Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів

Дія 3 

Ельва Ладор, викладачка в пансіонаті( Має статус Тайри, тобто Наставниці)  –  Енгайда Тернер 

Хелена Родрігез – Алінго Тернер 

Маргітайл  – ілюзіоніст з Ордену Левілондів. 

Від імені Хелени( Алінго Тернер) 

Я зовсім не знала, що мені тут робити, об'єкта мені не призначили і я просто бродила залою без діла, розглядаючи тут усе.  А потім зупинилася, щоб щось перекусити, бо ще ріски в роті не тримала, через хвилювання і шматок в горло не ліз. 

 – Вітання, міс Родрігез. Хай темрява буде з вами! –  почула я приємний чоловічий голос. 

І обернулася, щоб подивитися хто це. Він був справді гарним, чорне волосся до плечей, фіолетові очі, які притягували своїм магнетизмом, але водночас від нього віяло небезпекою і потрібно було б триматися якомога далі від такої людини.

Але мені не хотілося. 

–  Хай світло вас оминає. Вітання!  – тихо відповіла, обережно розглядаючи його, щоб це не виглядало, наче я безсоромно витріщаюся на нього.  

–  Чому сумуєте в такий прекрасний вечір? –  у його голосі чулася якась дивна насмішка. 

–  Мені самотньо, – протягнула вона, –  не складете компанію, – кокетливо всміхнулася повертаючись до нього. 

– Справді? Тоді у мене є спосіб як викликати у вас посмішку, Хелено, – тихо прошепотів він майже на вухо від чого я здригнулася. 

Але не від страху, цей чоловік був перший, хто викликав у мене якісь почуття і це лякало. Я завжди була льодом і хотіла залишитися кригою до кінця. Коли вони з Елінго і Дейлою склали договір у якому пообіцяли одна одній стати кимось і не витрачати час на таку нісенітницю як кохання.  

–  І що ж ви можете мені запропонувати? – запитала відпивши ковток вина, зробивши вигляд, що мене абсолютно не цікавить його компанія.  

–  Я запрошений сюди, щоб показати шоу з ілюзіями, – відповів він хитро, пильно дивлячись їй у вічі. 

Ілюзії були моєю пристрастю і будь-яка згадка про них викликала у мене захоплення, яке я не могла приховати. 

От тільки Хелена Родрігез зроду не цікавилася ними. 

І він зрозумів що щось не так, на щастя мене врятувала Ельва, яка просто проходила повз. ( І зовсім не спеціально, щоб допомогти сестрі) Стандартно привітавшись вона перейшла до суті. 

– Хелена просто нещодавно захопилася темою ілюзій, але про це зовсім ніхто не знає, – пояснила вона і додала тихо, – думаю ви розумієте, що у нас це під забороною, щоб темрява не почала керувати нами. 

–  Вітання, тайро Ладор. Дякую, що просвітили, – лукаво всміхнувшись і подивившись на мене якось хижо. 

–  Ах, то ж ніхто не здогадувався, я випадково дізналася і тепер приховую її таємницю, – сплеснула руками мадам Ладор, за що я їй була дуже вдячна. 

–  Цікаве захоплення для леді темного королівства, – протягнув він, стукнувши по бокалу два рази. 

Він хоче щось вивідати з жахом здогадалася я, спробуваши знайти у залі того, хто прийме його сигнал, але людей було занадто багато, щоб зрозуміти хто саме. 

–  Не думаю, що це надовго. Мене буває, що зацікавить щось зовсім ненадовго. Тому не хвилюйтеся за мою безпеку, –  швидко знайшла відповідь. 

Але їхні погляди вказували на те що я знову сказала щось не те. 

–  Так саме так, –  з важким поглядом підтвердила Ельва. – Я ж знаєте половину її життя бачила, все про моїх вихованок знаю. Я вас залишу, – а потім обдала мене крижаним поглядом і прошипіла на вухо, –  Підійдеш до мене пізніше.

“Хелено це Маргітайл  – ілюзіоніст з Ордену Левілондів, випитай у нього все що зможеш”,  –  почула її наляканий голос в думках.  

–  Що буде робити виговір за викриття? – запитав він з жалісливим поглядом і я подумки полегшено видихнула, коли зрозуміла, що це про ілюзії. 

–  Саме так. Я вже можу писати гайди на тему "Як викрити себе на рівному місці" – нервово розсміялася вона. 

Заграла мелодія і він запросив мене на танець. 

– Я чула, що ви з ордену Левілондів, це правда? – одразу ж перейшла до справи. 

– Думаю це справедливо, що ви будете знати мій секрет. Це справді так, – зі своєю лукавою посмішкою відповів він. 

– І який той орден, – сказала мимохіть. 

– А ви хочете піти туди зі мною? – крутячи мене в танці запитав він. 

– З вами Маргітайле, хоч на край світу,– дзвінко розсміялася. 

Він здивовано подивився на мене. 

– Звичайно, що це лише жарт, але він може стати правдою, якщо ви розповісте більше, –  стишено відповіла, роблячи крок вперед. 

– А ви не хочете просто видати інформацію королеві? –  запитав він з настороженістю. 

– Ви сумніваєтеся в здібностях Лоренс. У неї це давно є, – глузливо всміхнулася я, роблячи два кроки назад. 

– Тоді для чого вам я? –  тепер його черга робити один крок вперед до мене. 

– Бо з першоджерел завжди правдивіше, –  легкими танцювальними кроками обійшла його. 

– Що ж тоді попереджаю вас Хелено. Останнє що потрібно в боротьбі з темрявою це вступати в Орден, –  глухо мовив він з якоюсь приреченістю в голосі. 

Тепер я здивовано завмерла ледь не зруйнувавши весь танець і тепер точно викривши себе. Один локон на одну мить став світлим і може це можливо списати на світло. 

Добре що у танці він мав відступити два кроки від мене і я сподівалася, що він не встигнув побачити. 

– То це правда, що хто раз туди зайде більше не вийде, – тепер я ще й мала опинитися в його обіймах. 

Жахливий танець, от що я скажу. 

– То ви не Хелена? –  я важко зітхнула. 

– Чому ви питаєте? –  зиркнула на нього з під лоба. 

– У мене немає проблем з зором. То як вас називати, незнайомко? –  сказав насмішливо, з легкою за цікавленою посмішкою, знову крутячи мене в танці. 

Ще трохи і усе завершиться і я зможу спокійно втекти. 

– Як вам зручно, –  всміхнулася я вимушено і продовжила з тривогою, –  Королева Роза казала, що є варіант при якому можна вийти. 

– Ви знайомі з моєю сестрою, цікаво вона ще пам'ятає мене? – прошипів він з сарказмом, –  Хоча сподіваюся, що ні, адже я більше не хочу мати нічого спільного з тою змією, –  і розлючено продовжив. –   Це ж вона відправила в Медлентен з дипломатичною місією, а виявилося… Скажу вам чесно нічого не допоможе обійти посвяту. Хіба що диво. 

Я вражено дивилася на нього. Родичі? Та вони ж не сході зовсім! Може йому пам’ять підправили і насправді він їй хтось інший? 

Елевонда. От я не впевнена чи все ж зробити його братом для контрасту з Хель і Хальді, чи зробити там колишнім Рози або ще кимось. Останню я звичайно не виправдовую, але все ж вона ж не могла знати, чим насправді являється Орден. 

– Незнайомко, це було занадто давно, щоб про це згадувати, – зрозумівши, що сказав забагато він спробував втекти від мене ще швидше, ніж того хотіла я, –  Дякую за танець, –  він поцілував мені руку і вже хотів направитися вглиб залу, коли я покликала: 

– Маргінайле, ви будете там? –  з якоюсь дивною надією в голосі запитала. 

– В Медлентені. Не хотів би зустріти тебе там, –  глухо відповів він і враз його погляд став таким втомленим, наче він несе великий тягар. 

Вона вже хотіла згадати подруг, але промовчала про це. 

– А якщо це буде моя посвята? –  використала останній аргумент я. 

– Тоді слухай, є спосіб її обійти, але звичайно не запросто так, –  він одразу ж повернув собі колишню лукаву посмішку і змовницьки зашепотів їй на вухо усю потрібну інформацію. 

Зараз він нагадав мені якогось демона, але з того, що знала демонів в об'єднанні світів не має.  

Елевонда. Насправді є. 24 світ Тенебрейдінг, хоча я й сама про це дізналася зовсім нещодавно. Це закритий світ і найчастіше не веде справи з іншими. І все ж може бути, що Маргітайл і справді має демонічну кров. 

– Магічний договір, –  одразу ж зрозуміла я. 

– Так. Ти виконаєш одну мою послугу, –  і чому після таких слів у голову одразу ж лізе, щось погане. 

– В межах розумного, –  одразу ж постановила, –   Я ще неповнолітня, –  з обуренням глянула на нього. 

Він лише всміхнувся і промовив чари, які допомагали заключити договір. 

– Це може статися будь–коли, я дам про себе знати, незнайомко, –  багатообіцяюче посміхнувся він, –   А тепер прощавай. 

– До зустрічі! 

Він розповів їй як обійти посвяту, детально розповів от тільки тепер усвідомила, що скоріше всього, зробила найбільшу помилку в своєму житті. І від цього стало лячно. 

Коли оголосили його шоу я захоплено дивилися на це видовище, хоча звичайно так було і в інших. 

Більше ми тут не бачилися, і я раділа, що саме так сталося. 

Я не знаю, що мені підготувала доля, але я вистою проти всього, інакше не була б я Алінго Ліліт Тернер. 

Елевонда. Наступна розкрилася. А взагалі цей розділі був написаний нашвидкоруч і я справді не очікувала, що так з'явиться персонаж, який виконає не останню роль в книзі. 

Тим часом їхня перша зустріч через багато років. “Він заходить в її кімнату і приставляє, ніж до горла, наказуючи йти за ним і вступити в Орден.