• Перун

В новій літературній масці зібрались воістину божественні гравці. У другому турі Перуну пощастило з жанром — Академія (магічна, вища академія). І вам, любі читачі випала честь оцінити наскільки вдало він переробив уривок під даний жанр.

Уривок:

Пітер Блад спіймав себе на тому, що зачудовано дивиться на це незвичайне обличчя, яке було так явно не на своєму місці. А дивитись там було на що. Верхня губа сильно випирала вперед, майже повністю прикриваючи собою великі ікла своєї власниці. І лише їх гострі, наче порцелянові, кінчики, весело виблискували в потоці ранкових променів. Забране назад сіре волосся відкривало маленькі, загострені вушка, а тонкий ніс нервово смикався, реагуючи на запах людського тіла.

У відповідь дівчина пильно подивилась на Пітера своїми жовтими, мигдалеподібними очима, і бранець неспокійно переступив з ноги на ногу, усвідомлюючи свій жалюгідний вигляд. Немитий, зі скуйовдженим волоссям і потворною чорною бородою, Блад вважав себе негідним того, щоб його розглядали такі красиві очі. Нарешті дівчина доторкнулася рукою до яскраво-червоного рукава свого супутника, той щось сердито буркнув, повернувся всім своїм масивним корпусом і став проти неї.

В цей час до них підійшов високий пан, у щедро присипаній пудрою перуці, в якій майже потонуло його, бліде, з підмальованими очима, обрюзгле обличчя.

— Ну що, пане декане, ви задоволені? Тепер, сподіваюсь, питання, щодо випускного іспиту ваших підопічних закрито?

— Дякую, пане директор, але мій факультет вовкулаків розраховував на більш гідні екземпляри. Ці годяться хіба що для першокурсників. А от для випускної практики… Ну, хіба що цей.

Маленькі блискучі очиці на майже людському обличчі супутника дівчини, що примостилися біля самісінького носа, м'ясистого і звислого, вступились у білявого здорованя Пітта, що стояв поряд із Бладом.

— Мій дорогий Бішоп, можливості нашої Академії вже давно не ті, що були раніше. І відловлювати людський матеріал для навчання стає все важче і важче. Тож, користуйтесь тим, що є. Як другу, я надаю вам право першого вибору з цього розкішного квітника. Решту я розподілю між факультетами вампірів та відьом. А все, що залишиться, віддам нашому кухарю.

На знак згоди Бішоп кивнув головою і вже голосніше сказав:

— Ваша світлість дуже милостиві. Але, клянусь честю, ці експонати так охляли, що з них мало буде користі. Вони й милі не пробіжать. Батьки випускників будуть незадоволені.

— У вас два дні до повні, люб'язний. Відгодуєте, — сміючись зі свого жарту, директор Академії Проклятих не поспішаючи відійшов до капітана "Ямайського купця".

Бішоп скреготнув зубами й ще раз поглянув на доставлених ловцями людей. Його маленькі оченята-гудзики аж їли поглядом "живий товар", а на обличчі ще дужче заграв вираз презирства. Нарешті, приречено зітхнувши, декан факультету вовкулаків обернувся до дівчини:

— Вибач, доню. Схоже, розвага, яку я обіцяв тобі на канікулах, не буде такою захопливою, як я думав.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.