Цукор на дні
Мені будь ласка чаю і два шматки душі.
Солодкої, як цукор. Щоб слухала вірші.
Міцнішої за серце, розп'яте юнаком.
Без всяких різних домішок. Із лагідним смаком.
Малинового чаю, з коханим десь на дні.
Бо так вже вийшло в світі, що мій там - на війні.
Й далеко тут до спокою, до миру в голові.
Коли там, за дорогою - засади димові.
І хай, - що час зітре усіх. Ми всі раби життя.
Мені потрібен кисень - його серцебиття.
Мені потрібен цей напій - зготуй його бармен.
А я чекатиму весь день серед гучних сирен.
Чекатиму коли ввійде, в мій дім, і скаже: «Я весь твій».
Коли обійме намертво і виграє цей бій.
А поки що заварюй чай у цій нічній тиші.
Я буду пити й думати, про те, що на душі.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!