• Мара

В новій літературній масці зібрались воістину божественні гравці. У третьому турі Марі пощастило з жанром — Горор фентезі. І вам, любі читачі випала честь оцінити наскільки вдало вона переробила уривок під даний жанр.

Уривок:

Наближалася північ. В таверні вже заснули нечисленні пожильці. Проте Капітан не спав, і подзвонив у дзвіночок. Джим приніс капітанові темне пиво та пляшку з мікстурою. Той лежав в тій же позі, як його залишили. Він здавався слабосилим і водночас збудженим. Над ліжком ширяла сутінкова фея з краплиною крові на вустах. З появою Джима вона відлетіла геть і сховалася в тінях.

— Джиме! — гукнув він. — З усіх тут лише ти вартий доброго слова. Я ж тобі щомісяця давав срібну монетку. Бачиш, як мені зле? Всі тут покинули мене! Принесеш мені чарочку рому!

— Лікар не дозволив... — відповів Джим.

Очі капітана налилися кров'ю. Він люто, хоч і ледь чутно, заричав.

— Телепні ваші лікарі! — проричав він. — Що ваш лікар тямить про моряків? Я бував у місцях, де пече, як у пеклі! Там люди падали від жовтої пропасниці, а земля ходила хвилями від землетрусів. Що лікар знає про ці краї? Я вижив лише завдяки ромові! Він був мені за їжу й пиття. Якщо я негайно не ковтну рому, мене викине на берег, мов старе розбите судно!

Він вибухнув лайкою.

— Дивись, як тремтять мої пальці, — прохрипів він.

Джим подивився і зойкнув, бо з пальців виросли довгі кігті.

— Я не можу втримати їх, щоб вони не тремтіли! — заскиглив капітан. — За весь день жодної краплини не випив! Якщо я не ковтну рому, мені ввижатимуться різні страхіття!

Волосся на його голові встало дибки, нагадуючи хутро дикого звіра.

— Я бачив старого Флінта! — прохрипів капітан. — В кутку, мов живого. А коли я побачу страхіття, то оскаженію. Лікар сам сказав, що одна склянка не зашкодить. Я дам гінею за чарку!

Джим відсахнувся, і зміг лише пробелькотіти:

— Заплатіть те, що заборгували. Я принесу склянку рому, але не більше!

— Аргх, — прогарчав капітан.

Джим зойкнув, побачивши, як у його роті ростуть довгі ікла. Капітан скотився з ліжка і впав на підлогу. Його тіло скрутилося, затремтіло у судомах і вигнулося дугою.

— Пляшку рому, сучий сину! Принеси пляшку!

На ньому тріснула сорочка. З під неї вилізло темне хутро. Долинув хрускіт кісток. Штани лопнули й сповзли, а крізь підштанки виліз вовчий хвіст. Пика витягнулася, нагадуючи звірячу морду, вуха видовжилися й встали сторчки.

— Аргх! — загарчав перевертень, і хутко вскочив на ноги. — Ти не дав мені рому, цуцику! Тож я тебе з'їм!

Переляканий Джим рвучко чкурнув за двері, закляпнув їх і зсунув засувку, запираючи ззовні. Долинули потужні удари й двері вигнулися, наче парус, в який подув вітер. Джим злетів східцями вниз, вихром пронісся через всю залу і кулею вилетів на вулицю, у нічну темряву. Треба знайти доктора Лівсі.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Роман Фещак
14.04.2024 19:23
До частини "• Мара"
Ідея з перевертнем сподобалась, але дійсно якось не страшно. Ще це доповнення після основної історії надто затягнуте. Від мене 3👍
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Надія Мак
    10.04.2024 17:31
    До частини "• Мара"
    Спойлер!
    4, розумію, що мало бути страшно, але мені було весело, ще й той вовчий хвіст через підштанники)))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше