Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів

Аделарда Фрейлез

Перше, що я хотіла зробити це бігти за Анджелі, але Дейла мене втримала.

– Ще не час, – тихо прошепотіла вона мені на вухо. 

– А коли буде? Що як вони їй щось погане роблять? – злякано зашепотіла я. 

– Тихо. Нам потрібно побачити, що тут і як, а тоді діяти, – заперечно похитала головою Дейла. 

– Добре, – здалася я.

Вдихнувши і видихнувши я повернула собі самовладання і постаралася діяти спокійно. Це правда поспіх нічим не зарадить Анджелі, а може ще більше нашкодити. Я вірила, що моя дорога подруга зі всім справиться 

– З нею все відносно нормально, – почула я шепіт Ларди і вперше по справжньому пораділа, що у мене є Тінь. 

Хоча її відносно нормально і моє – речі різні, але спробую їй вірити. 

– Мені здається, чи я чую сарказм у твоїх словах? – обурено зазначила вона і все ж продовжила, – вам потрібен Амулет Дощу, цей артефакт є лише в них.

– І що з його допомогою викличемо ще один Всесвітній потоп? – не змогла стримати насмішку я. 

– А про це вже у своїх питай, – обурено змовкла вона. 

– Для чого нам Амулет? – запитала в Алі.

– Щоб перемогти Посуху. Там зрозумієш, а звідки ти про нього в знала? – підозріло примружившись запитала вона. 

– Від перевіреного джерела.

– Ясно. І ще одне не думай ні про що, вони читають всі думки і це може вийти нам боком.

Кивнула. Звідкись взялася дівчина і сказала йти за нею. Ми пройшли в простору печеру, де починався лабіринт, я опинилася в своїй стихії і мені стало спокійніше.  Нас вели все далі і далі, почала хвилюватися, що це пастка, але на щастя це було не так.

– Ельби(Феї) і  Тальєрра(людина), – презирливо–приторним голосом промовила мідноволоса жінка.

Що ж мушу визнати виглядала вона невимовно гарно, саме такими я завжди уявляла лиходійок. 

– Ви порушили угоду з Лондерами, про заборону заходити на наші території, у вас є на це підстави? – владним тоном сказала вона. 

Вперед впевнено вийшла Елінго, перед тим телепатично передала мені

– Сейлін, звертання до головної Мельгії Абсент, Альрі, до головного Лоранда  Абсента. Насправді спочатку було тільки Сейлін, але вона це змінила.

– Ясно, дуже дякую за цю важливу інформацію.

– Я не могла так підставити тебе, – пояснила вона. 

Елінго підняла голову і з посмішкою подивилася на неї.

– Звичайно, Сейлін Мельгія. 

– Поясніть, Ельба Елінго, – таким же тоном відповіла вона. 

– Сейлін Мельгія, – знову сказала вона, але було видно, що подруга ставиться до неї, як до нижчої за статусом. 

Дивно, чому так.

– Бо так і є, – знову прийшла з відповіддю Ларда. – Ти в курсі, що ця, – на цьому моменті вона точно скривилася, – вийшла заміж за договором, і потім обманом забрала в свого чоловіка майже всю владу. Вона взагалі не гідна називатися Королевою Лісу. Та ще й з Посухою водиться.

– Тепер розумію.

– Так ви скажете, Ельбо Елінго?

– Я чекаю нормального відношення до себе. А взагалі у нас важлива місія і як я знаю королева Венельс давно про все домовилася з Альрі Лорандом, а чи були ви на тій зустрічі мені не відомо, – вдавано мило усміхнулася вона. 

Вона хотіла щось сказати, але один з бокових стінок цієї зали відїхав убік і в приміщення зайшов сам Лоранд, і це був той самий, хто підштовхнув Анджелі в пастку. Я ледве стримала себе, щоб не запустити у нього Шенгельтом чи ще чимось з тих чар про які читала. 

– Вітання, Ельби Елінго, Алінго, Дейла і Тальєрра Аделардо, – ввічливо звернувся до нас він і навіть схилив голову і бік кожної з фей. 

– Вітання, Альрі Лоранд, – сказали ми всі. 

І чому всі роблять вигляд, що не знають його? Може це частина якогось плану. 

– Ви напрочуд розумні, Тальєрро. Як і говорила моя дорога подруга, ваш розум вражає, – почула я його голос у своєї голові і говорив він без сарказму. 

– Там Анджеліка, – одночасно з ним сказала Ларда і я мимоволі повернула голову туди де був прохід.

– То ви допомогли нам? – звернулася до нього з надією. 

– Не зараз, – і так завжди.

– Ми справді домовлялися з королевою Венельс. Але правила є правила. Ваше  завдання антоніми до чар, – проговорив він холодно.

– Контр закляття? – перепитала я. 

– Ні, саме антоніми. Це не одне й те саме. – пояснив і з очікуванням подивився на нас. 

– Добре, тоді я буду, – впевнено відповіла я не звертаючи увагу на промовисті погляди інших. 

Невже вони вважають, що я не здатна на щось таке. 

– Не дарма ж вивчила книгу з чарами. У мене феноменальна пам'ять, – легко мовила напів правду я. 

– А чи не багато ти на себе береш, Тальєрро? – з насмішкою запитала Мельгія. 

– Не думаю, Сейлін Мельгія, я все одно майбутня чарівниця.

– Алі, Дел, ви згодні?

Вони промовчали і довго розмірковували, занадто довго як для тих хто вже прийняв рішення, це я знала від Ларди.

– Так, ми впевнені. Але я б теж хотіла взяти участь, – сказала за всіх Алі.

– Добре, якраз тут нас двоє. Хай буде так! –  з легкою усмішкою завершив все Лоранд.

– Хай буде так! – вигукнули ми за традицією.

Змагання почалося і на мить я засумнівалася в своєму рішенні. Проти мене найкраща з них, якщо я програю це кінець. Хоча я люблю кидати виклик комусь з таких. А взути цю самовпевнену жінку мені ой як хотілося. 

– Правильно, – підтримала мене Ларда, задоволено посміхаючись. 

Темрява наповнювала мене і я постаралася вдихнути, щоб не видати часткову втрату контролю. Ніхто не мав довідатися, що у мене вже є Тінь інакше на мене очікує повний провал. Попри мої страхи початок був легкий і я встигла розслабитися, а дарма.

– Що ж Тальєрра, непогано, – протягнула Мельгія, зацікавлено спостерігаючи за мною і я вловила у її очах щось схоже на визнання, –  а що ж ти скажеш на це. Фрест, – хитро усміхнулася вона, дивлячись на мене з азартом. 

Щит, згадала я, але що може бути протилежним? На роздуми давалося лише тридцять секунд.

– Є слово Абфарт, але це буде прямий доказ того, що тобі допомагають, – задумливо протягнула Ларда. – Щит, – це захист, тоді, –  наштовхнула на правильні роздуми вона.  

– Шенґельт, – сказала тоном, наче зробила велике відкриття.

– Цікавий підхід, чому саме так? – запитала вона все з більшим інтересом до мене. 

– Щит – захист. Захист – напад. Перша асоціація саме ці чари, – легковажним тоном пояснила я. 

– Добре, а якщо Аскоде? – продовжила Мельгія.

– Трайше, – підказалала Ларда.

– З усіх варіантів, чому такий вибір? – підозріло подивилася на мене, наче здогадуючись про щось. 

– Найлегший. Але могло б бути і Елауф, – згадавши, що значення цих чар “втрата рівноваги” додала ще один варіант. 

– Його використовують найчастіше, – задумливо сказала вона. 

Елевонда. Про ці чари. Трайше – вирівнятися. Елауф – піднятися. 

Я відчула, що вона хоче пробратися в мої думки тому почала співати першу пісню, яка прийшла в голову. Трохи подумавши виставила перед нею спогади з Рентом,  додала бал і розмови з ним. Най вже краще думає, що я закохана ідіотка, яка ні про кого крім об'єкта своєї закоханості думати не може. Це найпростіший спосіб приховати щось.

Елевонда. А це ж ідея. В академії Евермонт часто згадували про варіант з піснями, або неважливі спогади, але ж другий варіант реально значно кращий. Аделі – геній. 

Аделі. Вельми вдячна за похвалу. 

– Що ж в тебе п’ять перемог, наступні слова твої, – важко визнаючи мою перемогу сказала вона. 

А до такого мене життя не готувало.

– Це набагато простіше, Аделі, – підбадьорила мене Ларда, – просто назви перші чари, які спадуть на думку. 

Мить подумавши я почала свою кару. Чари за чарами я посилала їй послання і сподівалася, що вона зрозуміє. 

– Трезімут( чари спотворення напрямку) – це мав бути натяк на те, що через неї Анджелі пішла у те невідоме місце. 

– Кампельгі( компас мовою Аві, тобто правильний напрямок) – легко відкинула мій словесний удар вона, мабуть, якби це був справжній бій це був би просто помах руки. 

–  Льюефарсі, – тихо зловісно просичала я. 

– Сарче, – мовила вона подивившись на мене уже більш серйозно і насторожено, – але звідки тобі відомі ці чари?

Елевонда. Маються на увазі чари, які завдають біль током, але у випадку Анджелі було використане щось типу електричного стільця. Сарче – це чари відновлення, але насправді йде як насмішка від Мельгії, адже їх застосовують лише для чогось незначного. Наприклад від простої втоми. 

– Чи повинна ти відповідати саме на це питання? – запита вголос і уже подумки додала, – хіба не важливіше, що я здогадуюся, що ти завдала болю моїй подрузі. 

Вона пильно подивилася на мене і не відвівши погляд з очікуванням глянула. Отже, таким її не проведеш, але це не означає, що у мене не залишилося тузів у рукаві. 

“Я зрозуміла тебе, Мельгіє, і готова грати за твоїми правилами” – ось що говорили мої німі слова, які можна було зчитати з погляду. 

– Аква, – вирішила сказати щось зовсім просте, щоб збити її з пантелику. 

–  Фаєрші, –  здивовано глянувши на мене сказала вона. 

– Джефрессі, –  холодно продовжила я. 

– Туно, –  вдавано байдужим голосом відповіла вона, але я вловила деяку нервовість у її рухах. 

Елевонда. Ми підходимо до найцікавішого. А сама їхнє протистояння закінчиться ще більш неочікувано. Що ж Джефрессі –  сховати козир в рукаві, власне ці чари допомагають знайти найважливішу зачіпку і приховувати це до останнього, а Туно –  вийняти козир з рукава, тобто допомагає махлювати в картах. 

– Sensetivе White, –  мій голос пронизав тишу цього місця, ехом відбиваючись від стін. 

–  Що? –  вигукнула Мельгія, а потім повернувши самовладання продовжила, –  використовую карту Теорі Монрі.

–  Тобто, хіба ти не мала програти? 

–  Ця карта дозволяє сказати те саме, що й ти. Тому таким чином у нас нічия. 

Ха. Зрозуміло, вона до кінця старається викрутися. Як же несправделиво. 

Елевонда. Тепер пояснення щодо того заради чого це все було. Почнем з кінця Sensetivе White означає детектор брехні, а може звучати як “я виведу тебе на чисту воду” або “я вже знаю всю правду” 

Тому Аделі сказала Мельгії щось подібне до – Я знаю, що сталося з моєю подругою і  здогадуюся де вона знаходиться, але є прихована зачіпка, яка допоможе мені викрити тебе. 

На що Мельгія відповіла їй з деякою насмішкою–  мої руки чисті, щоб ти там не казала. Ти справді впевнена, що твій козир сильніший за мій. Що ж подивимося. 

– Ви перемогли. Я справді здивована твоїми глибокими знаннями, Аделі.

Сказала, з тонким натяком на те, що вона сумнівається в мені, але це було очевидним. А далі вона хитро посміхнулася і продовжила. 

– Тепер ви можете взяти щось у нас або попросити звільнити вашу подругу. А що б вам краще думалося, – вона махнула рукою, і з’явилися два екрани.