4.5.0

Тебе не зітре із моєї душі ні гумка, ні спирт, ні ганчірка.

Не виріже ніж. Не вимиє «Гала». Не спалить і жовта сірка.

Тебе неможливо позбутися швидко, у кошик тебе не відправиш.

Тебе не заколеш, не вмолиш, не стерпиш. Шкода, та тебе не пораниш.

Ти в’ївся так сильно туди й так глибоко, що спроби позбутися марні.

Простіше пішком в Маріанський жолоб. Простіше – померти в книгарні.

Ти сплав із душею, чорнила в папері, ти атом в моїй сталій гратці.

Ти подих повітря у хворих легенях, цемент поміж цегли у хатці.

Ти все, що я маю. Ти все, що у серці. Безодня, що гріє цей світ.

Ти крапля води. Ти дощ у пустелі. Ти перший й останній цвіт.