4.5.0

Ти повернешся на сході сонця,

Коли край твій горить у вогні.

Бо розірване, щире серце -

Ти спалив на безжальній війні.

Бо розламані, дужі руки -

Не зібрати нікому з живих.

Бо немає ще важчої муки,

Ніж померти в країні чужих.

Твої очі. Твої теплі очі

Вже навічно поринули в тьму.

В тьму пекельної, чорної ночі,

Що навіки відкрилась йому.

Твої кулі летять десь під небом,

Як у вирій летять журавлі.

А душа розливається степом,

По холодній могилі-землі.

Вона зносить ворожі гармати

І прямує до себе у дім,

Де чекає старенька мати,

Де колись було добре всім.

Ти повернешся на сході сонця,

Коли край твій горить у вогні.

І залишиш небесне серце,

Що втонуло в холодній імлі.