4.5.0

Як тобі показати, що у мене в душі все згоріло?

Що по венам тече вже не кров, а смолиста солодка кава?

Як тобі показати, що я зовсім оскаженіла,

І мене, як Помпеї, хоронить твоя апатична лава?

Як тобі показати, скільки шрамів тревожать душу,

Як чекаєш тебе до ночі, а тебе і до ранку немає?

Я тебе – до мурашок, до сліз. Ти мене – знов на чорну сушу,

Як рибину на берег холодний, п’яний шторм з океану кидає.

Як тобі показати, що зробила твоя клята зрада,

Як розтерла в піщинки майбутнє і рознесла його по землі?

Ти був тим, хто тримав у руках наймогутнішу владу.

Ти був тим, хто її не побачив і залишив усе у пітьмі.