Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів

Дія 5

Вальзере Ладор –  Вільгельта Тернер. 

Рейнгард Родрігез – радник королеви і наречений Вільгельти. 

Вальзере Ладор

Я вела розмову з важливими людьми, випитуючи потрібну інформацію. Я дізналася  багато чого цікавого і майже закінчила, коли оголосили наступний танець. Тіні і світло, це щось типу танго у них. Цікаво хтось взагалі буде під таке тут танцювати. Але здивовано дивилася як все більше і більше пар проходить в танцювальне коло. 

Роздратовано фиркнула, коли мене запросили на танець. Я то тут яким боком? 

Але коли  я зрозуміла, що це радник королеви – Рейнгард Родрігез і так само той хто являється моїм нареченим, не могла нічого сказати через те, що це була наша лише третя зустріч вживу. 

Тисячі листів за сім років. На папері ми знали одне про одного все, а зараз я відчувала себе розгубленою. 

– Цей танець танцюють лише пари, а не родичі, – спробувала відмовитися я.  

– Мені відомо, що ви Вільгельта Тернер, і ви можете зняти чари, темрява вас сховає, – від його голосу, який для мене був неймовірно гарним моє серце забилося швидше, – та й ми з Вальзере не настільки близькі родичі, – додав він. 

– Я можу вам довіряти? – запитала я якось злякано. 

– Завжди, – кивнув він. 

Я торкаюся його руки приймаючи запрошення в ту ж мить мене огортає темрява і я кажу чари за допомогою яких стаю собою. 

– Так набагато краще, – задоволено сказав він торкаючись рукою мого волосся і виймаючи заколку, дозволяючи йому вільно спадати на плечі. 

– Я думав цей танець у фей не вивчають? – запитав він зацікавлено.

– Я писала про це в 19 листі 12 місяця минулого року, –  зміряла його зверхім поглядом вона. 

– А справді, – згадав він, –  ти скаржилася, що ти не маєш партнера для танцю, що ж твоя мрія здійснилася.

– Ти писав про це, але я не думала, що це станеться на цьому прийомі, –  ледь всміхнулася вона. 

І відійшла у іншу сторону зали, як потрібно було в танці. У пісні під яку танцюють є сонце і ніч. І першою людиною завжди вступає, та яка відіграє світло, у нашому випадку я. Завмираю навпроти нього і очікую, коли почнуть співати. 

A Sunlite. A Sunlite. A sunfloriteco. 

Нарешті перші слова пісні наповнюють залу і я радісно посміхаюсь. Ліва рука ледь торкається плеча і починати завжди потрібно з правої ноги. Рухи того, хто відповідає за Сонце, тобто світло –  різкі, швидкі і ритмічні, саме тому при цьому немає жодної мелодії, адже ті хто танцюють самі вистукують ритм. 

Поступово я наближаюся до Рейна, який втілює ніч, тобто темряву. Я кручусь, так щоб опинитися біля до нього спиною, ліва рука закладена за голову. Він бере мою руку в свою і перекидає назад. 

A night artent. 

Сонце зайшло. Ніч наступає.

Елевонда. Місто засинає – прокидається мафія. Ну я ж не одна про це подумала? 

Анджеліка. Ти згадала мафію? 

Елевонда. Анджеліка кожного разу коли хтось згадує мафію, перебуваючи на іншому кінці міста, одразу ж опиниться поряд.

Аделі. О, ще одна схибленість Анджелі. 

– І якщо тобі потрібна інформація ти могла відразу мене спитати, – тихо прошепотів на вухо, починаючи вести мене в танці. 

Тепер приміщення наповнює тягуча мелодія. Спів виконавців майже не чутний. 

– Це було б цілком нормально, враховуючи ким ти була, Вел, –  продовжує він. 

Я не говорю нічого і вирішую залишити відповідь до своєї наступної партії. 

Саме партія ночі найгарніша у цьому танці. Темрява вона небезпечна і таємнича. Вона повільно затягує у свої сіті і приховує правду. Ось чому рухи Рейна обережні, легкі і майже невагомі. Я повністю віддаюсь танцю з ним і зовсім не хочу, щоб сонце знову зійшло, щоб ніч закінчилася. 

A Sun afraiden. 

Сонце розгублене. Світло пізнало темряву і тепер відчуває себе неправильно і у повному сум’ятті. Ось чому тепер мої рухи більш плавні і не рішучі. Якщо на початку танцю вони були підняті вверх, наче я повністю усе контролює, але тепер вони стали на половину нижче ніж були. Тепер ми танцюємо разом, але водночас паралельно, жодним чином не торкаючись одне одного. 

Адже це означає, що ви вийдете з танцю як програвші і не зможете дотанцювати всю партію. 

І ось знову наступає ніч, цього рядка пісні я чекала, щоб якнайшвидше знову опинитися в обіймах Рейна. 

Тепер усе змінююється він втілює темряву як свободу дій і вибору. Як силу здатну здійснити усі мрії. Музика стає швидшою, динамічнішою  і тепер він може вести мене так як забажає, тому що більше не потрібно дотримуватися правил.

Я повнісю піддаюсь його рухам. 

І ось наступає ще один день. Світло здалося темряві, мої руки опущені вниз, а я повільними кроками наближаюся до Рейна і танець плавно переходить у щось подібне до вальсу. 

 – Як у мене вже випала така можливість говорити з самим радником королеви, – розтягуючи букви і посміхнулася хитро, –  То що чекає на нас?–  тепер, коли танець став спокінішим я нарешті задала питання, яке мене цікавило. 

– Договір підписаний, Вел, –  він обертає мене навколо себе і продовжує говорити, – Але я впевнений, що Лоренс не залишить це просто так, тому у мене є один козир проти неї. 

– Цікаво, –  протягую я і продовжую з зацікавленою посмішкою. –  А ви знали, ким ми тут будемо?

– Звичайно, тільки не знали хто саме замість кого. І куди ви поділи Дейлу? –  запитує він з нерозумінням.  

– Ти ж тільки що говорив з нею, – розсміялася. 

– Але ж я говорив з Тіаною. 

– Але це була Дейла. Сестричка справилася найкраще, а Елі і Лін ледь всю місію не зламали, –  на цьому моменті я важко зітхнула. 

Елевонда. Вибачте не стрималася. 

“– Але ж я тільки що говорив з Тіаною.

– Але ти ні з ким не говорив. 

– Тобто!? 

– Вітаю в тебе шиза.”

Він здивовано дивився на мене. 

– Ідеально зіграно, нічого не скажеш, –  протягнув він схвально, – це вона й сказала про тебе. І чому я не звернув на це увагу. 

– До чого тут вона як могла бути зустріч зі мною, –  весело всміхнулася я. 

Останнім рухом танцю було плавно нахилити мене назад. Після чого йдуть заключні акорди і він обережно підіймає мене вверх. 

Цей рух означав, що світло повністю здалося на волю темряви. Але залежно від країни закінчення могло відрізнятися. У Країні Квітів, у кінці перемагало світло, а от на Аві і Енстрагральті темрява і світло ставали повноправними силами, наче вони створені лише для того, щоб доповнювати сили одне одного. Такий кінець подобався мені значно більше. 

–  Дякую за танець, –  прошепотів він, поцілувавши мою руку на прощання. 

–  І тобі дякую, –  відповіла я з деяким сумом. 

До нашого одруження залишилося два роки. Це не так багато порівняно з тим, що було раніше. 

Все пройшло чудово у всіх все вийшло і навіть якщо у когось були промахи вони успішно їх закрили. Все що нам залишилося це вийти, аж тут ми обернулися на голос. 

– Обрані. Обрані тут! – почули голос Агати Форбс і я застигла на місці так і не дійшовши до сестер. 

Інші хто знали ситуацію теж застигли в німому подиві. Дейла то так і залишилася тримати ложку з морозивом не знаючи, чи їй все ж доїсти, чи кинути улюблений десерт і бігти рятувати дівчат.  

– Вони прикидаються Психеєю і Евридікою! Не дайте їм піти. 

Ситуація здавалася безвихідною, дівчат ми не бачили, і здавалося, що допомоги чекати нізвідки. Хоча у нас було десять хвилин, поки діє зілля, але тоді навіть ми не зможемо зрозуміти ким вони є. 

Коли двері в залу відчинилися і ми побачили, хто пройшов всередину зрозуміли, що врятовані. Я віднайшла поглядом Рейна і з вдячністю кивнула. Тепер зрозуміло яким є його козир. 

Елевонда. Те відчуття, коли вперше після написання читала цю книгу, я сама на цьому моменті не могла догнати кого ж я їм послала на допомогу.