• Ярило

В новій літературній масці зібрались воістину божественні гравці. У другому турі Ярилу пощастило з жанром — Янг-едалт фентезі. І вам, любі читачі випала честь оцінити наскільки вдало він переробив уривок під даний жанр.

Уривок:

Джерельний острів зустрів бранців запахом прілої на сонці водорості й запрудженим людьми пірсом. Кремезний неговіркий перевізник тричі ляснув у долоні, й човен, що привіз їх сюди, повільно занурився під воду. Лише пінисті бурунці завирували над єдиним шляхом додому.

Новоприбулі скупчились біля краю. Вони не роззиралися, навіть погляду не підводили. Лише Петро Кровенко зачудувався обличчям, таким прекрасним і тим недоречнішим тут саме сьогодні. У відповідь дівчина пильно поглянула на хлопця, і щоки його спалахнули під гнітом усвідомлення жалюгідності власного вигляду. Виснажений, зі скуйовдженим волоссям, що безладно стирчало навсібіч, у нещадно подертій шкільній формі, він вважав себе негідним того, щоб його розглядали такі красиві очі. А проте вони незмигно дивилися просто на нього, щиро і з чималим здивуванням. Погляд цей пронизував і прагнув зрозуміти. З магією чи без, але проникав ніби в саму душу.

Петро вкотре згадав той день, коли міг відступитися, міг відмовити однокласникові й лишитися осторонь. У безпеці. Проте прокляття прогресувало, позбавляло його друга здатності набувати форми птаха. Звісно, Петро втрутився, начхав на те, хто витворив прокляття. Зневажив наказ. І втратив усе крім власної честі.

Мить зачарування розтанула, коли дівчина доторкнулася до кривавобагряного рукава свого супутника. Наступні хвилини вона щось із запалом доводила йому, але той слухав її упіввуха. Його водянисті холодні очі, що дрібно губилися на фоні м'ясистого, звислого носа, вже відірвалися від неї і втупились у білявого здорованя Щербину, що стояв поряд із Кровенком.

В цей час до них підійшов мер острова і долучився до наради. Слів дівчини Петро не чув зовсім, бо говорила вона майже шепотом. Слова її супутника зливалися в суцільне бубоніння. Натомість мер, переконаний у своїй дотепності і звиклий до уваги, мовив високим різким голосом:

— Мій дорогий майстре Звіряче, вам надається право першого вибору серед бранців. Решту відправимо розкопувати нові джерела.

На знак згоди Звіряч кивнув головою і додав випнувши підборіддя:

— Ваша світлість дуже милостиві. Але, право, ці хлопчаки навряд чи стануть у пригоді в моїй справі. Вирощування магічної лози потребує чималої витривалості...

Та всупереч зневажливості тону, його дрібні очиці чіпким поглядом пронизували знедолених вигнанців, у яких вчорашніх учнів магічної школи перетворив злий випадок і жорстокість директора.

Потім Звіряч гукнув перевізника і втупився у список, який той дав йому. Він кілька хвилин проглядав імена й короткі ремарки поряд з ними, підводив очі й вишукував учня. І, зрештою, міцно зціпив зуби й підійшов до бранців.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Роман Фещак
30.03.2024 18:29
До частини "• Ярило"
Сподобалось все: влучання у жанр, цікавий креативний підхід, інтрига: "що ж буде далі" та сам стиль переробки👍 Від мене абсолютне 5❤️‍🔥
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ярина Мартин
    27.03.2024 11:51
    До частини "• Ярило"
    Сподобалася адаптація імені) Допомогти другу попри все — це так по янг-едалтівськи! Потрапляння в жанр зараховано. Але вся історія розгортається поза уривком у спогадах. За це мінус бал. Оцінка 4
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше