• Стрибог

В новій літературній масці зібрались воістину божественні гравці. У другому турі Стрибогу пощастило з жанром — Етнічне фентезі. І вам, любі читачі випала честь оцінити наскільки вдало він переробив уривок під даний жанр.

Уривок:

Петро Кров’янка зачудовано, зачаровано милувався цим чарівним обличчям. Воно було так явно не на своєму місці як додатковий хвіст на собаці. У відповідь мавка пильно дивилася на нього, і бранець неспокійно переступив з лапи на лапи, усвідмолюючи свій жалюгідний вигляд.

Немитий, нестрижений, неголений, із скуйовдженою чорною шерстю, потріпаному нашийнику, що залишився від колись розкішного позолоченого ременя, в якому його відправили виправлятися і якого зараз би навіть не одягнули на городнє опудало, Кров’янка вважав себе негідним того, щоб його розглядали такі красиві очі. А проте очі ці не відриваючись дивилися на нього з майже дитячим подивом і жалістю. Нарешті дівчина доторкнулася до яскравочервоного рукава свого супутника, той щось сердито буркнув, повернувся всім своїм масивним корпусом і став проти неї.

Дивлячись просто в очі співрозмовникові, дівчина щось із запалом доводила йому, але той слухав її неуважно. Його маленькі блискучі очиці, що примостилися біля самісінького носа, м'ясистого і звислого, відірвалися від неї і вступились у білявого вовчару Пилипа, що стояв поряд із Кров’янкою.

У цей час до них підійшов Ох, і кілька хвилин усі троє радились. Що говорила мавка, Петро не чув зовсім, бо вона говорила дуже тихо. Слова полковника долинали до Кров’янки якимось нерозбірливим бурмотінням. Зате Ох, що вважав себе дотепною істотою та любив, щоб його всі слухали, говорив високим різким голосом:

— Мій дорогий лісовику Святоголово, вам надається право першої спроби вгадати свого сина з цього розкішного квітника.

На знак згоди лісовик Святоголова кивнув головою і вже голосніше сказав:

— Ваша світлість дуже милостиві. Але, клянусь честю, ці вихованці такі нечупари досі, що з них мало буде користі вдома.

Його маленькі оченята-гудзики аж їли поглядом "живий товар", а на обличчі ще дужче заграв вираз презирства і зловтіхи. Потім він покликав до себе очільника "Ямайського купця" Садового та кілька хвилини радився з ним, час від часу дивлячись на собак, намагаючись зрозуміти, хто з них його син.

Проглянувши цей документ, Святоголова повернув його очільникові і, міцно стуливши губи, підійшов до засуджених повстанців. Вони посміли кинути виклик панам і тепер могли й не сподіватися на те, щоб колись стати вільними.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Роман Фещак
30.03.2024 19:47
До частини "• Стрибог"
Ой, щось надто сумбурно. Полковник, а потім лісовик. Звідкись взявся документ, хоча перед тим не було згадки про нього. Купець - як додатковий хвіст на собаці🤣 До речі, ця метафора реально дивна в контексті обличчя. Та й обличчя не на своєму місці я теж слабо собі уявляю, але так було в оригіналі, тому то вже придерання до уривка, а не до переробки😉 Етніка наче є, бо ж мавка, лісовик, але дуже все наляпано та не зв'язано ниткою логіки, тому лише 2.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ярина Мартин
    27.03.2024 12:53
    До частини "• Стрибог"
    О, ще одна чарівна адаптація імені) Але метафори… Чудово уявляється собачий хвіст на обличчі 😅 Навіть подвійна переробка — казка про Оха. Це плюс за етнічне фентезі, але вам не вдалося сумістити два твори. Вийшло дуже сумбурно. І до чого там «Ямайський купець»? Оцінка 3
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Катерина Лилик
    25.03.2024 12:07
    До частини "• Стрибог"
    Воно більше схоже на казку про карлика Носа, або на казку про Оха, або на казку Віднесені привидами. Казкове, а не етнічне фентезі, як на мене. Міфічне зрештою... Етніки не бачу. Не бачу в очах Святоголова тривоги, зрештою, згідно слів Оха, він має вгадати свого сина серез "квітника". А Святоголова навіть не хвилюється, тільки призирство, ще й зловтішається. Це дивно, раз він може ніколи не отримати свого сина назад. З тексту схоже, що раби не подібні на себе. Але герой Кров`янка, якось теж не хвилюється що Святоголова його не впізнає, його більше хвилює Мавка. Мені тут логіки бракує. 3
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше