Самотній кит
Знімілі слова не розкажуть, як їм болить.
Не проллються на серце завмерле дощами.
Не розкажуть, як б'ється самотній кит,
У ті ребра, що скелями стали днями,
Бо між ними вже більше ніщо не горить.
Бо між ними ніщо не палає вогнями.
Бо замерзло і тихо на дні вже спить.
Мить.
Знімілі слова не розкажуть, як він кричить.
Як стирає у сутінках камінь своїми щоками.
Як до болі у грудях могутніх мовчить,
Віддається у руки стихії ночами.
Бо в замерзлому тілі і досі нестерпно кипить.
Бо на шкірі його кровоточать солоні ті рани.
Бо в легенях і досі повітря хрипить.
Як і досі хрипить божевілля між снами.
Думками.
Плечима.
Руками.
Словами.
Нами.
Знімілі слова не розкажуть як їм болить.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!