4.5.0

Люди, як Сонце гаряче на синьому тлі.

Зовні палають вогнями, всередині ж - чорні й пусті.

Й як би хотілось нам сильно зігрітися в цьому теплі,

Не дотягнутися руками нам, адже ми всі не ті.

Й ти можеш просто згоріти, або ж запалити їх сам.

Завжди кохає хтось більше, боляче ж буде нам.

Ми ж бо яскраві всі, гарні. Вірні ж - лише тілам.

Душі закрили замками, поставили сотні брам.

Так і живемо з ними, закохані в стіни і дім.

Поки не звалиться з неба холодний, безжалісний грім.

Й доки не змусить нас вилізти, з кліток отруйний дим.

І не покаже як жити самотнім і зовсім пустим.