Межа
Є межа, коли розумієш, що життя твоє дійсно прожите.
Коли можеш сказати правду , що ти мала все те, що хотіла.
Коли твоє серце кохало, коли воно було розбите.
Коли можеш чесно сказати, що жити ти дійсно вміла.
І тоді ти стоїш на місці. І тоді буде просто жахливо.
Ти відчуєш, що днів відпущених, залишилось на самому дні.
І хоча ти вже бачила біль та уже не чекаєш на диво.
Ти боїшся, що твій маяк малий, повтрачає усіх на війні.
І тому, коли серед ночі, ти вмиратимеш, як світило.
Коли сили втікатимуть з кров'ю - ти спокійно приймеш усе.
Ти не станеш кричати чи плакати, ти збереш усі свої сили.
І триматимеш кожен подих, хоча тіло твоє трясе.
І коли ти відкривши очі, зрозумієш, що ти не померла.
Час відкриє для тебе істину, до якої ти вже не йдеш.
Можна все пережити, побачити. Та коли все на світі завмерло,-
Розумієш, що сенс в житті є - лиш коли не для себе живеш.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!