Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів

Сьогодні було сонячно, а на небі не було ні хмаринки і я хотіла вірити, що усе пройде добре. Можливо, нам справді пощастить, і ця подорож буде спокійніша, ніж попередня, а може це просто нездійсненні мрії.

Перше, що я зробила після того як ми поговорили з Аделі - надіслала повідомлення Енгайді, щоб сповістити їй цю “чудову новину”, хоча я більш ніж впевнена, що фея уже про все знає.

І справді, ще не встигнувши прочитати повідомлення вона вже була тут, але на цей раз не сама, а з

- Елі! - радісно крикнула, обіймаючи подругу і щиро радіючи її присутності тут.

- Анджелі, я теж тебе дуже рада бачити, але ж задушиш, - з усмішкою відповіла вона.

- Ой, вибач, я не хотіла, - відсахнулася злякано і обернулася до інших знайомих.

По черзі обійняла Алінго і Дейлу, які теж були тут, а з Вільгельтою, яку вже почала просто скорочувати, як Вел, ми лише обмінялися вітаннями і відійшли в бік.

Аделі ж на відміну від мене ледь кивнула Елінго і справді радісно обійняла Вел з якою вони були дуже схожі, обидві завжди скептично до всього налаштовані і вміють чудово приховувати емоції.

- Рада вас знову зустріти! - останньою підійшла Енгайда, тепло посміхаючись нам.

- І ми теж! - сказали і міцно обійняли її.

- Ти зовсім не змінилася, - додала я з усмішкою.

- О дякую, - вона знову тепло всміхнулася, але зніяковіло опустила погляд, на що я здивовано вигнула брову, але промовчала.

Коли з вітаннями було закінчено я повернулася до молодших сестер Енгайди і Вел, яких справді не очікувала тут побачити, хоч і була щасливою з цього приводу.

- А яким вітром вас взагалі сюди принесло? - тихо запитала в Елі.

- Північно-східним. А взагалі, практика в академії, і ми напросилися з сестрами, - відповіла Елі.

- Це справді чудова новина! - радісно вигукнула я і запитала їх про факультети на які вони поступили.

- Я на вогняний.

- Ми навіть не сумнівалися, Елі, - всміхнулася, згадуючи її життєрадісний характер і щирість, їй і справді дорога була лише на вогняний.

- Я - вітер, хоча сподівалася, що буде вода, - трохи засмучено відповіла Дейла.

- Чому, Дейла, хіба вітер не вважають найкращою стихією? - хоча я теж здивувалася, адже була впевена у тому самому.

- Просто в мене головна стихія пов'язана з водою, от я і думала...

Ми з розумінням переглянулися.

- А я лід, якщо чесно, я й не думала, що може бути по-іншому, - сказала Алінго.

- Так, ти схожа, на ту в якої така стихія, - посміхнулися ми.

Я запропонувала їм чай або каву з оладками, яких я зробила багато, щоб проявити свою гостинність, все ж вони були важливими для мене.

Не потрібно було бути тою, хто знає майбутнє, щоб здогадатися, що Енгайда буде чорний чай з бергамотом, Вел - чорну каву, Дейла і Елінго - зелений, а от Алінго все ж здивувала мене тим, що вибрала трав'яний. Коли кожний отримав свою чашку, ми продовжили розмову.

- Що ж, це ваша тільки друга подорож, але точно скільки їх буде мені невідомо, залежить, чи ви зможете обійти магію і скільком світам ви будете потрібні. На жаль, зараз вас будуть просто використовувати і ви не зможете відмовитися від завдання, - сумно посміхнулася Енні, зробивши ковток чаю.

- Сумно, а якщо ми захворіємо, чи ще щось з нами станеться, то як? - запитала скептично.

- Постараються протягнути час, як от зараз, насправді все почалося ще два роки назад.

- Це ж як у моїх снах! - вигукнула Аделі і ледь не пролила на себе чай.

На здивований погляд присутніх, вона переповіла спогади, які я уже бачила. Декілька миттєвостей ми сиділи у повній тиші, лише чутно було як йде годинник. Феї переглядалися між собою, мабуть, спілкуючись телепатично, але до чіткої відповіді так і не прийшли.

- Я не впевнена, - промовила Вел тихо, - та можливо я знаю відповідь, але поки не хочу озвучувати, бо це просто теорія.

Я зацікавлено подивилася на неї і все ж сказала.

- Думаю, що наша Аделі якось пов'язана з цим королівством.

Вел кивнула, але думку продовжувати не стала.

Зрозумівши, що довгої дискусії на цю тему не буде я сумно зітхнула і запитала про нагальне зараз.

- Що нам потрібно взяти туди? Хоча думаю телефон, одяг, вистачить моєї сумки і твого рюкзака, і у нас все буде.

- Анджелі, телефон брати не можна, взагалі жодної техніки.

- У них там що, часи до технічного прогресу. Жах і куди ви нас завести хочете, - обурено проговорила я.

- Там техніка взагалі не працює, тому що вона згубно впливає на жителів Країни Квітів, - пояснила Вел, скептично посміхаючись.

- То що брати? - перепитала Аделі і подивилася на них вимогливо.

- Книгу про цю країну, свій посуд, ручку. Також магічні речі, такі як - браслет Броменфлорт, він показує наближення небезпеки або якщо хтось в ній, ми допоможемо вам з налаштуваннями. Далі заколки, які допоможуть нам завжди знати де хто знаходиться, вони приєднані до браслету, можуть перетворюватися на будь-який аксесуар. Тому ось, тримайте.

Вона передала нам дві невеликі коробки. Ми обережно взяли їх в руки і я занесла у свою кімнату.