4.5.0

Все як колись… Ці очі жагучі, що досі про волю співають,

Нестримно кидаються в бій, за коханих й дітей;

І ці душі людей, що спокійно серця виривають,-

Досі сплять і не знають, скільки ті принесли нам смертей.

Все як колись… Ми зараз бунтуємо, вірно плекаємо мову

І рішуче кричим. Наше серце згорає.

Адже мир і свобода – дві єдині умови,

Що потрібні завжди. І яких в нас сьогодні немає.

Все як тоді… Я шукаю стовпи ті, що небо тримають,

Як колись їх шукав той хлопчисько, що гарно писав.

Ми ще досі живі. Нас ще досі не знають.

І минають ті дні, про які наш Кобзар казав.

Все як тоді… Нам всім страшно упасти в кайдани,

Умирати та спати в безжальній неволі.

Ось чому ми збираєм майдани –

Нам достатньо на ранах солі.

Все як було… Кожен вірш диким штормом розносить думки

У оселю всіх тих, чия хата скраю.

Кожне слово поета – ламає замки.

Тільки душ у них просто немає.

Розумієш? Все як колись... Все як колись... Все як колись...

Примітки: друге місце у Всеукраїнському конкурсі «Шевченкова весна».