - відповів Гаррі, - І так, арештанта ретельно обшукали перед тим, як відправити на допит.

Драко більше не став заперечувати, але продовжував розлючено сопіти, коли йому довелося піти за Гаррі по стежинці, яка знову з'явилася, ледве Поттер запалив світло на кінчику чарівної палички. Герміона почекала, поки вони вийдуть з кімнати, вдалині стукнули двері, піднялася з дивану і пересіла на те місце, де до цього сидів Гаррі.

- Що ти хочеш від мене, Блейз? - стомлено запитала Герміона, - Кажи швидше, тому що навіть бачити тебе перед собою мені дуже неприємно.

- Я розумію, - від зневаги та зверхності не залишилося і сліду, - Це прозвучить знущанням, але я хочу попросити тебе про послугу, - Герміона вигнула брову, не знаходячи слів від здивування, - Так так, ти ніколи не захочеш допомогти мені, я розумію це дуже добре. Мені сильно пощастило, що ти взагалі погодилася поговорити наодинці.

- Ближче до справи, - чарівниця обірвала швидке бурмотіння Забіні, - Кому потрібна допомога?

Блезй полегшено всміхнувся.

- Ти все правильно зрозуміла. Ти завжди була дуже розумна, ось і ту пастку перша помітила, погано, що було вже пізно для тебе. Якби я знав... Я б ніколи не дозволи катувати вагітну... - від хвилювання Забіні не міг говорит внятно, Герміона довелося напрягтися, щоб розібрати зміст швидкого бурмотіння, - В мене ж теж буде дитина. Яким же я дурним був! Я думав... Я вірив, що зможу... Коли Енді народить, він забере дитя не жертовний алтарь. Сильна древня кров, - Герміона похолоділа від почутого, швидко подалася вперед. 

- Забіні! - швидке бурмотіння припинилося, Блейз злякано витріщився на Герміону, - Говори чітко і внятно, ти мене зрозумів? Хто така Енді? Хто забере твою дитину на жертовний алтарь? І я, щоб тебе Мерлін роздер, ти погодився на таке?

Блейз насилу ковтнув, тремтячою рукою провів по обличчю.

- Не Імперіус, в мене немає такого виправдання, - прошепотів він, - У Драко є, він накладав на нього Імперіус невербально, поки ми розмовляли, Малфой навіть не помічав.

- Говори про дитину! - закричала чарівниця, бурмотіння про Імперіус здалося їй безглуздою спробою вигородити друга, коли сам вже летиш в прірву, тому і повірити цим словам вона не могла, - Швидко і чітко!

- Енді магла, але я її не викрадав. Ні ні, він сказав, що для того, щоб все вийшло, потрібно, щоб дитина була зачата в коханні, принаймні мати не повинна боятися. Я познайомився з Енді в кафе, залицявся, прикинувся менеджером якимось там, в деталі не вдавався, просто вивчив основи, для неї цього вистачило. Потім ми зачали дитину, Енді вже на останньому місяці, народити може будь-якого дня. Ти повинна знайти її, Ґрейнджер! Не дай йому вбити мою дитину!

- Кому не дати?

Блейз вчепився в обличчя обома руками, чарівниця навіть злякалася, що він роздере пику до крові.

- Я не знаю, він завжди був в мантії з капюшоном, обличчя приховував закляттям, а накази віддавав жестами. Фоулі до нього ближче, - Герміон стрепенулася, отримавши доказ вини Фоулі до злочину, - І мама.

- Що? Твоя мама погодилася не принесення в жертву рідного онука?

- Маму напувають зіллям, яке не дає адекватно оцінювати реальність, - Забіні гірко всміхнувся, - Він сказав, що, якщо я буду брикатися, одного разу зілля замінять на отруту.

Герміона піднялася. Після цієї розмови ненависть до Блейза Забіні зникла, залишилися зневага та глухий біль через те, що така нікчемна людина змогла зламати її життя. Проте, можна зробити скидку на Азкабан, адже охоронці цієї в'язниці можуть зламати кого завгодно.

Вона взяла зі столу чарівну паличку, яку залишив Гаррі, адже саме на неї зав'язаний ключ від чар ілюзії.

- Люмос!

Кінчик палички засвітився, і дорожка з'явилася.

Біля дверей її чекали Гаррі і Драко, останній підозріливо окинув її поглядом і на мить прикрив очі, ніби від полегшення.

- Що він хотів від тебе? - одразу ж запитав Гаррі, Герміона похитала головою.

- Не тут, - зронила чарівниця і рушила до ліфтів, їй потрібно було вийти з міністерства, вдихнути свіже повітря, - Я ненадовго!

В ліфт разом з нею зайшов Малфой, зробив вигляд, що просто йде з міністерства, раз вистава закінчилася. Герміона нетерпляче відбивала дроб ногою по підлозі, поки ліфт зі скреготом ніс їх наверх, до атріума і виходів, нервово реагуючи на кожну зупинку на рівнях, щоб підібрати або виплюнути відвідувачів. В атріумі чарівниця швидко пішла до найближчого виходу, а потім і взагалі побігла.

Маглонароджена чарівниця виросла в маглівському світі, де також творяться достатньо моторошні злочини, але маленькі діти мають привілегію не знати про них. Вони можуть рости, насолоджуватися дитинством, мріяти про майбутнє, думати, що всі навкруги добрі. Більшість дітей, коли виростуть, зберігають за собою привілегію незнання, так і проживають свої життя щасливими. Маглівські діти, раптом відчувши в собі магічний дар, спочатку радіють, уявляючи, що магічна Великобританія то казковий світ, де на галявинах пасуться єдинороги, а добрі чарівники і чарівниці просто постійно веселяться, тому що магія дозволяє нічого не робити, тільки махати чарівною паличкою. Насправді, як тільки вступають в школу чародійства та магії, маглонароджені чарівники втрачають право не знати.

Герміона хотіла б ніколи не дізнатися, що людина, нехай і чарівник, здатна добровільно віддати власне дитя в якості жертви на темний ритуал.

Малфой наздогнав її вже на вулиці, схопив за руку і зупинив.

- Відпусти! - голосно закричала Герміона.

- Заткнись і негайно візьми себе в руки, - прошипів Драко, - Не влаштовуй сцен посеред вулиці, - схопив чарівницю, з силою притис до себе, апарував разом з нею в маєток, - Ось тут можна, буянь скільки хочеш.

Слова Малфоя стали спусковим гачком. Вже по дорозі на вихід з кімнати для допитів чарівниця відчула величезний ком енергії, який намагався розірвати її зсередини, вона починала машинально намагатися стримати його, але ком тільки ріс. Зараз Герміона нарешті відпустила контроль, випустила енергію назовні. В каміні загуготів вогонь, хоча до цього моменту він був потушений, перевернувся обідній стол, луснули і осипалося на підлогу скло великих вікон, навіть люстра закачалася, але, слава Мерліну, втрималася. В самого Драко на мить сильно заболіла голова і кров пішла носом.

Випустивши цю енергію, Герміона відчула себе до образливого спустошеною, слабкість прокотилася по тілу, жінка захиталася, втрачаючи свідомість. Драко тут же підхопив дружину на руки, уважно вдивився в бліде обличчя.

- Ну, так теж можна, - пробурмотів Драко, - Хоча я пропонував лише побити посуд, а не вікна.

У вітальною апарували домовики, які відчули великий викид магічної енергії, побачили молоду хазяйку на руках хазяїна, оцінила ситуацію. Доббі зробив крок вперед.

- Хазяїн Драко, хазяйка Герміона повернулася до нас? - запитав він.

- Думаю, що це ненадовго. Моїй дружині захотілося влаштувати магічну істерику, я не міг допустити, щоб це сталося посеред вулиці.

- Доббі повідомить Дранґеру, що треба приготувати відновлюючий відвар для хазяйки Герміони.

Домовик вклонився і щез, Драко, не почувши від домовиків прямого вказання нести бруднокровку в її спальню, хмикнув і поніс її в свою. Як добре, що Люциус взяв на себе обов'язки вчителя замість мене і тепер більше часу проводить в Хоґвартсі. Хоча чоловіка не покидало відчуття, що батько щось задумав, і не просто так відправився в школу.

Вклавши бруднокровку на своє ліжко, Драко накинув на неї покривало, відійшов до крісла біля вікна. Примостившись зручніше, він вийняв свої чітки і став чекати, поки та прийде до тями. В цей момент Драко Малфоя більше всього цікавило, що саме розповів Забіні, і чому Ґрейнджер? Мимоволі чаоловік повернув голову до ліжка.

- Сподіваюся, ти прийдеш в себе до зустрічі з твоїм Семилуччям, - пробурмотів він.