Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів

Я так довго чекала на вас. Роза Декабріз

“Вони нарешті прийшли.” – радісно замуркотіла темрява всередині неї, як задоволена кішка. 

Елевонда. А вона справді мурчала? Як коти?

Королева Роза. Ох же ж ця схиблена фанатка котів. “сарказм” звичайно, тільки так і могло бути. 

Елевонда. Є набагато неадекватніші фанати котів за мене, це по - перше, а по-друге дуже шкода, тому буде вона у вас справді мурчати. 

Королева Роза. “закочує очі” І навіщо тоді ти це все починала? 

Елевонда. Звичайно, щоб нагадати, що коти найкращі у світ тварини. 

Королева Роза. “не має слів” 

Майстерно підготована пастка затягнула їх в свої тенета, Леандра все так гарно придумала, що і не зрозумієш відразу. Хоча Роза не сумнівалася, вони здогадаються, але тоді вже буде пізно. Десь глибоко всередині неї зажевріла надія, але вона швидко придушила це не потрібне відчуття. 

– Розо, для тебе лист, – звернулися до неї і вона неохоче випливла зі своїх роздумів. 

– Від кого Фрезія? – м’яко посміхнулася вона.

 Її головна фрейліна занадто прониклива, тому з нею потрібно було бути дуже обачною, щоб вона не здогадалася.

– Лоранд Абсент, – мовила та. 

– Він якраз вчасно, цікаво, які новини він нам приніс? – темрява всередині неї стала ще більш задоволеною і щасливою. 

– Серед нас зрадники, королево, – продовжила тихо.

“Шкода, що ти не знаєш, що твоя королева теж серед них.” – на мить її навіть почала гризти совість, бо Фрезія була її найвірніша людина і найкраща подруга. 

Елевонда. Ну якщо гризе совість, то ще не все втрачено.

Королева Роза. Ніколи не було і ось знову. 

Елевонда. І що я зробила не так? 

Система чату “ваше питання було залишене без відповіді” 

– Розо з тобою все добре, ти якась дивна, наче під впливом? – сказала вона пильно спостерігаючи за її поведінкою. 

– Вплив, – мозок зачепився за це слово як за рятівну соломинку, але як тільки вона починала про це думати голова починала боліти так, що вона ледь скрикнула від болю.

– Ти знаєш правила, не старайся противитись мені, і все буде добре, – прошелестів чийсь голос.

– Це все через стрес, так про що ти говорила?– ніби нічого не сталося відповіла Роза, але довіру Фрезії вже було втрачено.

Фрезія Ейвері

Тепер вона завжди буде слідкувати за нею, їхня Роза потрапила під вплив Посухи і тепер кожен крок потрібно ретельно обміркувати. Вона відповіла підбираючи слова

– У нас зрадники, Розо, але тобі не потрібно за це хвилюватися, я вже знешкодила їх.

Це було не правдою, але найкраще з того, що вона могла вигадати.

– Це чудово, – сказала та, з невпевненістю.

Звичайно, Роза хотіла дізнатися імена для Леандри, але вона зробить це першою. У Фрезії був талант схиляти людей на свій бік.

– Це все?

– Чари чудово подіяли на дівчат, їх не зможуть попередити, ні Елевонда, ні Тесс, ні тінь когось з них. 

Фрезія поважала їх, але вона змушена вести гру на дві сторони. Вона сподівалася, що Анджеліка і Аделі достатньо розумні, щоб самі про все здогадатися. 

– Прекрасна робота Рез, я не сумнівалася в тобі, – схвально кивнула Роза. 

– Ти можеш мені довіряти, Розо. Ти ж знаєш я все зроблю для тебе, – щиро посміхнулася вона, хоча насправді це була маніпуляція. .

– Я знаю, подруго.

“Так ти знаєш, і я зроблю все щоб витягти тебе,” – подумала вона, прощаючись, – “я не залишу тебе, Розо.” 

Елевонда. Що ж, наша королева Квітів виявилася не такою хорошою як мала б бути. Наступною обере сторону Хель. 

Продовження. 10. 11. 

Тіні більше не сплять. Герцогство Хальденс Аміґен( Хель)

Герцогиня все ще була втомлена, але вже потроху брала на себе свої обов’язки. Все ж Шефрі, яка її заміняла мала піти і тому у неї не було можливості довго відпочивати.

Вона ввійшла в обідню залу, привіталася з племінницями і оголосила про початок сніданку.

– Ви вже сьогодні йдете? – запитала, коли ділила вилкою омлет. 

– Так, Хель, – сказали вони так, наче вибачалися перед нею. 

– Чудово, передайте вітання від мене, – не звернувши на це увагу відповіла вона. 

– Нам здалося, що вас там недолюблюють.

– Вам здалося.

Трапеза продовжилася мовчки, коли в залу влетів ручний сокіл її друга Лоранда і сів на плече.

– Дякую Тейрен. Ти почекаєш? – ледь всміхнулася вона. 

Хоча і так знала. Він завжди залишається, навіть якщо вона й не напише відповідь.

–Що там? – зацікавлено запитала Шефрі.

Задумливо пробіглася рядками.

Тому потрібно вибрати сторону, все стає гірше ніж раніше, Хель. У них є план, щоб вони потрапили в пастку, якщо вже не потрапили. Я сповіщу про це Розу. І нікому не можна довіряти.

Так закінчився лист. Хель сумно посміхнулася, Роза більше не вселяла довіру, тому що на відміну від Лорі розуміла, її замок і є місцем пастки, але лист перехопити вже не встигне. Зітхнула.

– Хель? – покликала її Шелбі, змушуючи виринути з задуми. 

– Настав час обрати сторону, – відповіла вона твердо. 

– Це чудова новина.

– І навіть не сумніваєтеся, в тому кого виберу? – вона схилила голову на бік, лукаво посміхаючись. 

– Ми ні.

Дівчата міцно обійняли її і вирушили в залу порталів.

– Алліен Соро, – тихо благословила їх і направилися в залу Тіней.

Слова виклику легко злітали наповнюючи залу ехо, її тіньових підданих ставало все більше і більше, але вона продовжувала викликати їх. 

– Alle lien? ( всі тут?) – запитала вона. 

– Done. ( так)

– Senaide. ( чудово)

– Del barte frout, en lirepteп? ( для чого нас викликали)

– Me check a nalde. ( сторону обрано)

– Sharde? ( яку?)

– Denalt.  ( світло)

– О Mеrfі, lаtentе ( невже це справді так)

– Ensharde. (Без сумніву)

А потім сталося те, що вона зовсім не очікувала.

Таїса. Схилилася. В поклоні. Перед нею.

Приховати здивування не вийшло ніяк.

– Я Таїса Енальда Аміґен, визнаю тебе істинною хранителькою Тіней. І хай буде так, - повторила вона тричі. 

– Таїсо? – здивовано вигнула брову вона. 

– Ти довела, що справді гідна цього звання. Я горда, що ти моя дочка. Тепер я нарешті зможу піти, знаючи що тіні в безпеці.

1)Виконати бажання Таїси.

2)Не довіряти їй.

А, все тепер ясно де був підступ, а вона вже навіть сльозу щастя пустила, з цією краще не втрачати витримку.

– Ваша дочка, – прошепотіла Хель. – Ваша дочка, Таїсо? Нічого, що ви мене все життя ненавиділи за те ким була моя матір, а тепер ви назвали мене своєю дочкою? Та як у вас взагалі язик повернувся таке сказати, – розлючено прошипіла вона, обурено стискаючи руки, щоб сила не вирвалася назовні і не змела весь цей замок кудись до справжньої Хель. 

– Заспокойся Хель, ти ж не тому злишся, – тихо промовила вона 

– Не тільки, в найважчий для нас всіх період ви вирішили, що пора покинути сцену, – визнала її правоту. 

– Ти помиляєшся, Хель, я все тіньове життя чекала, що ти нарешті наберешся сміливості зробити правильний вибір і перестанеш ховатися, – твердо відповіла вона. 

– Можливо ви й праві Таїсо, але мені все ще потрібна ваша допомога, а після цього ви нарешті зможете піти. Ви заслуговуєте на те щоб бути вільною, Таїсо, – погодилася Хель, – Думаю це було помилкою, що ми ворогували, все ж я ваша названа донька, мамо, – на останніх словах її голос сповнився іронії. 

– Ти права, пора примиритися, Хель.

– Дівчата повернулися додому, Оріон більше не буде привидом.

– Тепер мені немає за що ненавидіти тебе, ти нарешті зробила все правильно.

– Вперше за життя, Таїсо.

– Тепер нам потрібен план дій і декілька тіней, які будуть захищати обраних, – одразу перейшла до дій вона. 

Задумалася, згадуючи хто може бути достатньо вірний для цієї справи.

– Ларда, вона уже стала Тінню для Аделі Фрейлез, – а потім вона звернулася до іншої, –  Ліко з цього дня ти станеш тінню Анджеліки Ланден.

– Це велика честь для мене, Тамлієрро, я не думала, що коли – небудь це станеться, – схилилася в поклоні вона дивлячись з вдячністю. 

– Ти показала себе гідною для цієї ролі, можеш приступати до своїх обов’язків, і скажи Ларді, щоб не забувала про звіти, – відповіла вона тихо. 

– Буде зроблено, звіт раз в тиждень? –  перепитала вона. 

– Думаю, можна і частіше, дивіться за ситуацією, – задумливо відповіла Хель. 

Тінь кивнула, і зникла.

– Ти впевнена, що цих достатньо? – з недовірою перепитала Таїса. 

– Звичайно, що ні, –  ображено відповіла вона, –   Я складу їм тіньовий почет з повністю вірних мені, але поки що і цих двох вистачить.

– Тоді добре. Чому цей сокіл ще досі тут? –  з насмішкою запитала вона. 

– Він завжди чекає на відповідь, – з якоюсь ностальгією відповіла їй. 

– І чому ж ти не пишеш? –  запитала вона, з розумінням дивлячись на неї. 

– Таїсо, це зайва трата часу, –  махнула рукою вона. –  Лети Тейрен, хоча… 

Вона прикликала папір і ручку і швидко, не залишаючи собі часу на роздуми і на скасування свого пориву, щось написала.

А потім подумавши додала ще три слова. 

– Передай, це Хальді, –  тихо попросила вона. 

Таїса задумано проводила сокола поглядом і з розумінням подивилася на неї. 

Я завжди на твоїй стороні.

Хальвардіент. Спальна Хальді і Емілії Айлез

Їх розбудив довгий стукіт в вікно. Емілія потягнулася, сонно протерши очі.

– І кого так рано принесло, –  невдоволено протягнув Хальді і повернувшись до дружини сказав, –  Емі тобі ближче.

Дівчина стала з ліжка і накинувши на себе халат,  направилися на балкон.

– Дорогий – це Тейрен, –  відповіла вона Хальді і вже звертаючись до сокола кинула. –  Залітай, і зачекай нас на кухні.

– Це терміново, – проскреготів сокіл. –  А я знаю наскільки може затягнутися ваше зачекайте, – протягнула ця нестерпна пташка.

– Добре, ми швидко, –  невдовлено протягнула вона. –  Зачекай.

– Все – все, лечу. 

– І що Лоранду від нас потрібно? –  проговорив її чоловік, неохоче підіймаючись з ліжка, хоча вона повністю поділяла його думки.

– Здогадуюся, я в душ, – і поки не пізно, втекла у ванну закриваючи двері.

Їхній ранок завжди починався, повільно і спокійно. Неспішно, хоч вони правителі і у нас багато справ. Вона швидко привела себе в порядок і натягнула перший одяг, який потрапив в руки. На радість Хальді, це був простіший, ніж вона одягала зазвичай.

– Ти там заснула, дорога? – з насмішкою запитав він.

– Я вже, – сказала вилітаючи з ванни, на ходу зав’язуючи хвіст.

– Інколи мені аж хочеться ревнувати тебе до Лорі, так ти біжиш читати його листи, – лукаво посміхаючись сказав Хальді. 

– Це перевірка цензурою, перед прочитанням для тебе, – розсміялася вона. – Все я побігла.

Тейрен вже чекав її на кухні і задоволено їв печиво.

– Ви рекордно швидко зібралися, тому можете отримати цей подарунок, – сокіл картинно поклонився передаючи їй два листи. Другий був від Фрезії.  

Емілія уважно прочитала лист і тепер готувала його переказ для Хальді. Він зайшов на кухню і якраз хотів прочитати лист, але вона його сховала.

– Справи погані, дорогий, – сказала вона тихим пригніченим голосом, накаляючи атмосферу. 

– Що сталося, Мі? – запитав, але вихопивши з її рук листа побачив, що він написаний подругою. –  Почекай це ж почерк, Рез. Не може бути…– заговорив з недовірою. 

Він не хотів вірити своїм здогадкам. 

– Уяви тільки. У мене в голові не вкладається як таке могло статися з нашою Розочкою, – на її очі набігли сльози. 

Хальді лише міцно обійняв дружину заспокоюючи. Тейрен ніяково переминався з лапки на лапку, а потім все ж порушив мовчанку. 

– А точно, це вам Хальді, – він простягнув лапку, до якої був прив'язаний інший лист. 

– Від Хель. Пише, що – Тіні більше не ховаються. Смерть більше не спить, – задумливо проговорив він цю коротку записку і перевернувши її на інший бік прочитав три заповітні слова, три слова, які він так чекав почути від неї усе своє життя, – “Я пам'ятаю тебе” 

Емілія здивовано дивилася за своїм чоловіком з очей якого котилися сльози щастя. 

– Вона пам'ятає мене, Емі. Моя дорога молодша сестра не забула мене. Тепер я можу бути спокійним, – тихо шепотів він. 

Тепер вона не знала, що повинна робити. 

– Це чудово, – так само тихо відповіла вона, – я рада, що у вас знову можуть бути відносини брата і сестри. Та й скільки років було Хель, коли її забрали на виховання до Амігенів? – запитала з цікавістю. 

 – Взагалі чотирнадцять, але що цей вік значить для чарівників? – відповів він, а потім його погляд сповнився рішучого вогню. 

Емілія зітхнула. Їй було страшно, але якщо це зробила навіть Хель, що здавалося взагалі дивним.

– Якщо все так, ми теж більше не можемо залишитися в стороні і так дозволили дійти ситуації до краю, – вони сказали це одночасно, дивуючись такій синхронізації. 

– Я зроблю як скажеш ти, Мі. Наказати, готуватися нашим воїнам? – відповів він зі своєю звичною лукавою посмішкою. 

– То ти підтримуєш вибір Хель? 

Він кивнув, ображено дивлячись на неї. 

– А як інакше, якщо моя дорогоцінна молодша сестра нарешті зробила правильний вибір, то чим я гірший, щоб виступити на тій самій стороні. 

Емілія ледве приховала усмішку. Усе як вона і передбачила. Якби не Хель, її брат в житті б не обрав Розу, але як тільки Хель вибрала її сторону, Хальді одразу ж зробив те саме. 

 – Не забувай про підступність Леандри, завжди використовуй свій дар у її присутності, – наголосила вона. 

 – Про таке неможливо забути, – кивнув він. 

Емілія і Хальді швидко поснідали, відправили Тея. І пішли виконувати справи, які не чекали.

Королівство темряви. Дві сторони медалі.

Дарксленд, кабінет королеви.  

Королева простягла своєму раднику два договори. Втомлено посміхнулася.

Рейн нахмурився і уважно перечитав написане.

– Ренсі, ти ж і сама розумієш, що договір з Леандрою, хоч і вигідний для підживлення темряви, але на цьому все. Нам набагато краще прийняти світлу сторону особливо зважаючи на мій майбутній шлюб із світлою феєю, – тоном, наче виголошує їй нотації сказав він. 

– Як ти невчасно вирішив одружитися, –  розлючено протягнула вона. 

– Договір був підписаний ще 7 років тому, Ренсі, –  відбив її словесний удар він. 

–  Я знаю, кузене, але мені буде не комфортно працювати з всіма цими світлими. Я не переношу їх, –  жалісливо подивилася на нього, сподіваючись на співчуття від нього. 

– Не хвилюйся я зможу поговорити з ними і за тебе, –  підбадьорливо торкнувся її плеча, і запитав з лукавою посмішкою. –  Як думаєш вони встигнуть на наш щомісячний темний прийом?

Вона розсміялася своїм дзвінким сміхом.

– Мені більше цікаво під чиїми іменами вони прийдуть, – відповіла вона, радіючи зміні теми. 

– Підставні особи будуть чекати на них. Цікаво хто візьме зовнішність моєї меншої сестри? – з неприхованим азартом запитав він. 

Йому справді було цікаво чи зможуть вони приховати свої особистості так, що їх неможливо буде відрізнити від справжніх. 

– Я більш ніж впевнена що це буде або Дейла або Алінго, – відповіла вона, згадуючи характери ненависних фей. 

– Що ж, а тепер поставте ваш підпис, королево, – з хитрою посмішкою і лукавив поглядом легко перевів тему назад у потрібне йому русло. 

Вона легко розписалася, відкладаючи документ.

Рейн задоволено посміхнувся, і вийшов з кабінету. Половина справи зроблено.

Королева ледь стримала хитру посмішку. Насправді вона з самого початку не збиралася підписувати цей договір, а все було зроблено для того, щоб Рейн втратив пильність. Темні мають виступати на боці темних.

От тільки вона не знала, що на прийомі з’явиться та, хто заставить її змінити свою думку.

Світлі і темні. Темні і світлі, кожен обрав свою сторону, але чи насправді це допоможе світлим? Чи можна перемогти Леандру? Вони сподівалися, що так, але у темної ще залишилося багато козирів в рукаві. ( одне королівство буде згадано пізніше)