Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів

Пообідавши ми продовжили наше навчання.

- Сайм, починай, - мама ледь всміхнулася татові.

- Звичайно, Лана, - так само з усмішкою відповів він.

- Наступні чари називаються Кіломента - інформація. За допомогою них, ви можете взнати будь-яку інформацію, потрібну вам. Все що потрібно, це направити руки і сказати чари.

Мій тато у цій реальності працював в університеті і ось чому навіть у дома, коли він щось розповідав - це завжди звучало як лекція.

- О, тепер можна буде реферати на всі предмети робити, і контрольні будуть правильні, і твори, і все інше, - замріяно почала, я вже бачила хороші оцінки і як нас хвалять, і як ми за платно всім все робимо. Але потім усмішка зникла з мого обличчя, коли я згадала слова Аделі, що магія в нас не діє.

“Справедливість ти де?” - приречено посміхнулася своїм думкам.

- А так все гарно починалося, подруго, я аж сама в це повірила, - сказала Аделі зі своєю постійною скептичною посмішкою.

- Тату, розкажи щось, щоб настрій підняло, - попросила я у нього.

Він погладив мене по голові в підбадьорливому жесті і продовжив.

- Ці чари були засновані в 1630 році, тоді ще відомим родом Кіломент. У сьогоденні Арфа Беатлінкс покращила їх, тепер вони показують ще більше інформації, і вони отримали назву Кіломентета, завдяки їй, в королеви Венельс є все потрібне про Елеонору.

- Я й не думала, що чари могли створити ще хтось із знайомих! - захоплено вигукнула.

- За правилами Аві, кожний на Посвяті в чарівника - це в кінці навчання, повинен представити мінімум п'ять нових чи вдосконалених чар, - відповів тато.

- О це так, потрібно думати чого нам ще для повного щастя не буде вистачати, - сплеснула руками і подивилася на Аделі.

- Ти теж подумала про те саме, що я? - запитала вона телепатично.

- Так, Аделі.

- То виходить, що ви теж створювали чари. І ще одне, якщо кожний, то хіба не забагато чар буде, - запитала з цікавістю.

- Ні. Завжди створюються потрібні чари або буває, що дозволяють робити проект, якщо це складна робота, - відповіла мама з ностальгічною усмішкою.

- Зрозуміло, а які в вас?

- Про мої ще буде, - відповіла мама, - а інші ще за складні для вас. Добре Бет, продовжуй.

- О найулюбленіші чари всіх магів! - вигукнула вона захоплено, що навіть було дивно з того що я знала раніше. - Представляю вам чари, за допомогою, яких можна викликати абсолютно все - Моґадиш.

- О, це ж схоже до столиці Сомалі, - усміхнулася згадавши мою улюблену тему столиць країн.

- Тільки там Моґадішо. А взагалі, в нас є ще деякі чари, назва яких співпадає з країнами чи містами реального світу, - відповіла вона.

- Ясно. А чому так виходить?

- А хто його знає.

- Так от, ці чари не такі давні, як попередні, створені в 1890 році Естер Бартері. Вона з тих, хто створили попередні чари про які ми говорили, одна не з країни Аві, а з сусіднього Мадагаскару. Чари з її мови перекладається, як “отримати”. Власне, представники Мадагаскару принесли у світ Аві і об'єднання складну і рідісну магію, яко можна не знайти деінде, - тон Аннабет став таємничим, а посмішка сповнена загадковості.

Елевонда. Так, є світ і країна Аві, так само в усіх реальностях об'єднання, але найчастіше, коли я пишу цю назву, маю на увазі саме країну. Мадагаскар - це типу нашої Африки на Аві.

- Ясно. А якщо можна викликати абсолютно все, то що, гроші і їжу теж? - запитала з ледь прихованим подивом, бо для людини з реального світу, яка читала книги про Гаррі Поттера така магія здавалася чимось занадто складним і неймовірним.

- Буквально все, але максимум 10 тисяч авентів, це гроші Аві. Але в реальному світі, це відповідає євро, в такій самій кількості.

- О круто, це ж скільки всього за них можна було б зробити і перетворити нашу країну на найкращу у світі, - мій погляд знову став замріяним.

- Так, Анджелі, знову в своїх думках, може там і залишитися. А мені от цікаво, звідки берться те, що ми викликаємо і як це зробити? - запитала Аделі із занепокоєнням у голосі.

- Я не знаю, я справді не знаю, - промовила її мама розгублено, - але важливе те, що мрії Анджелі не зовсім здійсненні, - це заставило мене підняти погляд і з нерозумінням подивитися на неї, помовчавши вона продовжила невпевнено.

- Як я і говорила раніше, магія людей Мадагаскару не повністю вивчена, тому ніхто не знає як саме Естер створила їх. Існує теорія, що усе створене за допомогою цих чар, лише частинки магічної енергії, які силою наміру об'єднуються у потрібний предмет. Тобто, ми отримуємо щось з повітря, а точніше з магічної енергії, яка витає у ньому. Більше зможете вивчити на магічній фізиці.

- Ну я вже нічому не дивуюся, - видихнула я почувши про магію і фізику у одному реченні, - Але це виходить, що ці предмети, які ми отримаємо не зовсім справжні і ті гроші, які я захочу витрати це щось подібне до того, коли витрачаєш кредитні гроші з картки і потім ти маєш погасити мінус, вже справжніми грошима.

- Можна й так сказати, - тон голосу у неї був втомленим і Леон передав своїй дружині чашку чаю і продовжив розповідь сам.

- Поки моя Бет відпочиває від цього справді складного питання над яким ламають собі голову вже декілька років, я розповім про те як викликати ці чари.

- Не перебільшуй, Леоне, - промовила вона незадоволено, але все ж опустила голову йому на плече, прикривши очі.

Він подивився на маму і вона прочитавши його телепатичне повідомлення накрила Аннабет легкою ковдрою. Сама ж взявши приклад з неї теж лягла, але опустила голову татові на коліна, звісивши ноги з дивану.

Ми з Аделі обурено переглянулися.

“І коли ж це ви встигли втомитися” - зміряли їх невдоволеними поглядами і взяли зі столу печиво, яке мама спекла ще вчора, щоб було на сьогодні.

- Що ж Сайм, а ми продовжимо розповідь, поки вони відпочивають. Для того, щоб викликати щось за допомогою цих чар потрібно уявити цей предмет так, наче ти бачиш це перед собою, - відповів він.

- Насправді, це в академії вивчають перший рік - створення образів, очищення і блокуваня думок, і багато чого іншого. Чари, насправді, вчать вже з другого семестру і то, індивідуально, залежить від попередніх успіхів. Це все не так просто, - продовжив тато.

- Взагалі, якби навіть в реальному світі з'явилася магія, то мало хто зміг би її використати, - сказав Леон зі скептичною посмішкою.

- Тобто? - ожила я.

- Для того, щоб викликати чари недостатньо просто мати магію, потрібно знати як її викликати, - відповів він з таємничою усмішкою.

- Тоді як у нас щось виходить? - з нерозумінням запитали ми.

- Порахуйте, скільки магів біля вас знаходиться? - з насмішкою спитав Леон.

- Дев'ять, - вражено прошепотіла я.

- Так, і четверо з них справжні чарівники, а інші - феї. Це ще дивно, що у вас виходить не з першого разу, - відповів він зі знущальною усмішкою, яка скоріше за все була вдаваною.

Цього разу ми все ж опустили погляд вниз.

Ми декілька хвилин сиділи мовчки, переварюючи інформацію. Чомусь, це було складно зрозуміти, але все логічно. Магія - це не щось просте і зрозуміле. Магія - це те чого б не мало існувати, але вона є, була і буде.

- Давайте, краще поясните нам, як викликати ці чари, - сказала Аделі.

- Точно! Зараз покажу, - попри протести тата, мама встає, щоб показати нам.

Я починаю посміхатися, коли мама показує потрібний рух, а потім не витримую і кімната наповнюється моїм сміхом.

- Що таке, Анджелі? - здивовано запитала вона.

- Це так смішно, мамо, що я не можу, - крізь сміх видавила я.

- Анджелі, за таке в академії тебе будуть недолюблювати, ти маєш вміти не виказувати так свою реакцію.

- Постараюся, - притихла я.

- Показую ще раз. О, і ще рухи мають робитися відповідно до складів чар, але кажуть нормально і робити потрібно не посередині, а на лівий бік. Тобто, відводите в бік ліву руку, обернувши кисть, трохи зігнувши пальці, а великий палець відведіть в бік, щоб він був рівно.

Ми слухняно повторили те, що вона сказала.

- Ні, не настільки в бік. Ви не маєте повністю витягувати руку. Добре робіть за мною, - вона важко видихнула і показала правильний рух.

Ми повторили.

- Добре, правильно тепер права рука. Теж обертаєте кисть і накриваєте ліву паралельно до неї.

Вона схвально кивнула, коли ми повторили рухи від початку до кінця і все було правильно.

- Чудово. А тепер, спробуйте викликати щось з того, що вам буде легко уявити.

Ми задумались і зрозуміли, що в нас нічого не виходить.

- А як взагалі створити той образ? - запитала з ледь вловимою усмішкою, щоб це звучало так, наче мене зовсім не цікавить це і я все сама знаю, але просто перепитую для підтвердження.

- Спочатку, все діє за однаковою схемою, також практикують медитації. Потім, ми вас навчимо потрібному.

- Та добре.

Я почала розглядати кімнату в пошуку предмету, який найлегше уявити, але коли закривала очі, бачила тільки темряву. От і що з цим робити?

Декілька хвилин я просто сиділа з закритими очима, і нарешті, у мене вийшло.

- Мо-ґа-диш, - сказала, і в моїй руці з'явилася ручка.

- Мо-ґа-диш, - сказала Аделі. В неї був складений ножик.

О це так! Я посміхнулася, радіючи за подругу.

- Непогано. На Аві ви точно будете одними з кращих, - наші батьки з гордістю дивилися на нас.

- Як добре, що ми хоча б щось можемо, - сказала я з сарказмом в голосі.

- Наступні чари, це ті, які створила я, - сказала моя мама.

- О Лано, краще б не згадувала, Анджелі точно буде сміятися, - запитала Бет на мить підійнявши голову і знову поклавши її назад.

Ніколи не думала, що так зручно лежати, то вона виходить і справді втомлена.

- Чому ж? - запитали.

- Через їхню назву, - приреченим тоном сказала мама, - Наступні чари створюють прямий струмінь води, а раніше це робили просто з допомогою стихій. Так от, назва Аква Мохіто.

- А чому не текіла, наприклад? - скептично запитала.

- В написанні це слово відрізняється від того, як вимовляється. Акваійо Меійшіего, якщо дослівно і перекладається як “потік води”

- А, як воно тоді виходить мохіто!? - вражено запитали ми.

- Це за складним правописом, ви будете вивчати звичайний і тільки за бажанням інший. Викликати їх дуже просто, напрямляєте руки і говорите. Зараз не використовуйте, це не так важливо.

- І про останні, на сьогодні чари, нам розповість Сайм.

- Але ж моя черга була, Леоне.

- Подруго, ти й так сьогодні занадто багато говорила, - усміхнувся тато переглянувшись з Леоном.

- Справді, а ти сьогодні занадто багато мовчиш, - відповіла вона, лукаво посміхаючись і сівши з ногами в кріслі, вкрилася пледом.

- Чари про які я розповім пов'язані між собою, а також відносяться до найпростіших. Їхні назви - Лафлент ''збільшує'' і Лефлент ''зменшує ''. Все що потрібно, взяти предмет в руки і збільшити або зменшити його до потрібного розміру. Все просто.

- Так і переплутати ці чари можна, - нахмурилася я.

- Ну ніхто раніше не плутав, - тато гмикнув на це.

- Та добре. Знаєте, я б зараз могла почати говорити про радість від того, що є такі чари - можна буде книжки зменшити до розміру сірникової коробки і все. Бо я не розумію, для чого нам в школі видають книги половина з яких нам взагалі не потрібна.

- Підтримую, подруго. Тільки носитися з ними на початку і в кінці року, - кивнула на це Аделі.

- Добре що у нас є..., - почала але не закінчила, адже про дещо згадала. - А як так, що наші рюкзак і сумка, зберігають свої властивості і в нашій реальності, якщо магії майже немає.

- Бо це діє по-іншому закону. Ми самі не до кінця розуміємо, як тут працює магія, - відповіли усі присутні, задумливо переглянувшись.

- На сьогодні ваше навчання завершене. Дякуємо за увагу.

- Все було дуже цікаво, - посміхнулися ми.

Елевонда. Вітаю, експрес курс вивчення магії пройшли.

Анджеліка. Ага і деякі з цих чар ми так і не застосовували.

Елевонда. Вже як вийшло.

Це і справді було так. Хоч це трохи складно, але мені сподобалося. Я скільки всього нового взнала, але мені було сумно через те, що в нашії реальності з цього немає жодної користі. І що з того, що я вмію, якщо це немає де застосувати?

На моє плече опустилися рука моєї мами. Вона прочитала мої думки, цікаво, коли я навчуся думати тихо.

- Таке життя доню, що зробиш. До нас взагалі інші маги не можуть потрапити, тому, коли ви підете на Аві, ви не зможете потрапити назад.

- І що, після того ми більше не побачимося, - з моїх очей почали котитися сльози.

- А з Енгайдою теж не можна? - з надією запитала.

- На жаль, бар'єр вас не пропустить. Ви ж знаєте про нього?

- Так. Темна і Світла зробили його, чули вже про це, Бен розповідав.

- Але мене цікавить інше, хто повинен відкрити його з нашої реальності? - запитала Аделі задумливо.

- Не впевнена, але те, що бар'єр створений через одну нашу хорошу знайому, це точно.

З цим все було занадто заплутано. Як зробити те, що здається зовсім неможливим? Добре, що у нас є час до закінчення девятого класу і лише після нього ми підемо на Аві і не зможемо повернутися поки наша рідна реальність не стане магічною.

І я навіть подумати не могла, що ми з Аделі, будемо присутні в той момент, який стане початком кінця в цій історії. Хоча не тільки ми, але ніхто не зміг зробити хоча б щось, через магію Арфи.

І одною з тих, хто в минулому створить цей бар'єр буде її темна версія. Так вийшло, що в нашої Арфи була частинка найтемнішої чарівниці Аві, яка в той день вкотре взяла над нею контроль...

Але зараз, я ще не знала про це, і просто перебувала в своїх роздумах і в очікуванні нових пригод. Всі приготування завершені і вже зовсім скоро ми вирушимо в нову подорож і в наступну країну.