Сенс в твоїх обіймах
Прокидаючись на сході сонця, єдине в чому є сенс - це
Його шершаві, ніжні долоні на твоїх ребрах. Усе інше -
Всього лиш попіл перед дощем. Коли в твоє лице
Вдаряються сотні піщинок, а на заміну їм, в стоперше,
Поцілунками летять краплі з небесного простору. І ти
Витягуєш в ту сторону обличчя, щоб зловити його
Подих та перший політ вій цього ранку... А небо, як квіти.
Розцвітає фіалками, потім бузком. Хочеться серед всього
Цього - Жити. Жити єдиною хвилиною, у цих рідних
Долонях і рефлекторних обіймах. Коли хочеш встати
З ліжка, щоб приготувати малиновий чай у холодних
Чашках, а він намертво продовжує тебе тримати...
У цьому весь сенс. Насолоджуватися єдиним днем.
Чекати місяць чи рік, заради двадцяти годин справжнього
Щастя. Терпіти засуху, щоб потім з холодним дощем
Відчути себе живою... У цьому сенс всього.
Ніколи не відпускати своє щастя, доки ти поруч з ним.
Ні днем, ні вночі. Ні в мир, ні в війну. Ні в холод, ні в спеку.
Лише це може зробити тебе дійсно щасливим.
Примітки: вірш у прозі.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!