За кадром

Коли всі зібралися, в будинку стало дуже тісно, адже перевертні не самі маленькі хлопці. Герміона, підкорюючись неусвідомленому пориву, відступила поближче до своїх. Через те, що подивилася назад, вийшло так, що опинилася ближче до лорда Блека, Малфой скрипнув зубами, а Реулус задоволено ухмильнувся. Усвідомивши помилку, чарівниця закотила очі, але виправляти щось не стала, вирішила, що це буде тупо.

Ніби відчувши погляд, Герміона підняла погляд і побачила, що той самий Данила дивиться на неї что з засудженням, чи з нерозумінням.

- Ден, нехай самі розбираються в своїх стосунках, - Кет легенько торкнулася руки чоловіка, і це справило чарівний ефект, перевертень розслабився і став схожим на великого ситого кота під сонцем, - Повір, там не все однозначно.

Замість відповіді мовчазний перевертень чмокнув свою жінку в маківку, та на мить прикрила очі від задоволення.

Герміона дивилася на них і тихо заздрила. Ще нещодавно в неї також був чоловік, з яким розмови були не потрібні, вони розуміли один одного тільки з поглядів, кожний дотик ніс якийсь сенс, наповнював обох щастям. Той Драко помер, а з цим... Між нинішнім Драко і Герміоною величезна прірва.

Варг, той самий невисокий чоловік, встав і трішки розвів руки в сторони, забурмотів якесь закляття. Як Герміона не прислухалася, не змогла розібрати жодного слова, напевне магія сама себе захищала від сторонніх. Незабаром перед вожаком став збиратися чорним дим з золотистим відливом, він ставав все щільніщим, став клубитися і переливатися, ніби жива матерія.

- Прошу, - Варг з театральною пишномовністю зроби запрошуючий жест, - До самих дверей вашого Хоґвартсу. 

- Це неможливо! - заявив Драко, - Школа дуже добре захищена від всіх переміщень, максимум, куди можна потрапити, це в Хоґсмід.

- Школа захищена від відомих вам видів магічних переміщень, - уточнив вожак, анітрохи не образившись, - А ця магія стародавня, англічани про неї не в курсі, значить і захист ви виставити не могли. Чого сперечатися, ходімо.

Варг першим зробив кров всередину вихору, який клубився, який вони називали Димкою, за ним пішли майже всі перевертні. З нашої трійці першим наважився увійти лорд Блек, Герміона поспішила слідом. Драко, сердитий, як тисяча соплохвостів, качнувся з п'ятки на носок, пробурмотів пару непристойних слів і також пішов за ними. Останніми в Димку зайшли Кет і Ден.

З іншого боку англійських магів чекав сюрприз, вони дійсно вийшли з Димки акурат перед великими дверима, які вели в замок. Ці двері були розкриті настіж, так що їм було видно, як до них спішила не на жарт стривожена Мінерва МакҐонагал.

- Містер Малфой, - директор вирішила звернутися до того, хто, на її думку, здатен на будь-які витівки, - Поясніть негайно, що тут відбувається? Міністертство об'явило надзвичайний режим, але нічого не пояснюють, змусили використати всі протоколи захисту школи, і раптом ми бачимо це, - вона махнула рукою в бік шматків чорного туману Димки, - Ми подумали, що це темні чарівники, професор Снейп ледве не кинув в них вельми сильне прокляття.

- Директор, - Драко нарешті вдалося вставити слово, - В міністерстві не помилилися, ситуація дійсно небезепечна, але навіть вони ще не знають, наскільки. Ми можемо повогорити подалі від студентів?

Мінерва нервово скосила очі на школярів, які навіть не намагалися зробити вигляд, що не підслуховують.

- Ходімо в мій кабінет. Ваші друзі розуміють англійський?

- Ні.

Директор МакҐонагал змахнула паличкою і вимовила підсилену формулу закляття, яке раніше використовувала Герміона, і повторила запрошення для всіх. Перевернтні синхронно знизали плечима, і, після кивка вожака, рушили слідом за цією чудакуватою, але такою забавною, жінкою. Зацікавлені, наче діти, вони вертіли головами, роздивляючись все навколо, ніби першокурсники.

- Я вас слухаю, - нинішній директор була така ж неспокійна, я і її попередники, - З деталями, містер Малфой.

Поки Драко розповідав Мінерві МакҐонагал суть подій. Герміона тримала трохи збоку, особливо від лорда Блека. Перевертні розійшлися по кабінету, з цікавістю роздивлялися всі магічні штучки, але жодної не торкалися руками, одразу видно, що в магічному світі вони далеко не новачки.

- Цей дух настільки небезпечний? - директор не намагалася ставити під сумнів слова слов'янської чарівниці, просто по дитячому сподівалася, що біди ще вдасться уникнути, - Можливо вдасться використати стандартне закляття вигнання?

- Не вдасться, - Кет співчутливо похитала головою, - Цього духа може вигнати лише той, хто його прикликав, якщо хочеться зробити це без жертв. В крайньому випадку в мене вистачить сили це зробити, але магічний заряд буде настільки потужним, що, цілком можливо, вам доведеться не просто відбудовувати магічну школу, а будувати її з нуля.

- Це не така вже велика жертва, - Мінерва помітно розслабилася, - Я вже напридумувала собі всіляке, навіть готова була себе в жертву запропонувати.

- Благородно, - погодилася Кет, - Але навряд чи дух погодився б прийняти таку стару кров. Вибачте за згадку віку. Мені розповіли, що його вже нагодували двома жертвами, і це біли немовлята, - нажахана директор скрикнула, зажавши собі рота долонею, - Дух тепер прийме тільки юних.

- Ви хочете сказати, що в небезпеці діти? - поцікавився Дамблдор з портрету, - Мінерва, думаю, можна скористатися магію Виручай-кімнати, вона не піддається зовнішньому магічному впливу, допоки в ній знаходиться хоча б один чарівник, чий запрос кімната цієї миті виконує.

- Ця кімната зможе вмістити в себе всіх школярів? - запитав Варг.

- Та хоч все населення Великобританії, - колишній директор благодушно всміхнувся в бороду, - Властивість Виручай-кімнати в тому, що вона завждик виконує бажання чарівника, який її викликав, приймає той вигляд, який потрібно.

- От і добре, - Варг був задоволений, - Діти це майбутнє, їх берегти потрібно.

* * *

Наступна година пройшла в метушні. Директор МакҐонагал викликала деканів всіх факультетів і віддала наказ зібрати всіх студентів звідусіль, витягнути тих, хто гуляє в Хоґсміді, якщо вони ховаються у мадам Паддіфут, і привести їх в Виручай-кімнату.

Поки директор роздавала накази, а декані з усім штатом вчителів і старостами, їх виконували, Герміона відправила патронус Гаррі Поттеру, вона хотіла дізнатися, як у них справи. Впоравшись з цим, жінка поспішила на третій поверх, в кабінет свекра, щоб побачити доньку. Звісно, Драко піщов слідом. Якими б складними не були стосунки між подружжям, в питаннях, які стосуються дитини, протирічь не виникало.

- Як вона підросла, - зітхала Герміона, - Всі немовлята ростуть так швидко?

Чарівниця тримала доньку на руках, а Драко стояв за її спиною, трішки збоку, торкаючись спини Герміони своїм торсом, так само розчулено дивився на Діану, розсіяно посміхався.

- Думаю, це було б не так помітно, якби ми бачили її щодня, - відповідав Драко дружині.

Патронус від Гаррі знайшов їх в кімнаті Люциуса.

- Ми в осадному становищі. Наверху чуємо звуки битви, вони періодично стихають, але ненадовго. Судячи з усього, аврори ще тримають оборону. Гірше стало, коли одна з жінок почала мучитися переймами, нещодавно відійшли води. Полумна готується приймати пологи. Що там у вас?

Патронус-олень розвіявся в повітрі.

Герміона передала Діану чоловіку, змахнула чарівною паличкою і начаклувала свого патронуса у вигляді видри і надикутувала їй:

- Ми в Хоґвартсі, готуємоя оборонятися. З України з нами прибули група перевертнів та сильна відьма, вона одразу розпізнала магію, яку застосували в маєтку. Белактріс, чи хтось з її оточення, викликали стародавнього темного духа, дітей приносять в жертву йому. Все набагато гірше, ніж ми думали. Слов'янська відьма вважає, що дух спробує отримати Діану, бо вважає її своєю законною жертвою, яку викрали.

Більш за все на світі подружжя Малфоїв хотіли бути тут, поруч з дівчинкою, але борг кликав їх діяти.

- Крессі, Доббі, - покликав Драко, - Візьміть Діану Нарцису, йдіть разом з усіма до Виручай-кімнати. За життя доньки відповідаєте головою!

- Не треба зайвої суворості, Драко, - попросила Герміона, - Я впевнена, що навіть без останнього наказу вони зроблять абсолютно все можливе, і неможливе також, щоб захистити маленьку хазяйку. Адже так?

- Так, хазяйка Герміона, - хором відповіли ельфи.

І все ж до Виручай-кімнати Герміона сама донесла доньку на руках, кайфуючи від того, що може притулити її до себе. За нею слідом, майже вплотну, йшов Малфой. Біля входу в магічну кімнату був натовп, професори керували натовпом збуджених студентів, які безперестанку галділи. Від купки вчителів одразу відійшов Люциус. 

 - Це правда, що той дух хоче життя моєї онуки? - лорд Малфой виглядав дуже нервовим, постійно недобро косився в сторону лорда Блека, - Кажіть же!

- Так, батьку. Але ми сховаємо Діану разом з усіма в Виручай-кімнаті.

Герміона помітила в натовпі Кет. Швидко розвернувшись до чоловіка, вона передала йому доньку і поспішила наздогнати слов'янську відьму.

- Кет?

- Так? - жінка виглядала максимально спокійною, щось підказувало Герміоні, що справа не в тому, що всі рідні слов'янки в безпеці, скоріш за все Кет бачила занадто багато бурь.

- В тому маєтку, де заручники, йде багатогодинна битва, в одної з жінок почалися пологи.

- Тоді нам варто поспішити туди, а інші нехай продовжують готувати школу до оборони. Як ви переміщаєтеся так, щоб швидко? Миттєві портали?

- Апарація. Давай руку, - Герміона протягнула свою чарівниці.

Кет покалала свою руку на руку місіс Малфой не задумуючись, Герміона одразу ж апарувала в маєток Забіні. Там творився справжній хаос. В величезному залі на полу валялися куски битого мрамору, на стінах виднілися глиблкі борозди від заклять, які зрикошетили, в повітрі запахло озоном, як після дощу. Але всі чарівники знають, що це також зарах магічних битв.

- Мда, демонтувати цю будівлю можна і більше ефективно, - прокоментувала Кет.

Одразу з двох сторін в жінок полетіли промені заклять, Герміона встигла блокувати обидва Протего.

- Місіс Малфой, сюди! - через майже зруйновану стіну визирнув один з аврорів, - Швидше.

Жінки побігли в укриття. В ньому знайшловся посилений загон аврорів, набагато більший, ніж вони залишили, коли їхали. В кінці коридору Герміона помітила Нотта, чарівнику якраз перев'язували ногу. Вони кинулась до нього. 

- Тео, що тут відбувається? Хто на вас напав?

- Я всіх не роздивився, - процідив крізь зуби чарівник, він старався втримати крики болю, - Бачив Фоулі, одного з Пруетів, ще Лестрейнджа. Ніби ще Белатрікс десь пробігала. Але знаєш, що дивно? Їх закляття якимось чином підсилені, прямо вбивча потужність ступефая.

- Це все дух, - заключила Кет.

- А це що за прекрасна відьмочка? 

- Учениця характерника, яку слухається вожак зграї перевертнів, - Герміона знизала плечима, - Вона знає, як впоратися з цією манією і з духом.

- От і добре, а то в рядах аврорі вже суцілні пустоти.

Кет потягнула Герміону з собою. В коридорі, яким тоді пройшли Гаррі та Рон, підсилені загоном Семилуччя, слов'янська відьма декілька хвилин придивлялася до переливів магії, потім розвела руки в сторони, майже торкаючись стін, і забурмотіла закляття на якійсь співочій мові, яку Герміона ніколи не чула. По синювато-сріблястій димці пішли розряди червоного та золотого, вона затріщала, а до кінця закляття випарувалася з шипінням, тільки сизий димок під стелю здійнявся. Вдалині почувся крик жінки.

- Ну нарешті, - вигукнула Джинні, - Де ти так довго шлялась, Герміона?

- Та так, всього навсього злітала в Україну за допомогою. Це Кет, - місіс Малфой вказала на відьму, - Вона знається на такій магії, навіть зуміла зняти ту, яка вас тут ув'язнила. Як у вас тут? Скоро народить?

- Вже на підході, - напружено відповіла Полумна.

- Дух тут, чекає свою жертву, - Кет злегка схилила голову до плеча, прислухаючись до чогось, - Треба його відволікти, щоб евакуювати жінок.

- Як? - запитав Гаррі.

* * *

- Такі духи сильні, люті, але не дуже розумні. Їх можна порівняти з драконами. В свої кращі хвилини вони ведуть себе більш менш розумно, особливо, якщо ними правильно керувати, але, варто роздражнити апетит духа, помахати перед його обличчям апетитною жертвою, він одразу виходить з-під будь-якого контролю, жахливий голод співає ефективні колискові інстинкту самозбереження, - розповідала Кет, - Іншими словами, його треба атакувати потужно, безперервно, щоб дух розізлився і бажав тільки одного. 

- Чого?

- Зжерти нас, - слов'янка огледіла присутніх, - Дівчатка, цю задачу ми візьмемо на себе. Вибачте, хлопці, по вмінню вибісити у нашої статі чорний пояс, вам не вдасться зробити це так ефектно.

Герміона забрала у Полумни сріблясто-дзеркальну мантію та маску, та повинна залишится поряд з породіллям. 

- Не дивлячись ні на що, непрощені не використовуємо, - нагадала вона, - Зараз не революція, на необхідність не спишуть.

Вісім жінок, включаючи Кет, яка була одягнута в просторий плащ трав'яного кольору, який означав, що вона учениця травника, вийшли по коридору в головний зал. Аврори витріщилися на плащі Семилуччя, багато з них не стикалися з загоном під час останньої війни, але чули про справи загону, який став майже легендарним у вузьких колах. На мить одна з жінок зупинилась, зняла маску.

- Місіс Малфой? - службовець ледве не захлинувся від захоплення, - Я завжди знав, що ви героїня.

- Досить теліпати язиком, Дженкінс, - вона обірвала поток несвязних думок, - Відведи загін на безпечну відстань, зараз тут буде жарко.

Аврор козирнув і розвернувся, подаючи беззвучні команди до відступу, а жінки направилися далі.

У дворі було людно, Герміона впізнала не всіх, але більшість чарівників були їй дуже добре знайомі, той же Антон Фоулі, і наречений Пенсі. Всі вони чистокровні, з родословними такими, що від їх чистоти сором'язливо мутніють алмази.

Бій зав'язався одразу ж, перше закляття кинула Ханна. Повітря розкреслили різнокольорові промені заклять, чулися вигуки - Скам'яній, Протего, Редукто, Експеліармус, Протего... Кет користувалася магією без всілякої палички, просто робила паси руками, шепотіла закляття на тій же співочій мові, але її чаклунство було масштабне. В мить, коли хтось з чистокровок послав аваду в Джинні Поттер, слов'янка махнула рукою і перед чарівницею виросла золотисто-червона стіна, яка прийняла в себе зелений промінь з сухим тріском. Герміона не стомлювалася захоплюватися вмінням відьми, заднім числом роздумуючи, як би напроситися повчитися в неї безпаличковій магії.

Дуже скоро за спинами чистокровних чарівників щось зметнулося, завило, захохотало, учасниці загону Семилуччя одразу ж направили в це дещо чарівні палички, викрикуючи дуже потужні закляття.

Потужний тиск невідомої магії підсилювалося з кожною секундою, в багатьох чистокровних, які стояли дуже близько, пішла носом кров, Белатрікс закричала, затискаючи вуха та присідаючи. Герміона відчула гарячу вологу нед верхньою губою і зрозуміла, що кров носом пішла і в неї. 

- Пора, - в головах роздався голос Кет, - Я відкрию миттєвий портал в Хоґвартс, дух відслідкує місце призначення і прийде на побачення.

Слов'янка знову щось зашепотіла, різко махнула рукою і повітря зарябило. Першою в портал нирнула Джинні, за нею Ханна та інші, сама Кет пішла останньою.

З іншого боку напівкругом вишикувалися перевертні, вони були приголомшливо спокійні, їх пози повторяли один одного - широко розставлені ноги, руки складені за спиною.

- Ну що? - Герміона вперше почула голос Дена.

- Ми зробили запрошення, від якого дух не зможе відмовитися, - слов'янка розплилася в задоволеній посмішці, - А ви тут як?

- Тутешні діти заховані в диво-кімнаті, ми про всяк випадок посилили захист Вовчим бар'єром.

- Вовчий бар'єр? - перепитала Чжоу, - Це як?

- Ланцюжок вогнів, розташовані по частинам світу, розпалені перевертнями з особливими словами, - поблажливо пояснив Ден, - Поки горять костри, ніхто не увійде, яку б магічну потужність не мав.

- А ви перевіряли на комусь дуже сильному? - тривожно запитала Парваті, - Раптом той дух все ж зайде?

- Не треба боятися, - Кет якось сумно посміхнулася, - Одного разу Вовчий захист не пропустив мене.

Питання відпали, потужність слов'янки вони встигли оцінити. Проте, Герміона здогадувалася, що насправді вони майже нічого не бачили, так, затравку до фільма.

- Що ж, залишилося дочекатися гостей, - заключила Кет, - Про всяк випадок, якщо є з ким попрощатися, краще зробити це зараз.