Стіни в наших душах ("Підкова для носорога")
Руйнуйте стіни вщент.
І не важливо те, що буде далі, -
Отримаєм життя чи знов кайдани.
Вже краще смерть, аніж утрачений момент.
Ніж існувати, не вдаваючись в деталі,
Та чути лиш повчання і моралі,
Коли у вас на шиях рани,
Від цих намордників на все лице.
Руйнуйте стіни вщент.
Ламайте дамби в своїх душах.
Викидайте страхи на сушу
Із океанів, допоки це вода, а не цемент.
Бо потім пізно буде у калюжі,
Шукати зорі в камені, й ти мусиш
Вже зараз нищити те, що паплюжить
Свободу й волю. Ти - не елемент.
Ти сам система. Ти лиш аргумент.
Руйнуйте стіни вщент.
Стирайте всі кордони й навіть рамки,
Щоб завтра ви прокинулися зранку
І відчували те, що ви не монумент.
У вас є голос,- так кричіть ним на світанку,
Біжіть, радійте наче в лихоманці,
Допоки нові люди не закинуть в склянку
І не збудують нові стіни із уламків.
І щоб не сталось в той, новий момент,-
Руйнуйте стіни. Вщент. Руйнуйте. Стіни. Вщент.
Примітки:
- Надруковано в Альманасі поезії «Підкова для носорога» 2016р.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!