Божественна маска

В новій літературній масці зібрались воістину божественні гравці. У першому турі Ладі випав жанр — Міське фентезі. І вам, любі читачі випала честь оцінити наскільки вдало вона переробив уривок під даний жанр.

Та спочатку, вона скаже кілька слів про себе:

Любов підсвічує все в житті яскравим світлом, зігріває своїми променями серця, дарує радість і злагоду, підіймає до небес. Вона всюди: в розквітлій квітці, в пташці, що щебече, в краплях весняного дощу, в кольорах веселки. Всотуйте її, впускайте в свої серця, примножуйте і плекайте, мов немовля. А я її вам принесу.

Любов врятує світ!!!

Уривок:

Ззаду почулося ледь чутне шурхотіння. Вона обернулася і одразу схопила за рукав хлопчика, що вже намилився чкурнути подалі.

— Так і знала! Мені було варто одразу заглянути до підвалу. Що ти там робив, розбишако?

— Нічого!, — хлопець зробив крок назад і засоромлено відвів погляд, водночас підтягуючи комір светра вище.

— Нічого? Тільки поглянь, що ти накоїв! Замурзався з голови до ніг! Що це? — тітка нахилилася ближче до хлопчика і гучно втягнула носом повітря біля його обличчя, — Ти їв абрикосове варення?

Вона різко відтягнула комір і побачила як шия і плече малого вкрилось лускою.

— Сто разів тобі казала, що ти маєш бути обережнішим, ти ж знаєш, що на абрикоси в тебе алергія і ти втрачаєш своє маскування. Не для того ми в місто переїхали, щоб видати свою драконову сутність, а щоб легше було згубитися поміж людей. Зараз ременя дістану, ти у мене швидко запам’ятаєш що можна, а що ні.

Тітка розстебнула ремінь на штанах і почала діставати його з петель, повільно витягуючи і не відводячи погляду від малого. Хлопчина втягнув голову у плечі, а потім різко випростався, тицяючи пальцем за спину тітки:

— Ой, тітко. А хто це там?

Старенька хутко повернулася в бік і виходу і побачила, як хлопець миттю проскочив повз неї, швидко затарабанивши вгору сходами.

Тітка Моллі лиш тихо розсміялася.

— Оце то хлопець! Нічому мене життя не учить. Хіба ж це вперше він так мене дурить? Чи то я вже на старості літ втрачаю свої вміння. А малий навпаки користується ними на всі сто відсотків, його сили ростуть з кожним днем. А я здається не можу впоратись з його вихованням. Відколи його мати, моя менша сестра загинула, вся відповідальність за виховання молодого дракона лежить на мені. А я ж вже занадто стара для цього. Та й не можу я його шмагати ременем, шкода дитини. Так, тільки для остраху погрожую. Але й покарати неслуха всеодно доведеться, я ж бо перевезла його в місто, щоб легше було ховатися поміж людей. А для цього потрібно бути дуже обачними, а не так безвідповідально ставитись до маскування. Тепер йому доведеться школу сьогодні прогуляти, щоб інші діти не помітили нічого підозрілого. А завтра доведеться змусити його вимити вікна в квартирі. Він щиро ненавидить прибирання, як і всі людські діти. А миття вікон — то окрема кара. Буде йому гарна наука, що тітка не кидає слів на вітер.