• Мокош

В новій літературній масці зібрались воістину божественні гравці. У третьому турі Мокош пощастило з жанром — Манерне фентезі. І вам, любі читачі випала честь оцінити наскільки вдало вона переробила уривок під даний жанр.

Уривок:

Коли я увійшов до будуару капітана, то він лежав на обшитій оксамитом кушетці, підклавши під голову шовкову подушку, та роздивляючись візерунки на стелі.

Я поставив поруч із ним тацю, на якій стояли кришталева карафка з водою та пляшечки з мікстурами.

Капітан поглянув на мене похмуро, в його очах я побачив якісь майже божевільні іскорки.

—Любий Джіме, — сказав він. — Якби ви знали, який відчай переповнює мене від того, що всі покинули мене, коли мені так зле! Я ж із самого малечку дбав про вас, намагаючись навчити вас світським манерам та виховати у вас хороший смак. Щомісяця я жертвував на ваше навчання немалі кошти! Невже ви тепер пошкодуєте для мене філіжанку рому?

— Але пан лікар заборонив вам вживати спиртне…

— Цей лікар невіглас, — сказав він. — Ну що він тямить у здоровому способі життя? Він тільки і знає, що розповідати про дієти на трюфелях та омарах. Але я бував у багатьох країнах і спілкувався з різними людьми, і можу запевнити вас — ромова дієта найкраща! Я бував у таких місцях, де люди нічого не вживали, крім рому, і були здоровішими за нас із вами, любий Джіме! Отож і я маю на меті поправити своє здоров'я, і сподіваюся, що ви мені допоможете. Якщо ж цього не трапиться, я буду вельми засмучений… І тоді буду з’являтися у страшних снах вам і шановному лікарю…

Я вагався, адже мене привчили шанувати старших.

— Любий Джіме, подивіться, як тремтять мої руки, — капітан підніс до моїх очей свої довгі худі пальці, унизані перстнями. — Здається, в мене починаються галюцинації… Я бачу вельмишановного Флінта, який визирає з-за вашого плеча і з докором дивиться на мене, немов нагадує мені про всі мої гріхи… Чи ви хочете, щоб я впав у шаленство і помчав зараз у бальну залу, тоді вам буде соромно перед усіма присутніми, що ви не приглянули за мною… Тож сам пан лікар сказав, що одна філіжанка рому стане мені в нагоді. А я щедро віддячу вам за труди — дам золоту гінею. Ну, любий Джіме, якою буде ваша відповідь?

Я боявся, що він дійсно побіжить до бальної зали, де знаходився мій батько та інші гості, і вчинить там переполох. А поскільки сьогодні у нас гостював сам король, я мав хоч-не-хоч утримати свого підопічного в його кімнаті.

— Добре, — сказав я. — Якщо ви дасте чесне слово дворянина, що не будете зчиняти галасу, я принесу вам трохи рому. Але ви повинні прямо тут покаятися у всіх гріхах, про які тільки що згадували, і розрахуватися з вашими боржниками…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.