Зміст
  • Глава 1. Чаклунська зустріч
  • Глава 2. Маєток Гардіан
  • Глава 3. Загадки навкруги
  • Глава 4. Хижі тіні
  • Глава 5. Таємниці «забутих» домів
  • Глава 6. Чалкунка-травниця
  • Глава 7. Гості старого дому
  • Глава 8. Давні друзі
  • Глава 9. Закон проти нас
  • Глава 10. Творець суккубів
  • Глава 11. Ласкаво просимо до «Лілії»
  • Глава 12. Шаман-безумець
  • Глава 13. Директорське доручення
  • Глава 14. Палаючий бог
  • Глава 15. Дві гільдії: Джарет
  • Глава 16. Дві гільдії: Дітер
  • Глава 17. Протистояння
  • Глава 18. Дуель
  • Глава 19. Особливе замовлення
  • Глава 20. День факультету
  • Глава 21. Пір’я падає з неба
  • Глава 22. Схованка за ширмою
  • Глава 23. Суккуб для імператора
  • Глава 24. «Золотий дракон»
  • Глава 25. Отрута в моїх руках
  • Глава 26. Арджі
  • Глава 27. Померти і встати
  • Глава 28. Подорож до лігва алхіміків
  • Глава 29. З найкращими побажаннями…
  • Глава 30. Слідами вітру
  • Глава 31. Навздогін вітру
  • Глава 32. Стара нова лабораторія
  • Додаток
  • Глава 6. Чалкунка-травниця

    Крита альтанка ховалася в глухій частині кварталу Гільдії. Тут не було вбивств, отрути, чи закулісної гризні. Був лише холод мармуру, відлуння кроків та вітер. Крістіані подобалося ховатися тут від усіх, уявляти себе знатною дамою, пити чай із щербатої чашки. Але цього разу дівчина завітала сюди з іншого приводу. Джарет їй не збрехав, він дійсно доручив Крістіані нове діло, їй лишилося дочекатися вечора. Але маятися від неробства для неї виявилося справжніми тортурами.

    Сонячні промені нишпорили долонями по стінах. Крісс притягувала їх сачком із сріблястого павутиння, а потім зминала в руках, як болванки з сирої глини. Крупиці сонячної енергії краплями скочувалися по шкірі, усмоктувалися в неї, впліталися в волосся.

    — Давай потанцюємо? — почула Крісс голос Гілфорда.

    Вона обернулася і побачила високого чоловіка, що стояв біля входу в альтанку. Попелясто-сіре волосся видавало в ньому уродженця Фаронга — жителя півночі, що прийшов в імперію Темних земель із-за гір.

    — Тут немає музики... — посміхнулася дівчина.

    — А ти послухай, — прошепотів Гілфорд.

    Крісс замовкла і прислухалася. Вдалині і правда ледь чутно дзвеніли переливи лютні і флейт. Вуличні музиканти грали для публіки, і відгомони мелодії доносилися до тихого куточка. Гілфорд обійняв дівчину за талію і закрутив її по альтанці, наспівуючи собі під ніс. Ніяких складних рухів, ніякого сорому — до Фламмаса ще не докотився новомодний танець без торкань. Було весело і дивно одночасно, залишки тривоги і хвилювання змило більш сильним почуттям. Крістіані було жарко, не вистачало повітря, але легкість в грудях вона все одно б не проміняла на відпочинок. Кров прилила до щік, дівчина остаточно захекалася і плюхнулася на лавку.

    — Гей, чаклунка, ми так не домовлялися! — жартівливо обурився Гілфорд.

    Він присів поруч і поцілував Крістіану. Дівчина не стала усуватися — вона, навпаки, із задоволенням подалася вперед, перехопивши ініціативу.

    — Зіграємо по-моєму, — прошепотіла вона.

    — Як скажеш, — погодився Гілфорд.

    В очах дівчини майнув шалений вогонь. Крісс посміхнулася, хижо облизав губи, а потім владно промовила:

    — Дуже добре. Роздягайся.

    **Найманий вбивця**

    Джарет стояв в тіні, притулившись до стіни альтанки, і шматував ножем обрубок гілки. Тупе лезо залишало рвані щербини, і це ще більше дратувало главу гільдії. Безліч запахів плило навколо нього: сік понівеченого дерева, свіжа зелень, нагрітий сонцем мармур. Але і це Джарета не заспокоювало. Нотки різкого приємного аромату виводили його з себе, змушували уяву малювати картини — одну гірше за іншу. Знайомі голоси звучали зовсім близько, і чекати, поки їх власники награються, Джарет не збирався. Він закинув гілку в кущі і, роздратовано тупаючи, пішов, мріючи, щоб йому зустрівся на шляху хто-небудь на зразок Дітера Данора. Вампіру дуже кортіло перерізати комусь горлянку.

    Вдома злість Джарета злегка вщухла. Для цього, правда, довелося розбити і зламати все, що плуталося під ногами і потрапляло під руку. Нарешті, вампір поставив вціліле крісло ближче до вогню і, закутавшись в мантію з власних зловтішних думок, піддався втомі.

    — Знову в поганому настрої?

    Гілфорд увійшов до кімнати і здивовано озирнувся. Під ногами хрустіли уламки, відчайдушно верещав придавлений щур. Біля дверей боязко тулилися слуги, чоловік їх спочатку не помітив. Джарет похмуро глянув на гостя і, ледь розчепивши зуби, процідив:

    — А ти зарано...

    — Ну... твоє руде демоня вміє зіпсувати веселощі. Казав, ти мене шукаєш.

    Вампір хмикнув. Трохи помовчавши, він раптом сказав:

    — Навіщо ти зраджуєш мені, Гіл? Ти ж усе одно нічого не відчуваєш.

    — Я відчуваю моральне задоволення, — відповів чоловік. — І які взагалі претензії? Ми домовлялися, ти не будеш обмежувати мою свободу...

    — Тільки, якщо ти зумієш тримати свої пригоди в таємниці!

    — Це складно зробити, коли за тобою стежать! — скипів Гілфорд, але тут же замовк, зіткнувшись із поглядом Джарета. Вампір був розлючений.

    — Розслабся, приятель, — спробував згладити розмову чоловік. — Ти багато часу приділяєш дрібницям. За тобою стоїть вся Гільдія, майстри тільки і чекають вказівок. Давно пора поставити на місце Данора, і розібратися зі зрадниками в своїх лавах. Чому ти не думаєш про це?

    — О... я подумаю, — загрозливо простягнув Джарет. — І висновки тобі не сподобаються.

    Вампір наблизився до Гілфорда і грубо притяг його до себе.

    — Нагадати, кому ти належиш? — він поцілував чоловіка, а потім різко здавив йому горло, змусивши Гілфорда опуститися на коліна. Заподіяти ще більше болю йому завадив голос учня:

    — Майстер!

    — Ти не вчасно, Сейрен ... — прогарчав вампір, не обертаючись.

    — Зараз саме час поговорити з пані Кірою, майстер. Відкладіть свої ігри, це важливо.

    — Ах ти зухвалий шматок рудого падла, — зітхнув Джарет. — Тобі щастить, що цього разу ти правий.

    Сперечатися з крижаним аргументом Сейрена не хотілося. Довелося відпустити Гілфорда і привести себе в порядок, перш ніж відправитися на неприємне побачення. Справи Гільдії стояли вище власного задоволення.

    З Кірою не можна було вести себе відверто або необдумано, вона не визнавала жорстокості і прямих погроз. Хитра і мерзенна, як багатоніжка, красива і холодна одночасно — ця жінка знала, як змусити інших зважати на її думку. Свою кар’єру вона починала разом із Джаретом, і лише трохи забарилася, коли влада випала з рук попереднього глави. Тоді їй вистачило розуму не вставати на шляху вампіра. Той вмів прибирати ворогів, але тепер, через стільки років підпільної війни, вже Джарет мусив побоюватися наступного ходу Кіри.

    На зустрічі з отруйницею Джарет поводився стримано. Сварку з Гілфордом довелося на час викинути з голови, прояви почуттів зараз були слабкістю.

    Сейрен стояв позаду, байдуже розглядаючи інтер’єр, і жінка робила вигляд, ніби хлопця не існує зовсім. Як на вампіра він був досить молодий (якихось сорок чотири роки), але на високе положення в гільдії розраховувати йому не доводилося. Кіра вважала, що Джарет тримає рудоволосого учня тільки через гарненьку пику, і глава гільдії не поспішав її переконувати.

    Зазвичай вирішення питань між майстрами-вбивцями і отруйницями Кіри було нудним заняттям. Сейрен не особливо вникав в такі речі, і Джарет прекрасно про це знав. Але цього разу розмова перетікала в більш особисту, і вампір, поміркувавши, відпустив учня.

    — Я зроблю, що ви сказали. Та яку цінність отримаю натомість?

    Кіра постукувала пальцями по коліну і, не кліпаючи, дивилася на майстра Ільнера.

    – Що ти хочеш отримати?

    — Оце краще. — Жінка усміхнулася. — Тоді я прибережу бажання на той випадок, коли воно дійсно знадобиться.

    Кіра нещиро посміхнулася.

    — Я радий, що ми так добре розуміємо один одного, — повернув посмішку Джарет і встав, збираючись іти. — Зроби усе тихо. Не хочу, щоб тут повзали дурні чутки.

    Він розвернувся, і голос Кіри застав його вже на порозі:

    — Позбавляєте мене розваг, пане, — солодко простягла жінка, а потім різко змінила тон:

    — Бачиш, Джарет, я роблю все, щоб догодити моєму майстру. Тобі не завадить цьому навчитися ...

    Вампір стояв спиною до жінки, і вона не побачила, як по його обличчю ковзнула гримаса відрази.

    — На все добре, — аж ніяк не добрим голосом промовив він і пішов.

    **Травниця**

    Крістіана сиділа на бочці за рогом похиленого дому та куталась у сірий вовняний плащ. Вечорами від денної духоти не залишалося ні сліду, і холодний вітер разом із вогкістю забирався за комір. Плаття дівчина змінила на непримітну туніку і штани, на ноги надягла м’які чоботи без каблука, а ось прикрас з собою взяла більш ніж достатньо. Підвіски, амулети, камінчики і мішечки були дбайливо розфасовані по кишенях. На пальцях красувалися дешеві кільця зі склом замість каміння. Скрегіт і тихі кроки дівчина почула майже одразу. Вона прикусила мундштук трубки і беззвучно зістрибнула з бочки. Час було починати виставу.

    — Це все? Ми домовлялися, що буде більше!

    — Більше — в наступний раз. Не так просто все провертати в обхід каси.

    Крістіана впізнала голос сусідки, і кивнула в такт своїм думкам — всі діючі особи були в зборі. Вона прокралась уперед, повз трьох бандитів з Обгорілого району. Зачарований плащ приховував її від чужих очей в сутінках, а ось сама Крісс легко могла розгледіти, що відбувалося в провулку. Двоє чоловіків стояли трохи осторонь, ще один з хрипким кашлем перебирав ящики зі склянками. Отруйниця стежила за ним, тримаючи за вуха величезного лисого кроля, запряженого у візок замість тяглового осла. Крісс зайшла за спини двох бандитів і викресала з кільця іскру.

    — Що це?! — одразу стрепенувся перший бандит.

    — Піду, перевірю, — сказав другий і вихопив із-за пояса кинджал.

    Крісс ховалася в тіні, натягнувши на голову сірий капюшон, і розпалювала трубку. Відступати було майже нікуди, навколо стирчали тільки ящики і порожні клітки для птахів. Єдина лампа стояла на візку, її світло ледь діставало темних закутків. Бандит марно вдивлявся в порожнечу перед собою, в упор не помічаючи дівчину. Шкіра під його очима була чорною, нагадуючи провали очниць.

    Крісс підпустила обгорільця ближче і, зробивши глибоку затяжку, видихнула дим йому в обличчя. Той здивовано зітхнув і мимоволі подався назад. В одну мить бандит затягнувся плівкою, з перекошеного рота вирвався хрипкий стогін, а потім обгорілець застиг на місці. Дівчина кинулася в обхід, не особливо сподіваючись на плащ. На ходу вона зірвала з пояса невеличкий мішечок і розсипала сушену траву.

    — Дивіться! — крикнув другий бандит.

    — Ця дурепа хвіст притягла! — відгукнувся третій, хапаючись за зброю.

    Отруйниця відпустила кроля і позадкувала. Труха з рук Крістіани здійнялася слідом за нею, сповила ноги ловчою лозою, змусивши дівчину з криком впасти на землю. Крістіана перескочила через колишню подругу, на ходу відкинула одного з бандитів силовою хвилею і одразу кинулася в бік. Бойовий клевець описав дугу і з силою опустився на кріплення візка, лише трохи промахнувшись повз чаклунки. Обгорілець люто загарчав і смикнув держак на себе. Переляканий кріль заверещав, саданув чоловіка потужними лапами та рвонув уперед. За ним із шумом волочився уламок кріплення.

    Крісс вихопила з ящика одну склянку і кинула її під ноги обгорільцю. Скло тріснуло миттєво, випускаючи рідину. Бандита на це не звернув уваги, він бездумно настав на калюжу і кинувся до дівчини, не відразу відчувши печіння. Отрута роз’їла його підошву, залишивши значну діру, але чаклунці це не допомогло. Вона опинилася між двома розлюченими бандитами. Тільки от зброї в неї не було.

    — Іди сюди, тварюка! — бризкаючи слиною, прогарчав один обгорільців.

    Дівчина у відповідь змахнула рукою. Порив вітру підхопив жменю пилу і жбурнув її в обличчя грубіянові. Лаючись і кашляючи, той став терти очі. А другий бандит кинувся на Крісс із кинджалом в руках. Дівчина не встигла навіть обернутися. Лезо розпороло повітря й одразу загрузло в мерехтливому сяянні. Бандит здивовано скрикнув, світло між ним і дівчиною згустилося, перетворившись в жорсткі зелені пагони. Кинджал в них застряг.

    Крістіана підхопила один з пагонів і вдарила ним по руках обгорільця. Обрубок ковзнув навколо зап’ясть і затвердів, намертво пов’язавши бандита. Але другий противник, який отримав порцію пилу, все ще був вільний.

    — Відмінний у тебе молоток! — нервово вигукнула чаклунка. — Давай мінятися!

    Одна зі склянок злетіла в повітря і врізалася в голову обгорільця. Той зойкнув і мимоволі заплющив очі. В ту ж мить Крісс зірвала з себе плащ і накинула його на бандита. Зачарована тканина стиснулася, сповивши йому голову і плечі, і повністю засліплений чоловік ніяково кинувся вбік. Зірвати плащ у нього не вийшло, той тільки сильніше прилипав.

    — Зліва! — крикнув зв’язаний обгорілець.

    Крісс ледь встигла відскочити, клевець зі свистом пронісся повз її плеча. Дівчина збила бандита силовою хвилею, а потім на єдиному видиху вимовила заклинання кам’яної пастки. Земля в тому місці, де впав обгорілець, розступилася, як болотна трясовина, а потім так само швидко затверділа, скувавши жертву в міцних обіймах.

    — Так би і сказав, що не хочеш мінятися, — важко дихаючи, пробурмотіла Крісс і озирнулася.

    Зачарований тютюном обгорілець як і раніше стояв у своїй безглуздій позі. Неподалік від візка отруйниця намагалася відповзти в темряву, але розсип з ловчої лози дозволяв тільки ледь ворушитися. Пов’язаного бандита ніде не було видно. Крістіана відійшла до ящиків з краденим зіллям. Вона все ще очікувала удару з боку втікача, та той здається накивав п’ятами. Нарешті, дівчина витягла з-за пояса аркуш паперу і огризок вугільного олівця. Тягловий кріль втік, тому повернути ящики самостійно Крісс не могла. Вона накидала записку для гільдії і склала з листа голуба.

    — Ось і все, — зітхнула дівчина.

    Паперовий птах випурхнув з її рук. Залишалося тільки чекати. Ліхтар, що дивом уцілів, горів, як і раніше. Лаявся схоплений бандит, тихо схлипувала отруйниця. Дівчина втомлено сіла на ящик і притиснула коліна до підборіддя — їй потрібно було заспокоїтися. Підібравши висохлий пагін, вона намалювала в пилу чоловічка. Він вийшов кривувато, Крістіана вирішила, що назве його Джарет, і розчавила малюнок. Очікування в її думках тягнулося довго, хоча насправді допомога прийшла за якихось півгодини.

    — Я ж казала, що впораюся з усім, що ти запропонуєш мені, — подумки звернулася Крісс до знищеного малюнка і махнула двом гільдійцам.

    Пан Ільнер не буде розчарований.

    ***

    Квартал гільдії здавався порожнім. Було далеко за полудень, але сонна тиша досі осягала вулиці. Літо відвоювало погоду у холодних дощів, і спека загнала майстрів під дах у прохолоду промерзлих за зиму будинків. Гілфорд готовий був заприсягтися, що в жодній частині міста жителі не дозволяли собі таку розкіш, як денний сон, але для найманих вбивць в цьому не було нічого особливого.

    Чоловік пройшовся по безлюдній дорозі і увійшов в один з обладнаних під лабораторію бараків. Тут двері були оббиті щільною просоченою чимось шкірою, і кожна щілина була надійно законопачена. В одному з приміщень поралася з вулканічно вируючим котлом Крістіана. Немов справжня відьма з казки, вона сипала в рідину дрібно порубані інгредієнти, і бурмотіла щось під ніс. Правда, навіть Гілфорд знав, що травники не творили закляття. То ж, напевне, дівчина повторювала рецепт, чи пошепки лаялася.

    — Привіт, — сказав чоловік. Крісс здивовано глянула на нього.

    — Ти що тут робиш? — здивувалася вона. — Ось, тримай, одягни це швидше!

    Дівчина простягнула Гілфорду таку ж маску, яка була на ній, але той похитав головою.

    — Не допоможе. Нам треба поговорити.

    Чаклунка кивнула. Прибравши котел з вогню, вона вийшла в сусідню кімнату, де не було шкідливих випарів. Тільки там знявши маску і щільні рукавички, вона запитально подивилася на чоловіка. Гілфорд прикрив очі, збираючись з думками, а потім вимовив:

    — Тобі потрібно їхати. Без жартів. Сьогодні, як можна швидше, зібрати речі і втекти якнайдалі від гільдії.

    — Про що ти? Що трапилося? — здивовано насупилася дівчина.

    Гілфорд зітхнув і пройшовся по кімнаті, міряючи її кроками. Розмова чомусь давався важко, хоч чоловік і репетирував її до зустрічі з чаклункою. Нарешті, він зупинився і пильно подивився Крістіані в очі.

    — Ти подобаєшся мені, Крісс. Ти красива дівчина, але правду кажучи, не особливо розумна. Дала затягнути себе у війну між Джаретом і Кірою. Отим завданням, що витягло з тебе всю магію, він підставив тебе. Змусив порушити плани Кіри, а сам кинув на поталу.

    — Дурня якась! Я лиш мала зупинити продаж партії отрути. Джарет сказав, хтось за них не платив гільдії. — Недовірливо фиркнула Крістіана.

    Але Гілфорд продовжував:

    — Звучить безглуздо, проте ти подумай: Кіра має знати все, що відбувається в таборі отруйників. Джарет завдяки тобі спіймав її людей на крадіжці. А більшого приводу йому і не треба. Тепер глава гільдії може відкрито натиснути на суперницю, і всі майстри будуть на його боці. Чи по-твоєму, Кіра буде в захваті?

    Крісс застогнала. Прорахувати подальші кроки наставниці було не складно. Насамперед вона відправить ученицю під міст годувати раків, а вже потім, якщо хтось спитає про чаклунку, мило посміхнеться і перепитає, про яку ще дівчину йшлося. Мстива тварюка. Гілфорд її не зневажав, як Джарет. Він її боявся.

    Поговоривши з чаклункою, чоловік вийшов з лабораторії і відправився додому. Розповідати, чому пан Ільнер відмовився захищати дівчину перед гнівом Кіри, він, звичайно, не став. У травниці був потенціал і талант, але їй місця серед найманих вбивць усе одно не знайшлося. Гілфорд вирішив, що подалі від гільдії їй буде безпечніше.

    — Ти ж попрощався з нею, так?

    Самотня фігура Сейрена була помітна ще здалеку. Він сидів на бортику невеликого фонтану і бовтав ноги у воді. Руде волосся іскрило на сонці, немов виткані золоті нитки, і веснянки надавали обличчю оманливе доброзичливий вигляд. Гілфорд сів поруч спиною до хлопця, і прислухався до перестуку обсидіанових намистин в пальцях Сейрена. Переказувати розмову сенсу не було. Руде демоня прекрасно знав відповідь.

    — Доглянеш за нею? — запитав Гілфорд.

    Сейрен не відповів. У тиші звучав ледь чутний стукіт намистин і шепіт води.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.