Пастки світів

Пастки світів

Розділ 1

Тиша. На ліжку мовчки лежить дівчина втупившись в стелю. 

- Два тижні - ледь чутно промовляє вона - два тижні, до тих клятих випробувань.

З кухні долинає приглушений крик матері по телефону. І раптом мати вигукує ім'я дівчини.

- Рито! - вигукує вона

Дівчина від несподіванки ледь не впала з ліжка. Але швидко спустилася сходами вниз.

- Мамо, ти мене кликала - боязко спитала вона, сподіваючись, що мати зараз не злиться.

Але замість відповіді до неї долетіли уривки розмови.

- Хай тільки хтось з твоїх синів, спробує підійти до моєї доньки я не знаю що їм зроблю...... Я не допущу цього. ЯСНО?!

Мати нарешті кладе слухавку і обертається до доньки.

- Так, кликала - відповідає вона зовсім спокійним голосом - Тож в мене є деякі справи, тому ти залишаєшся одна.

- Знову - пробурмотіла дівчина.

- Так, і тому я тебе благаю нікому не відчиняй двері.

Дівчина лише мовчки кивнула, спостерігаючи як мати вже який раз за тиждень йде з дому залишаючи її одну. Але дівчині було майже все одно, головна її мета це пройти ті випробування.Та не встигла Рита зробити кількох кроків до сходів як пролунав тихий стукіт в двері.

Дівчині одразу ж згадалися слова матері - " Не відчиняй нікому не двері"

Але дівчина любила ризики, тому впевнено підійшла до дверей і відчинила їх.За дверима стояв рудоволосий юнак, його волосся було охайно зібране в хвіст. На шиї виднівся чорний чокер. Та й взагалі він був вдягнений повністю в чорне ніби щойно прийшов з похорону.Мить вони обидва мовчали і дивилися одне на одного.

- О, гей привіт -першим заговорив хлопець

- Привіт - відповіла дівчина оглядаючи хлопця з голови до ніг.

- Я Драко до речі - представився той

-І щож ти тут робиш, Драко - запитала дівчина з підозрою.

- Я? ..Та я просто проходив повз - відводячи очі відповів хлопець.

- Повз? Якби ти просто проходив "повз", я б не відчиняла ці двері.

-- Ее...ну я - почав затинатися хлопець - Я вже йду.

Після цих слів він дуже швидко пішов звідси, майже біжучи.

А, Рита так і залишилася стояти на порозі намагаючись зрозуміти що щойно трапилося.Коли хлопець вже зник з поля зору дівчина нарешті зачинила двері, але не встигши відійти, як знову пролунав стук.Дівчина обернулася до дверей і знову відчинила їх. На цей раз за дверима стояв дорослий чоловік, у бордовому костюмі.

-- Вітаю, чим можу вам допомогти?- запитала дівчина

-- Вітаю, юна леді, я Ґойкос Мартін, я збираю імена 16-річних, щоб внести їх у базу даних для цьогорічних випробувань.- представився чоловік.

- Що? А хіба воно вже не занесено в базу даних?

Чоловік застиг від несподіваного питання, але швидко повернув собі впевнений вигляд.

-- Ні. Знаєте юна леді, правила змінюються. Тому зараз я хочу дізнатися ваше ім'я, і все.-- дуже впевнено відповів він

-- Я Ніґаякі Рита, сер. -- сказала дівчина

- Добре, дякую вам - сказав він і швидко пішов геть, підходячи до іншого будинку.Дівчина досі дивилася йому вслід.

- Сьогодні всі якісь дивні -- промовила вона і нарешті зачинила двері будинку.