Божественна маска

В новій літературній масці зібрались воістину божественні гравці. У другому турі Ладі пощастило з жанром — Технофентезі. І вам, любі читачі випала честь оцінити наскільки вдало вона переробла уривок під даний жанр.

Уривок:

Петро Бладченко зачаровано дивився в найпрекрасніші у світі очі, що пильно спостерігали за ним з голографічного зображення юної красуні. Нервово заковзав на місці, усвідомлюючи свій жахливий вигляд. Брудний, неголений і немитий місяцями, в лахмітті, що лишилося від позолоченої мантії, в якій його схопили під час ритуального обряду, і яка згодилася б зараз лише для миття підлоги на кораблі, яким їх доставляли сюди. Ще й з вакуумним екстрактором магії, що міцним обручем обплівся навколо шиї, знерухомлюючи і відбираючи не лише магію, а й здатність говорити.

Але ці очі… Найпрекрасніші очі, які він будь-коли бачив, спостерігали за ним, сповнені співчуття і жалості, які відчувалися навіть від голограми, що її випромінював невеличкий ретранслятор. І здавалося, що він вже десь бачив це обличчя. Може у своїх снах, чи під час ритуалу, який вони з іншими магами проводили кожного четвертого молодого місяця для захисту Джерела.

Петро перевів погляд на ретранслятор, що вже поруч із дівчиною відображав її супутника. Його маленька голова в купі з масивним обвислим носом виглядала неприродньо на огрядному тулубі. Дівчина щось наполегливо йому говорила, дивлячись прямо в очі, проте він, здавалось, пропускав її слова повз вуха. Перебої зі зв’язком не давали розібрати ані слова зі сказаного. Дівчина показала рукою в бік Петра і чоловік обернувся, пильно вдивляючись в обличчя Івана, білявого кучерявого здорованя, що стояв поруч із Бладченком.

До цих двох зображень швидко наблизився губернатор на гіроскутері, що рухався, не торкаючись землі. Всім своїм видом показував свою важливість і поважність. Жодним чином не виказавши невдоволення з приводу того, що його не вшанували особистою присутністю, а лише голографічними відвідинами, губернатор легким поклоном привітався з полковником і дівчиною. Полковник Мухін, ким виявився супутник дівчини з неймовірно чарівними очима, уважно вдивлявся маленькими очицями в обличчя губернатора.

— Полковнику, в знак нашої дружби і невимовної поваги хочу дати вам можливість першому обрати трофей з цілої купи бранців. Ціну призначите самі. Решту продамо з торгів.

— Губернаторе, при всій повазі, хочу зауважити, що дорогою з них висмоктали всю магію, навряд чи бодай хтось з цих немічних згодиться на маг-заводі.

Пильно розглядав ледь живий товар своїми оченятами-ґудзиками, сповненими зневаги і зловтіхи, потім відкрив на планшеті електронний список, що йому надіслав капітан «Примарного ловця» і швидко забігав по ньому очима.

Передавши планшет своїй прекрасній супутниці, Мухін наказав капітанові Харченку піднести ретранслятор ближче до бранців і почав ретельно роздивлятись полонених, міцно стиснувши щелепи, що аж жовна заходили від напруги.