Білий карлик на дні чашки
Мій світ нагадує велетенську чашку малинового чаю.
І я іноді навіть не помічаю, як у нього потрапляє листя.
Звичайно, воно змінює смак, але навіть тоді я знаю,
Що не зможу розлюбити його і просто від нього зректися.
Люди, котрі входять в моє життя, змінюють колір фарфору,
Його товщину, і можливо навіть форму, але це пусте.
Бо навіть через це я ніколи не зраджу цю напівпрозору
Суміш, адже якщо я зміню напій - моє життя вже буде не те.
Та попри те, що я завжди його п'ю лише крижаним,
Він буває на смак зовсім різним, адже події бувають різні.
І, знаєш, з твоїм приходом у мою посудину, повільним, ніжним
Кроком, мій чай почав виблискувати, наче у ньому наскрізні
Отвори, аж до самого ядра палаючої червоної кулі.
Наче на дні чашки з'являється наднова зірка, білий карлик.
Наче водночас сотні небесних світил потонули
В мені, і я опинилася в центрі наймасштабніших галактик,
Залишивши поміж них свою чашку малинового чаю.
Розумієш? Саме це я відчуваю, коли я тебе кохаю.
Примітки: вірш в прозі.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!
Nictaria 
Юлія Богута