Розділ 32. Хай почнеться Посвята в Левілондів
Анджеліка Ланден
Позаду були Королівство Квітів, Королівство посухи і Дарксленд, а попереду Медлентен і Посвята. Ми підійшли до великого муру, біля воріт нас зустріли молоді хлопець і дівчина.
– Вітання. Ви і є король з королевою? – запитала, навіть не дивуючись, їхньому вигляду.
– Вітання. Ви так швидко здогадалися, – знітилася королева і сказала йти за нею.
Ми пройшли через ворота і завмерли в німому захопленні. Сади, клумби з найрізноманітнішими квітами, ставки де плавалали лебеді. Вони були наче оазис в пустелі. Все було настільки прекрасне і живе, що справді здавалося дивним. Але який разючий контраст був між королівством Квітів і Медлентом. Хоча якщо чесно тільки в першому була наскільки жахлива ситуація.
Сам замок був вишуканий як зовні так і всередині. Ми пройшли в тронну залу і вони перетворилися в інших людей, сідаючи на свої трони.
– Я Евелон Кассіопея Лайт. Рада бачити вас в нашому королівстві.
– Емборо Міерто Лайт. Ви б хотіли пройти Посвяту в орден? – з посмішкою сказав він.
Він мені одразу не сподобався від нього так віяло темрявою, що ледь не збивало з ніг. Що ж, тепер зрозуміло, хто винен в перекваліфікації Левілондів.
– Що ж ми даємо вам останній вибір, якщо ви станете Левілондами, то принесете клятву у вірності Орддену, – холодно продовжив він.
– Ми приймаємо ваші умови, – відповіла Аделі лукаво посміхаючись, хоча я б навіть сказала – знущально.
– Аделі? – подивилася я на неї здивовано.
– У мене є план і він не зможе мені нічого протиставити. Зрозумієш як тільки побачиш завдання, – тихо прошепотіла вона.
Кивнула. Нам сказали піднятися за ними в кімнату для Посвяти, з неї опустилися в підвал і довгим коридором дійти до світлої зали.
Елевонда. А навіщо було піднятися, щоб потім все одно спуститися. Евелон?
Королева Евелон. Тому що у потрібну кімнату потрібно спускатися саме звідти, інакше можна не потрапити.
Елевонда. Як скажете. Ваш замок – ваші правила.
Я бачила Водоспад, а от Аделі – двері. І я вже здогадувалася, яке саме буде завдання.
– Це перевірка, якщо ви пройдете, то зможете продовжити далі, – мелодійно промовила королева, – Анджеліко, ти перша.
Я й не сумнівалася. Як взагалі могло бути по іншому. Підійшла до водоспаду і легенько торкнулася води рукою, вона була прохолодна і приємна на дотик в цю мить дещо згадала.
Всі завдання лише фікція. Єдина можливість це принести клятву королеві, а не королю, але це все одно не дуже допоможе, тому що вона його маріонетка. А якщо ні, то у неї все одно немає повної свободи дій.
Що ж, рішуче вступила у водоспад я, довірюся Аделі і її плану, сподіваюся королева Аделарда в ній прокинеться вчасно, хоча вона може просто правдоподібно зіграти. Всередині був сильний вітер і мені постійно в очі щось летіло, тому я заплющила їх і йшла наосліп. Старалася йти прямо, але мене постійно заносило в інші сторони.
Не думай ні про що.
Не згадуй нічого.
І стань ніким – так насправді звучать їхні правила, – з сумом посміхнулася Алінго.
Мені була шкода подругу вона так багато зробила і тепер я боялася за неї. Яку ціну їй прийдеться заплатити за цю інформацію. За наш порятунок. І це була моя остання думка, після цього я впала в транс і так пройшла до кінця.
Ближе до виходу я відчула запах моря і відкрила очі дивлячись на прекрасну картину переді мною. Ступивши крок вперед я опинилася в кімнаті, де був стіл на якому лежала записка і дивні предмети.
В наступну мить в приміщенні з'явилася Аделі розгублено озираючись, коли побачила мене посміхнулася.
Разом ми вирішили роздивитися те що тут лежить, а разом з тим я хотіла розпитати Делі про її завдання.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!