Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів

Аделі Фрейлез 

Елевонда. Ну нарешті розділ від нашої Аделі. Я сумувала за нею. 

Аделі. Звучить, звичайно, але дякую. 

Ми пройшли в королівство Медлентен, яке справді захоплювало. Навіть мене. 

Коли я побачила справжню зовнішність короля і королеви, спогади Аделарди накрили мене з головою і я ледве змогла стримати звичний вираз обличчя. 

Так от, хто у всьому винен, але більше мене здивувало, те що Аделарда мала стати королевою Медлентену, нічого я ще випитаю у вас все, Емборо. На моєму обличчі мимоволі зявилася лукава посмішка. 

– Так звичайно, але розкажіть детальніше, що нас чекає, – запитала Анджелі в них. 

Як я зрозуміла про Посвяту. 

– Що ж ми даємо вам останній вибір, якщо ви станете Левілондами, то принесете клятву у вірності Орддену. 

– Ми приймаємо ваші умови, – холодно сказала зустрічаючись з його поглядом. Наші посмішки були однаково хитрі. Вам цікаво чим це все закінчиться, що ж побачите, король. 

– Аделі? – здивовано запитала Анджелі. 

– У мене є план і він не зможе мені нічого протиставити. Зрозумієш як тільки побачиш завдання. 

Вона кивнула. Нам сказали піднятися за ними в кімнату для Посвяти, опустилися в підвал і довгим коридором дійшли до світлої зали. Я бачила двері, а подруга – Водоспад. І я вже здогадувалася, яке саме буде завдання. 

– Це перевірка, якщо ви пройдете, то зможете продовжити далі. Анджеліко, ти перша. 

Ми переглянулися, що ж ніхто і не сумнівався. А я після неї пройшла в двері і опинилася в лабіринті. Але я одразу зрозуміла, що щось не так. І це виявилося правдою, я не могла використати свої здібності, взагалі ніякої магії я наче опинилися в сірій безкінечній кам'яній пустелі. А ще куди б я не йшла все одно опинялася на тому самому місці. 

Лабіринт це ілюзія, зламай її і коли ти усвідомиш, що це неправда, то ти зможеш вибратися. 

Ще він сказав, що сам створив це, тому все що потрібно знайти на чому вона тримається, обшукай кімнату. 

Алінго має заплатити ціну. Але я думаю, що насправді причина через яку вона насправді погодилася на цей договір не тільки допомога нам. 

Це має бути предмет, який виділяється з загальної картини, згадала зі слів Алінго. 

Я озирнулася довкола, оглянула всі кутки, стелю, навіть коридори.  От тобі і вмію помічати всі деталі, а якогось предмета знайти не можу. А потім я завмерла коли подивилася на свій браслет броменфрольт. Там був таймер. І у мене залишилося якихось секунд двадцять. Я завмерла з німим виразом жаху на обличчі. 

Двадцять. Я озирнулася і нарешті побачила маленьку шпильку, як тільки я взяла її таймер застиг, а кімната почала крутитися буквально виплюнувши мене звідти вже у звичайний лабіринт. Де я зупинилася, щоб віддихатися і зустріла декого знайомого. Завмерла прислухаючись до їх розмови. 

Елевонда. Я бачу, Аделі у нас відповідає за підслуховування. 

Аделі. У мене слух хороший і здатність опинятися у потрібних місцях. 

Елевонда. Та що Анджелі без тебе робила б. 

Аделі. Отож то. 

– Вітання, Маргітайле! – почула вона піднесений голос Алінго. 

– Ми все таки зустрілилися, незнайомко, –  протягнув він, поцілувавши її руку. 

– От тільки не кажіть, що ви не впізнали мене ще тоді, – сказала вона заправляючи локон за вухо. 

Елевонда. А я думала вона не розуміє, а вона розуміє. 

Аделі. Для тих хто не в темі. Вона думала, що Алінго не зрозуміла, що їй подобається Маргітайл. Серйозно Тесс, це одне з найгірших імен, які ти складала. 

Елевонда. А я тут до чого, це все дар. Та й воно чудово йому підходить. І взагалі могла й не пояснювати. 

Аделі. І що ж воно означає. 

Елевонда. “Ілюзорна історія” або “прихована історія” 

Аделі. У тебе як завжди. Спочатку ім'я, а потім вже значення. 

Елевонда. Найчастіше.

– Звичайно, це так, але хотів би почути від вас, –  тихо сказав він. 

– Офіційне представлення, –  кивнула вона з ледь вловимою невдовленою посмішкою, – Алінго Ліліт Тернер. 

– Маргітайл Астаро Дезіре, –  схилив голову він. 

– То це справжнє прізвище Рози? –  зацікавлено подивилася вона. 

Він неохоче кивнув, наче сама думка, що вони родичі гнітила його. 

– Аделі і Анджелі пройшли свої завдання. До чого мені готуватися? –  перевела тему Алінго. 

– Кажу відразу до найгіршого, –  важко зітхнув він, але погляд Алі на диво став зацікавленим. 

Цікаво, наша подруга, що якась мазохістка, чи як там правильно те слово?

– Тоді у мене є одне прохання. Навчіть мене ідеально володіти ілюзіями, –  з нетерпінням сказала вона. 

Він замовк і замислився. А я спостерігала за поглядом Алінго. Хоч я була молодша, але завжди відчувала себе старшою за інших, мабуть, це через душу Аделарди. 

– Саме так, – почула я вже знайомий голос. 

– Ви хоч справжня, а не знову Посуха, –  скептично звернулася до неї. 

– О, то вона вже добралася до тебе, –  мабуть, якби вона могла, то сплеснула б руками. 

– Так. І ви ж не будете забирати в мене контроль?–  запитала з тривогою. 

– Я можу наставляти тебе разом з іншими, але для чого мені забирати чуже життя ще й в дитини. Я просто зачекаю, коли моя душа переродиться в себе. От і все, –  сказала вона обурено заперечуючи, але в кінці її голос став засмучений. 

– Дякую вам за це Аделардо, –  підбадьорливо всміхнулася я. 

– За кого ти мене приймаєш, – розсміялася вона. 

Тим часом Маргітайл повернувся в мою сторону і сказав. 

– Може досить ховатися, я вже давно знаю, що ви там. 

Мені нічого не залишалося як вийти зі схованки. 

– Вітання, – ледь схилила голову я, а тоді випрямилася і з рішучим поглядом подивилася на нього. Мої губи ледь зігнулися в посмішці, –  думаю вам уже все відомо, та я хотіла представитися.  Аделарда Фрейлез. 

– А ви справді схожі на неї, наче її молодша копія, –  задумливо протягнув він, –  Так сумно, що вона рано пішла від нас. Все було б добре…

– Якби її не зрадили, –  холодно закінчила за ним я. 

А тоді задумалася. Якщо він був знайомим зі справжньою Аделардою, то скільки йому років? І як тепер шиперити його з Алінго, який всього лиш 17. Ні, ну я розуміла, що у чарівників, як у ельфів і драконів –  сто років сюди, сто років туди ролі не грають. І все ж. ..

–  Можете не хвилюватися, Аделі, –  підморгнув він, почувши мої думки і продовжив, –  насправді я переродився у своєму тілі, як і моя сестра. 

Я видихнула з полегшенням і мені стало значно спокійніше. От тільки, одне питання все ж залишалося. 

–  А Аделарда? 

Маргітайл важко видихнув.  От серйозно, як перестати перекручувати його ім'я на Маргінал.

–  Щоб переродитися у своєму тілі, потрібно, щоб воно було, але Аделарда просто розчинилася у світлі і зникла, –  пояснив він. 

–  О, тоді зрозуміло, –  кивнула, згадавши про її сумний тон. 

Очевидно, що скоріше за все у неї так і не вийде по справжньому переродитися. 

– Тут вже можна просто пройти? – мені більше не було комфортно тут залишатися, тому я хотіла якнайшвидше піти. 

– Так, авжеж, – а потім його погляд наповнився теплотою і він тихо промовив. – Щасти вам, Аделардо, я вірю, що ваш план вдасться, – я здивовано завмерла, коли він потиснув мою руку.  

– Але ваша допомога теж важлива, – посміхнулася у відповідь, –  І будь ласка не беріть з Алінго те що вона не зможе вам дати. Не беріть занадто великої ціни. Вона ще просто не знає цей світ і тому не руйнуйте її,  – попросила я. 

– Не хвилюйтеся все буде нормально, – його погляд став примруженим, наче він хотів щось приховати. 

І все ж я відчувала тривогу. Хоч би й справді все було добре. Неочікувано у голові з'явився вибір від якого я вже навіть встигнула відвикнути. Гм. Можна просто піти вперед або попросити про магічну клятву. О точно, якраз те що потрібно, щоб відчувати себе спокійно. 

– Дайте мені клятву, що не зашкодите їй. В пам'ять про Аделарду, – наказовим тоном сказала, рішуче дивлячись на нього. 

Магічна клятва на крові, яку не можна порушити інакше чекає смерть. Тепер я могла бути спокійна. 

Я зайшла в одну із кімнат, яка знову закрутилася, але тепер я опинилася в  кімнаті де був стіл на якому лежала записка і дивні предмети. 

Також усе видавалося таким, наче це приміщення раніше належало зіллєвару чи алхіміку. На стелажах було багато різних флаконів з невідомими для нас рідинами. А саме місце мало якусь старовинну атмосферу. Дивлячись на шари пилу тут давно нікого не було. 

Розгублено озираючись побачила  Анджелі і полегшено посміхнулася. 

Разом ми вирішили роздивитися те що тут лежить і розповіли одна одній про завдання, а також я розказала про Алінго.