• Дажбог

В новій літературній масці зібрались воістину божественні гравці. У третьому турі Дажбогу пощастило з жанром — Епічне фентезі. І вам, любі читачі випала честь оцінити наскільки вдало він переробив уривок під даний жанр.

Уривок:

Коли сонце сягнуло зеніту, я приніс чаклунові води та ліків. Він був настільки ослаблий, що лежав майже в тій самій позі, як ми його залишили. Лише голова була трохи вище, що видавало його збудження.

— Джіме, — простогнав він, — з усіх тут лише ти можеш протистояти тим лихим створінням. Ти ж памʼятаєш, як я вчив тебе парочці заклинань? Цього може бути недостатньо, але інакше світ зовсім скотиться в прірву. Темний Володар вже захопив сусіднє королівство. Мені погано, інші чаклуни покинули цей світ, більше нема кому протистояти всім його почварам.

— Цілитель… — почав було я.

Але він люто, хоть і хриплим голосом, почав клясти його.

— Всі цілителі — телепні! — заявив він. — А конкретно цей що може тямити про чаклунів? Я був у місці, де полчища орків грабували села. Де армія йшла на армію, вигукуючи бойовий клич. Де магічні пастки траплялися на кожному кроці, а темні створіння полювали на твою душу. Я вижив там тільки завдяки хоробрості, далебі! Хоробрість була моєю їжею і моїм питвом. Лише впусти в своє серце страх, і твої кості гнитимуть в сирій землі. Відступи, і кості всіх гнитимуть…

І він знову вибухнув лайкою.

— Дивися Джіме, як тремтять у мене пальці, — благально мовив він. — Страх — це прокляття для чаклуна. Цей цілитель — йолоп, їй-бо. Якщо не ковтну надії, мені ввижатимуться різні жахіття — я вже й так їх бачив, далебі! Я бачив старого Флінта вкутку, отам, за тобою. Він був мов живий, тільки шкіра злізала з його обличчя. Таке прокляття наслав на нього Темний володар. І коли я бачу ці страхіття, магія моя зникає. Та якщо я знатиму, що ти продовжиш мою справу, що армія нашого короля зможе розраховувати на твій захист, можливо я зможу повернутися у стрій. Таж сам твій лікар сказав, що крихта надії мені не завадить. Я дам тобі цілу скриню золота, якщо хоча б скажеш мені, що згоден, Джіме.

Він розпалювався дедалі дужче, і я вже почав боятися, щоб його не почув мій батько. Якщо почує — пригода закінчиться так і не розпочавшись. До того ж мене переконали слова цілителя, що їх тепер повторював чаклун. Та й сидіти на місці, коли насувається таке лихо, було несила. Тільки пропозиція підкупу видалася образливою.

— Не треба мені ваших грошей, — сказав я. — Заплатите батькові, якщо не повернусь. Я піду до короля й допоможу війську чим зможу, та не чекайте, що сам замість вас вступлю в сутичку з Темним Володарем. У мене недостатньо сил для цього.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.