Крики планети
Сьогодні, я чую крики планети.
Вона помирає, як кожен із нас.
Я бачу, як людство кидає тенета,
І Земля, наче муха, чекає свій час.
Ми рубаєм ліси. Ми будуємо грати,
Із дротів металевих, що під небо висять.
Ми навчаєм усіх і за все прощати...
Смерть простить тих, що досі мовчать.
А Земля не простить. Вона буде чекати.
Вона буде дивитись, на останніх із чад.
Вона буде народ за народом стирати,
Доки ті не міняють своїх дурних вад.
Ми лиш спалюєм в попіл все те, що важливе.
Ми руйнуєм природу і все те, що живе.
Ми лиш нищим і нищим. Й тому, навіть зливи,
Не знесуть весь той бруд, що по душах пливе.
Ми забруднюєм море - її вени киплять.
Ми вбиваєм тварин - її серце палає.
Йди, молися Богам, які сплять,
Бо вже скоро вона нас усіх поховає.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!