Божественна маска

В новій літературній масці зібрались воістину божественні гравці. У шостому турі Сварогу пощастило з жанром — Науково-фантастичне фентезі. І вам, любі читачі випала честь оцінити наскільки вдало він переробив уривок під даний жанр.

Уривок:

Колхаун та інші застигли на місці, тут вже не до жартів. Всі очі прикипіли до низького неба та до величезних чорних стовпів, що насуваються на розвід загін. В цю моторошну мить подорожні раптом почули крик з протилежного боку, і, хоч у ньому теж звучала неприхована тривога, всім трохи полегшало на душі.

Обернувшись туди, вони побачили Джоні у екзоскилеті, що мчав просто до них. Його легко впізнали, хоч він й скинув основні броні пластини, щоб прискоритися. Чорний, як сажа, запиханий та спітнілий. Всім виглядом він натякав що треба поспішати.

— Вперед! — гукнув він, тільки-но опинився на відстані, з якої його могли почути.— Вперед, мерщій уперед!

— Що це діється? — спитала дівчина, одна із місцевих, охоплені панічною тривогою вони притиснулися один до одного.— Нам щось загрожує?

Цих аж надто тендітних дівчат з невеликим обозом загін зустрів під час патрулювання. Вони виглядали сміливими та не злякалися пʼятьох дивних воїнів у екзоскилетах. Навіс зброї та гул сервоприводів не зупинили їх від можливості поспілкуватися із воїнами неба, як вони поміж собою називали прибульців.

— Так. Я не сподівався цього, коли залишив вас. Тільки діставшись до річки, побачив, що насувається небезпека.

— Яка?

— Норд.

— Ви маєте на увазі бурю?

— Так.

— Ніколи не чув, щоб норд був небезпечний,— обізвався Колхаун,— хіба що кораблям у стратосфері. Я знаю, він несе пітьму, але...

— Бо зазвичай Норд не пірнає так низько до землі,— перебив його Джоні.— Ви пересвідчитеся на собі, якщо не поквапитесь уникнути його...

Але впертий дідуган поліз до свого посоху привʼязаного до коня.

— Зараз я ці хмарки вмить рознесу по небу. — Колхаун був впевнений у своїй магії, що завжди рятувала його життя. Й навіть пітьма, як місцеві нарекли величезний рій нанитів, не зупинить старого майстра.

Але старого зупинив Джоні, він не втримався та виписав тому смачного ляща. Той аж завмер від такого зухвальства.

— Повірте мені, що вам і всім вашим супутникам загрожує велика небезпека. — голос Джоні звучав нетерпляче й наполегливо. — Погляньте отуди. Ви бачите ті чорні стовпи?

— Ми вже дивились на них і ніяк не могли зрозуміти, що це таке.

— Не в них річ, вони тільки провісники бурі. Подивіться далі. Бачите оту чорну хмару, що розходиться по небу? Ото її і слід боятися, ця хмара несе смерть! Якщо ви не поквапитесь, буде надто пізно.