4.5.0

Допоки в серці мому лине спокій.

Допоки у реальності жорстокій

Не з'явиться хтось більш ніж органічний,-

Ти маєш жити вічно.

А доки люди хворі та цинічні,

Шукають те, що лиш комічне,

А ми, в реальності, й панічно

Знаходим правду - це трагічно.

Проте ти маєш жити вічно.

Я розломлю світ механічно,

Зітру все в попіл, анархічно.

Й не пересічно розірву неспокій

Й глибокий мир. Глибокий спокій.

Для тебе лиш, коханий ніжноокий.

І доки стоки душ згнивають,

І нас тут навіть не згадають,-

Ми тут, ми хворі тут хронічно.

І ти, мій Теплий, ти в мені навічно.