4.5.0

Коли давно всі сказані слова,

Й безодня чар лиш розділяє віки,-

Тримай його долоні. Ти - жива.

Коли відпустиш - будете каліки.

Коли давно усі написанні пісні,

Проспівані тобою й мною на морозі.

Коли Він сниться уві сні,-

Ти пам'ятай, кохати ви не в змозі.

Коли давно всі випиті чашки

І залишилась тільки гуща кави,-

Дивись - летять у даль пташки,

А з ними всі емоції лукаві.

Коли давно всі погляди мовчать,

І у душі змертвіло все, як попіл,

Ти зрозумій, про щастя всі кричать.

Про біль - мовчать і відкладають все на потім.