• Перун

В новій літературній масці зібрались воістину божественні гравці. У третьому турі Перуну пощастило з жанром — Екофентезі. І вам, любі читачі випала честь оцінити наскільки вдало він переробив уривок під даний жанр.

Уривок:

Опівдні я приніс капітанові холодного питва. Він лежав майже в тій самій позі, як ми його залишили. Сьогодні його тіло ще більше нагадувало стовбур того невідомого дерева, яке ми, за його командою, три дні тому зрубали на цьому триклятому острові. Якби ж не той чортів шторм, що зламав нам грот-щоглу…

— Джіме, — сказав він, — з усіх тут лише ти вартий доброго слова. Ти знаєш, я завше дбав про тебе. Я ж тобі щомісяця давав срібного чотирипенсовика. А тепер бачиш, друже, як мені погано, і всі покинули мене! Джіме, ти ж принесеш мені чарочку рому, ге ж, хлопче?

— Лікар... — почав був я.

Але він люто, хоч і ледь чутним голосом, почав клясти лікаря.

— Всі лікарі — телепні! — заявив він. — А цей ваш лікар, ну що він тямить про моряків? Я бував у місцях, де пече, як у гарячій смолі, де люди так і падали від жовтої пропасниці, а земля ходила хвилями від землетрусів. Що твій лікар знає про ці краї? Я вижив там тільки завдяки ромові! Він був мені за їжу й за пиття, за друга й за жінку. І коли я зараз не ковтну трохи рому, мене викине на берег, мов старе розбите судно. Моя кров упаде тоді на тебе, Джіме, і на отого телепня-лікаря...

При словах про викинуте на берег старе розбите судно, мої очі наповнилися сльозами. Якби не той шторм і не грот-щогла…

— Дивись, Джіме, як тремтять у мене пальці, — благально мовив далі капітан, протягуючи до мене дві товсті гілки, що ще недавно були його руками. Де там пальці, мені важко було визначити. — Я не можу втримати їх, щоб вони не тремтіли. За весь Божий день я ж ні краплиночки не випив! Цей лікар —йолоп, їй-бо. Якщо я не ковтну рому, Джіме, мені ввижатимуться різні страхіття — я вже й так їх бачив! Я бачив ту зелену істоту, що впала на мене з того клятого дерева. Вона розмовляла зі мною, Джіме! Вона сказала, що острів не терпить порожнечі й нічого не віддає просто так. Те, що в нього беруть, він повертає у кілька разів більше! Клята потвора! До того ж, сам твій лікар казав, що одна склянка мені не завадить. Я дам тобі золоту гінею за одну чарчину, Джіме.

Він розпалювався дедалі дужче, і я вже почав боятись, щоб його не почув мій батько, якому було особливо зле того дня і який потребував цілковитого спокою. До того ж мене переконали лікареві слова, що їх тепер повторив капітан: острів нас не відпустить, поки не отримає компенсацію за знищене нами дерево. І цією компенсацією будемо ми.

— Не треба мені ваших грошей, — сказав я, чухаючи груди, що почали вкриватися деревною корою. — Заплатіть лише те, що ви заборгували острову. Я принесу вам склянку рому, але не більше.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.