Божественна маска

До півфіналу божественної літературної маски дійшли найсильніші з богів.

У дев'ятому турі Дані пощастило з жанром — грімдарк фентезі. І вам, любі читачі, випала честь оцінити наскільки вдало вона переробила уривок під даний жанр.

Уривок:

Тінь Шрама ступила на мерзлу землю ерідара, важкими шкіряними чоботами. Ще не встиг він вклонитися Зарку, повелителю скверни, що оберігав своїх слуг, як відчув потужний магічний вир у Чорнорука.

— Це магія хаосу, — хрипло промовив він.

— Хаосу, — підтвердив орк Варх Невольник. — та ще чия магія хаосу?

— Так це в вас демон порталу? — запитав тоді Шрам.

— А то хто ж би таку мав могутню магію? Такого мага-чужесвіта не було, та, може, вже й не буде мiж хаоситами, — відповів Варх, похмуро дивлячись вперед.

Вони продовжували свій шлях, а магія хаосу ставала дедалі сильнішою. Спочатку вона шепотіла здалеку, а тепер просякала  у кожну їхню клітину. Шрам побачив, як під темною аурою на камені сидять демон порталу і Чорнорук, а перед ними зяяв портал в потойбіччя.

Звався демоном порталу сліпий маг-чужесвіт. Очі його дивилися в світ мертвих, а ходив без артефактів, без обладунків, без рун, а магічної енергії мав вдосталь. Що ж він робив із тою енергією? Воскрешав воїнів померлих, знімав прокляття і зцілював важкі рани. Його енергія лилася, як кров на полі бою, що воїн нею не насититься. За це хаосити шанували його як батька; кожен віддав би йому свою кров для поповнення магічної енергії, щоб воскресити чи зцілити побратима.

Тепер він почав заклинання для призову духа Хорадрікса, померлого хаоситського батька:

— Прийди та дай пораду, бо настала жаль-туга по всій Урарії...

Не один хаосит схилив голову перед духом, а Чорнорук лише похитувався без страху, гострячи свою сокиру; її лезо було гостре як бритва: він воював від народження. Така була його вдача.

Шрам, стоячи за каменем, дивився на них обох. Давно вже він не бачив свого войовничого товариша, і Чорнорук майже не змінився: тільки шкіряна броня стала більш витерта та посічена після численних битв. Демон порталу з довгою бородою до пояса, насиченою скверною, тепер виглядав ще старішим і темнішим. Його заклинання звучало, наче голос із іншого світу, що викликав страх. Він піднімав очі, бачачи те, що видющий не міг би побачити.

Шрам довго слухав його, а потім вийшов з-за каменя і став навпроти Чорнорука. Як тільки його побачив Чорнорук, схопився і прохрипів:

— Брате, чи це ти сам, чи це твоя душа прилетіла з іншого світу під впливом магії демона порталу?