Примарна надія

Химери воюють між собою? Іх кілька видів? Читаю далі..,

А що там у харонців. А, летять на легку поживу. Ну, ми знаємо, чим це закінчиться, бабка недарма себе ножиком штрикнула. Вся надія на Валеріана і на його далекоглядність. Точно буде конект з сотівцями. Домовляться.

Передчуття Вас не обманюють. Та небезпека буде зовсім не від тих про кого ви подумали. Продовження буде дуже цікавим. Дякую Вам за коментар та підтримку!

Було зрозуміло, що за діями Лекси стоїть розрахунок, але який. Тепер все вийшло на поверхню. Ну що ж, розумно, може, це і принесе дивіденди. Вихід на голову клану і жрицю на кораблі був дещо несподіваним. Тепер залишилось відновити герметичність, і ми станемо свідками чуттєвої сцени зустрічі предків з нащадками

Саме так. Ми це побачимо у другій книзі цього циклу під назвою "Химера". Дякую Вам за коментар та підтримку

Вітаю з закінченням цікавої історії, але я так розумію це не кінець. Далі буде?

Щиро дякую за привітання та увагу до моєї творчості! Ви абсолютно праві — це лише завершення першої частини, а не всієї історії. За задумом хочу зробити п'ять книг, і наразі вже готові дві. Продовження має назву «Химера». Спробую почати викладати її або наприкінці цього тижня, або на початку наступного. Вона вийшла ще цікавішою та напруженішою! «Примарна надія» була лише першою пробою пера в написанні книг, тож усе найцікавіше попереду. Щиро дякую Вам за підтримку!

щож чекатиму

Щиро Вам дякую за підтримку!

Цікавий і неочікуваний поворот

Дякую! Радий, що цей хід спрацював як слід.

Оце так заруба вийшла , шикарний екшн.

Дякую за таку емоційну оцінку! Радий, що динаміка та екшн сподобалися!

Сподобалося, чекатиму що далі

Щиро Вам дякую за коментар та підтримку!

Закономірний підсумок. Знищили передовий загін, але харонці повернуться. Ну що ж, буде цікаво, як далі розвиватимуться сюжетні лінії. Особливо мене цікавлять лемурійці і Елсі. А, ні, ще я дуже хочу побачити Аманду) Назва розділу прям у 16 століття перенесла) 1588 рік, Англія, Ла-Манш, "Непереможна Армада"...)

Передовий загін розбито, але найцікавіше ще попереду. А за Елсі та лемурійців можете не хвилюватися — їхні лінії скоро розкриються й дуже заінтригують! А лінія Аманди буде розкриватися у другій книзі під назвою "Химера". Щиро дякую Вам за коментар та підтримку!

Екшн, екшн! Потріпало Дракса, але він, схоже, висновків не зробив, занадто пихатий. Деякі сцени були компактними, хотілось би більше, але в цілому все гарно👍 Один момент розвеселив) Цей генерал Соколов — ще той перець. Від контузії не відійшов, а вже все почув, що там за кілометри діється, оце так слух) Не здивуюсь, якщо він прямо з Леди битву у космосі у всіх деталях побачив, Соколови, вони такі, гостроокі) Прочитав оце "Уся Леда піднялася" і щось в мені ворухнулось. 1648 рік. Стою я ще зовсім юний хлопчина, слухаю, як Богдан промову штовхає. Ну ми всі і піднялися. Далі ви знаєте)

Дякую, за такий потужний, уважний і колоритний коментар! За Дракса — 100%! Його пихатість — це головне клеймо, яке йому ще вилізе боком. А за паралель із 1648 роком та Богданом Хмельницьким окремо дякую. Коли "піднімається весь народ" (чи ціла планета) — це справді особливий історичний момент, у якому народжується справжня сила й свобода. Радий, що розділ викликав такі глибокі емоції та асоціації. Дякую за підтримку,

на одному диханні прочитав.чекаю на наступний розділ.

Сильно наших сусідів нагадують харонці.

Я з самого початку саме з них приклад і брав. Але потім історія почала жити власним життям. Дякую Вам за підтримку!

От не тільки єгиптяни котів у свій час шанували, щось знають прибульці. Звичаї прибульців теж доволі цікаві, Касаткін зацінив:))

Касаткін швидко вчиться. Бо вибору немає. Або зуміють знайти спільну мову або загинуть. А Сміливець з лемурійцями спільну мову знайшов значно швидше ніж екіпаж. Напевно він просто красунчик і дівчатам сподобався... Дякую Вам за коментар та підтримку!

Клас! Оце так битва! Напружено, динамічно, видовищно! У них є медкапсули? Підрихтують Лізу? А щити? Їм же Елсі повинен був їх дати. Чи вони проти такого залпу не захистять?

Щиро Вам дякую за добрі слова! Радий що битва сподобалась. Так Лізу підлікують. До наступного бою буде у строю. А стосовно щитів... Елсі допоміг лише зброєю. Можливо часу не вистачило, а можливо на таких кораблях невеликих їх встановити просто не було змоги. Зоряний флот щитов поки що взагалі не має. Тож сили і справді не рівні. Далі буде.... Дякую Вам за коментар та підтримку!

Білий вовк, чорний вовк. Аварійний маяк, який не замовк. Сабріна Кіннорі на екрані. Станція в безнадійному стані. Протокол "Забуття". Страшне звірине виття. Манакі кабелі прокладає. Лисиченко їх перерубає. Всі хутко тікають. Сміливця зустрічають. Дивляться на купку гімна. Антисанітарія страшна. Двигуни "Ненажери" завили. Дослідники планету полишили.

Дякую за такий крутий, влучний і ритмічний віршований підсумок розділу! Прямо готові тези для короткого змісту розгортання подій.

цікаво і вже чекаю наступний розділ.

Щиро дякую за увагу до історії та підтримку! Продовження вже готується. Герої прямують назустріч своїй долі, і Велика битва вже чекає на них у розділі «Спалах надії».

Чекатиму з нетерпінням

Читаю вдруге, і вдруге серце стискається за пухнастика! Бідолаха, таке пережити!

Щиро дякую вам за таку теплу й глибоку відданість історії! Те, що ви читаєте вдруге і знову так щиро переживаєте за Сміливця — це для мене найцінніша нагорода. Наш пухнастик дійсно пройшов через важкі випробування, але його хоробре серце та підтримка справжніх друзів допомагають усе подолати. Дякую від щирого серця за підтримку й за те, що повертаєтеся до цієї книги!

Сміливець повівся розумно. Тактика "Бий або тікай" спрацювала. А щодо прикрого інциденту, що з ним стався, то це більше схоже на фантазії автора, ніколи в це не повірю🫢

Я побалакав зі Сміливцем. Він сказав все так і було задумано. Треба ж було якось вивести противника з рівноваги. Тож це був продуманий тактичний хід з легким страхом у очах. Дякую Вам за коментар та підтримку!

цікаво що це за тварюка така.

Про неї буде окрема книга. З цього місця все й почнеться. Дякую Вам за коментар та підтримку!

Суцільні питання і загадки. Хіба ж можна так писати! Як вам не соромно!

Винен, каюсь! Але хіба без інтриги було б так цікаво? Проте зазначу, що вже за пару розділів усі сюжетні лінії почнуть сходитися в одній точці на карті. І це призведе до великої біди та масштабної битви. Дякую вам за коментар та підтримку!

Подивимось на вашу точку G)) Битви — це добре, біда — не дуже, тим більше велика. Знадобиться вся моя мужність, щоб пережити ці розділи) Вірю, що вони будуть такими ж цікавими, як і попередні💥

Примарна надія та віра в краще повинна жити в душі кожного. Сьогодні з'явився розділ який вам сподобається. Та посмішить. Зовсім трохи перед основними подіями. Дякую Вам за підтримку! Гарного Вам дня.

— Знову ти?! Скіки можна тебе ловити! — У мене тут сестра. Годі триндіти. В'яжіть нас і ведіть скоріше на допит. Який невихований повстанець.. — Не нахабній, а то получиш по жопі, — Нарешті найшлися, що відповісти. Взяли під охорону, почали вести До броньовика, захованого у кущах. Аж раптом нізвідки. Бах, бах, бах, бах! І Лекса така дмухає на дим зі ствола, Вона ще в яслях чемпіонкою району була По стендовій стрільбі і кіукусінкай-карате. Керрі з Лайлою не вірять, так не буває, проте З трупами не посперечаєшся, ось вони, рідненькі. Вилупили вони на Лексу здивовані беньки, А та їм: — Мене прислав Карайченцев. Ти ж Керрі? Той кивнув. — Цього мало. Покажи прізвище на папері. Хлопець дістав А4, захований у трусах, Розгорнув повільно на свій ризик і страх. — Томас Керрі, — вголос пересвідчилася Демон. — Швидше в машину і не забудьте пристебнути ремінь. Заскочили вони в тачку, Лекса натиснула педальку. А з-за руїн виринув п'ятий харонець, Віталька Заховайло, прізвище у нього таке, Схопив рацію і видав в ефір комюніке. Погоня почалась, втікачів затисли, Відразу обличчя у них стали трохи кислі. Аж раптом знову. Бах, бах, бах, бах! Сулейманов, красунчик, влаштував засідку у кущах. Харонців перебили, своїх врятували, Трохи пообіймались і на базу попензлювали.

Цей бій у віршах дуже гарно прописан, Аж дух захопило, як той ворог вижив! Та Лексу із Керрі схопити не зміг — Лише подивився, як їх загін втік. Герої втрьох все ж дістались до лісу, Залишивши ворогу дим і завісу. Тепер стережіться, окупанти лихіє: Сюрпризи чекають від Демона нині! Вони залягли у густих чагарях, І страх оселився в харонських серцях. Бо хто проти Лекси піде в атаку — Впаде бездиханним із ножиком в с... ! (Це якщо що, малося на увазі серце!) Дякую Вам за коментар та підтримку!

Ооо, нова форма коментаря) Несподівано) А вам дякую, що так швидко викладаєте продовження)

П'ять днів потренувалися, навички закріпили, Як підкрадатися непомітно, як тікати щосили. Пару разів тихенько сходили на абордаж, Один раз перемогли, відчувши неймовірний кураж — Невже, готові... — хмикнув Елсі, потилицю почухав І видав кожному по золотій сережці у вухо. Тепер вони не "контрабаси", а славні корсари. Тренування закінчено. Розійшлися хмари, Буря зупинилась, утворивши прохід, Кораблі вийшли на орбіту і, прискорюючи хід, Зникли у пульсуючому простору розриві. Попереду система Скарца і бойові дії.

Ви ще здивуєтесь чому вони за цей час навчилися... Битва буде славна. Дякую Вам за новий шедевр та підтримку!

Хлопці недурні, впевнений, що навчились)

Мені сподобались цифровий Елсі і його план, а Сат-Тана схожа на мікро-чорну діру. Єдиний момент, який би я піддав сумніву, аж така рішучість "контрабасів" перемогти харонців. Рішучість — так, але щоб отримати, гроші, набір сучасних зброї і тактик ведення бою і виконати домовленість, не більше, не думаю, що такими людьми рухають якісь "високі" мотиви. Я цього, звісно, не виключаю, але, все-таки думаю, на першому місці в них розрахунок і власний зиск.

А ще — звичайна людська цікавість! Коли людина натрапляє на щось абсолютно незвичне й таємниче, це запалює азарт і змушує рухатися далі, особливо якщо є шанс на цьому добре заробити. На Сат-Тану ж досі ніхто не приземлявся — принаймні, вони так вважають. Тож бажання першими дізнатися, що ховається на цій планеті, підштовхує до пригод так само жваво, як і гроші. І все ж, підсумовуючи: насамперед ними дійсно рухає прагматичний розрахунок і бажання заробити великі гроші, а цікавість — це той самий ідеальний каталізатор! Дякую вам за коментар та підтримку!

Про цікавість я і не подумав) Дітлахи))

З великим бажанням заробити!

Цікавий товариш у Лізі. Але щось же він захоче за свою допомогу? Чи про безкоштовний сир , то все байки?

У цьому житті за все доводиться платити — якщо не грошима, то чимось більшим. У сім'ї Лон свої рахунки з Елсі, і вже дуже скоро ми дізнаємось, чим доведеться пожертвувати. Дякую Вам за коментар та підтримку!

Інший бік медалі теж вельми цікавий, пірнаємо у глибини харонської політики) Валеріан — міцний горішок, навіть не зойкнув, сподіваюсь, бабця продезинфікувала спицю. Якщо ні, то скоро помре, а стара — лемурійський "сплячий" агент.

Щиро дякую за коментар! Харонські глибини приховують ще чимало сюрпризів та протистоянь. А Валеріана так просто не зламати, хоча стара дійсно з сюрпризом!) Але не Лемурійським...

"На кожен болт знайдеться гайка з лівою різьбою!" — Псіханули лемурійці після поразок в двобої, Харонці в них вже половину систем віджали. Що робити, найкращих вчених зібрали, Запхали їх під лід і наказали творити. Ні тобі поїсти, ні кави попити, ні покурити, Ні на що нема часу, працюють як бджоли, Флот будують непереможний, який дядько сивий очолить, Адмірали, вони завжди досвідчені і сиві. Пощастило, що вчені підібралися неліниві, Швидко збудували вони п'ять "левіафанів". Керівництво подивилось, сказало, що дуже файні, Тільки якісь темні, невидимі. Може, в золотий пофарбувати? Довелося вченим на захист темного кольору грудьми стати. Пояснили, що так більше шансів на перемогу, Керівництво здалося, але висунуло вимогу, Щоб комбези в команди були золотими. Що вченим залишалось, погодилися з ними, А то премію затримають, а у них кредити, Треба ж якось під цим льодом виживати-крутитись. Цей день настав, "левіафанів" з-під льоду дістали, П'ять пляшок шампанського мотузками прив'язали І трахнули об кораблі, традиція на удачу, І все би нічого, та один далекозорий побачив, Що по обшивці зорельотів мікротріщини пішли. Непереможний флот знову під лід затягли, Щось там хімічили, клеєм мазали, стукали молотками, Але за тиждень «левіафани» повернулись до льотної програми. Літали добре, і навіть праворуч повертали, Потім озброєння трохи повипробували, Постріляли в якусь непотрібну планету, А коли підбили на льоту швидкісну комету, Керівництво вирішило, що досить тренувань, Час переходити до більш серйозних завдань. Зібрали капітанів, розказали, куди летіти, Як кріокамерами користуватись і що потім робити. Космічні «вовки» взяли під козирьок. Дев’ять місяців — чималенький строк, Саме стільки вони летіли в анабіозі. Добре, хоч не зупинялись ніде по дорозі, Щоб поповнити запаси харчів і питної води, Інтенданти вберегли від такої біди. Все в них було, і банани, і ківі, Тільки з’їсти не можна, а так, всі щасливі. Нарешті рідна планета харонців, А на орбіті тисячі кораблів-охоронців. Не летіти ж назад, битися почали, Трьох «левіафанів» втратили, та все ж перемогли. Потім були перемовини і підступ, Тоді «Левіафан-2», кермований злістю, Знищив на планеті усе живе. Легенда про це і досі живе. Залишки харонського флоту повтікали, Лемурійці корабель побитий відремонтували, Щось скотчем примотали, щось приклеїли на суперклей, Подивилися, ногами побуцькали, сказали «Окей» І з легким серцем відправилися додому, Та не долетіли, тепер знаємо, що було по тому.

Навіть і не знаю тепер: чи це вірш-коментар до розділу, чи цілий розділ до вірша! За обсягом вони здаються однаковими. Оце вас надихнула історія лемурійців... Скажу лише одне — браво! Вірш вийшов просто чудовим. Щиро дякую за такий коментар та підтримку!

Дякую) І, звісно, це вірш-коментар)

Розподіл на "касти" у імперії схожий як світ нацисти-гітлерівці бачили. Будь яка імперія - зло...

Абсолютно згоден! Будь-яка імперія будується на ідеології вищості одних над іншими. Поділ на «касти» чи «сорти» людей — це якраз класичний маркер тоталітарних і нацистських режимів, де людське життя нічого не варте, якщо ти не належиш до «обраних». Саме це й робить подібний устрій абсолютним злом. Дякую за таке точне та глибоке спостереження!

Блііін, це кидалово) А де Саті без комбеза?) Та контакт хоч так, хоч так стався) То лемурійці їм свою мову у мозок завантажили? Сам про таке мрію, а то все оте навчання нераціонально довге, а потім ще і забудеш, як не користуєшся. Тепер Олега можна називати Нео, бо він перший)

Я знав, що вам сподобається такий поворот! А щодо Саті... дівчина тільки-но опритомніла. Дамо їй трохи перепочити й подивимося, що буде далі. Сподіваюся, історія Левіафанів та харонців, яка вийде вже завтра, вам теж припаде до душі! Дякую Вам за коментар та підтримку!

Хай тільки спробують мені не сподобатись, у одних позабираю комбези і переплавлю на зливки, а у інших всіх Демонів перетворю на Янголів, побачимо, шо вони тоді навоюють

Ха-ха, це просто ультиматум найвищого рівня! Оце так план! Що ж, тоді я спокійний — дії лемурійців вам точно сподобаються...

Яка інтригуюча кінцівка)

Хто сказав, що коти не суперістоти, Про це знали ще єгиптяни і готентоти. А тепер про це дізнався екіпаж "Ненажери". Довелося трохи полоскотати собі нерви, Та все закінчилося впевненою перемогой. Пілот у золотому комбезі невідомою мовой Привітала Сміливця, і той дуже зрадів. Потім ще щось сказала, пухнастий заліз на груди і замуркотів На іншому тілі без ознак життя, Прискоривши до свідомості його вороття. Чотири хвилини — і другий золотий комбез Стає поруч з першим. Неймовірний прогрес! Потім обидві побачили бутерброд, перекусили, Трохи потеревенили, і друга щосили Почала стягувати з себе комбез. "Цікаво, вона в нижній білизні чи без..." — Подумали чоловіки з рятівної команди. Завжди цікаво дізнатись про подібні жіночі принади. Сподіваюсь, правда у наступному розділі спливе, Адже тіло в комбезі, дуже гаряче і живе. Отака от фантастика, хлопці, а ви, дівчата, Вчіться, як швидко треба комбези знімати.

Вау, щиро дякую! Ваш вірш — це просто краса, він ідеально доповнив розділ. Дякую за таку атмосферну та теплу підтримку!

Сміливець того заслуговує)

Оце вже точно! Він себе скоро покаже в справжній битві...

Лемурійські дівчата вони такі... Самому цікаво що вони придумали

Скоро дізнаємось)

Чи не помилився Лон зі своєю сліпою довірою... Все-таки мотиви Лекси не до кінця зрозумілі, і щось мені підказує, що вона навіть з мішком на голові дорогу запам'ятає. Ну а Самохвалов не розчарував, просто красунчик😁

Помилився Лон чи ні — дізнаємося вже зовсім скоро! А от щодо Лекси ви абсолютно праві: її так просто навколо пальця не обведеш. У цієї дівчини вроджений GPS працює навіть крізь кілька шарів щільного мішка, тож дезорієнтувати її — марна справа. Вона точно не така проста, як здається. Далі буде...

Жахнуло так, що піврубки знесло, Із двох залишилося тільки ліве крило, Екіпаж відправився на переправу до Харону, Єдину вижившу взяли під охорону. Доставили в "Асканію" і зовсім не Нову. "Мовчазна, сильна, небезпечна, чорноброва", — Зробив оцінку капітан Самохвалов, Воїн по крові, предок був генералом Цахалу. Почав допит, полонена на контакт не йде, А потім несподівано як ногою в...бе, Капітан аж у протилежний куток відлетів І тільки він помститися чорнобровій хотів, Як відчиняються двері і підполковник заходить, А з ним Лон, який просто очей з дівчини не зводить. — Відставити, капітане! Кому сказав! Брейк! — Товаришу підполковнику, вона перша почала! — Гей! Відставити розмови! — Ну і ладно, допитуйте самі. Лон вийшов вперед. — Дозвольте мені. — Спробуй, Матвію, — підполковник гукає. Лон дістає ніж і скотч розрізає, Що тримає руки кароокої полонянки. Воякам раптом захотілося валер'янки, А капітан ще й маузера з переляку дістав. — Самохвалов, й...б твою мать, сховай наган! Як ти мене дістав! — Не витримав Карайченцев і насупив брови. "Овва! Ти диви, він теж чорнобровий... — Раптом до капітана дійшло, він завжди уважний. — А цей Лон дурний або дуже відважний". Тим часом Матвій, дивлячись дівчині в очі, Тихо спитав: — Голодна? Їсти хочеш? І тут, на думку Петра Семеновича, сталося диво. Дівчина кивнула і вимовила: — Гречку і тушковану яловичину з підливой.

Вийшло супер! Посміхнувся, і не раз. Дякую, що читаєте та ділитеся враженнями — це неймовірно надихає писати далі!

Пишіть-пишіть, у вас виходить нетривіальний текст)

Щиро Вам дякую за теплі слова й підтримку! Працюю далі. Завтра вирушаємо на лемурійський корабель. Там буде надзвичайно цікаво!

"А ще я хочу побачити сіро-зелені очі Аманди..."😁 От же ж, хитрун) Картере, Картере, трохи "шуби" — і ти вже закохався) А план годящий, зброя ніфігова така, їм би ще ракети з антиматерією і був би повний комплект👍Ці "контрабаси" — серйозні хлопці💪Після імені "Хан", подумалось про одного Хана, і зовсім не Батия) Але то таке)

Продуманий крок з боку Лекси. Мабуть, у неї вже давно формувалась думка, що всесильна Харонська імперія — це не гуд, а зараз вона підкріпила її діями. Побачимо, як розгортатимуться події далі. П.с. Мене теж здивували такі великі втрати харонців, особливо, Демонів. Цей Лон точно не шкодував грошей на відбір і підготовку своїх бійців.

"Повітря між ними сколихнулося від подиху легенького вітерця, це пронеслись флюїди, які вони випромінювали в оточуючий простір, та який там простір, один на одного. — Ходімо, Джоне, погодую вас. Є оселедець під шубою і гороховий суп, а до гулі прикладемо стакан ареллісського односолодового з льодом, з дуже великою кількістю льоду. "Цікава дівчина, ця Аманда", — думав Картер, йдучи позаду і розглядаючи її спину у відкритій чорно-сріблястій сукні. Вона запропонувала все, що йому зараз було потрібно, "шубу" він обожнював майже так само сильно, як віскі і оголені дівочі спини. — Залиш це, Світлано, — м'яко наказала дівчина служниці, що вже збиралася прибрати зі столу величезний тазік з "шубою" і витончену порцелянову каструлю з гороховим супом. "Дорога як космічний корабель", — правильно оцінив Джон цей виріб кухонного посуду з вишеньками по боках. Тим часом Аманда власноруч налила йому супу у кришталеву піалу, на боках якої цілувалися дві оголені жінки, і поклала з кілограм "шуби" на пласку тарілку з того самого сервізу. Потім налила віскі на два пальці собі і гостю і додала лід, але тільки Джонові. — Ну що, Картере, за знайомство, до дна. Дякую, що врятували мою сістер, — вони випили. — Тепер стакан в ліву руку, і до гулі. Це чарівний гертубіанський кришталь, охолоджений він прибирає гулі навіть за день після їхньої появи. Самі переконаєтесь, — Картер приклав келих до лоба. — Ну от, їжте і розповідайте, що сталося, Яке падло на нас напало? Джон закинув до рота першу срібну ложку горохового супу з копченими реберцями і почав свою розповідь.

Красно дякую за такий класний коментар! Після ваших слів самому схотілося склянку ареллісського віскі з льодом і трохи «шуби». Радий, що гумор і персонажі сподобалися. Натхнення тепер хоч відбавляй! Ваші коментарі це витвір мистецтва. Дуже Вам дякую!

Дякую, радий, що мої "нотатки" підтримують ваше натхнення)

Гей, полегше з котами! А то сунуть свої дупи не дивлячись. А якби кульгавість не минулась? Я це так не залишу...

Вантажний корабель підкласу "Синій кит" Ось-ось розправить крила у черговий політ "Де капітан?" — шепочеться команда, В ілюмінаторах шукає його марно. Захеканий Касаткін з"явивсь за дві хвилини До того, як планету покинути повинен Вантажний зореліт, що зветься "Ненажера". Ну, наче полетіли, скінчилась атмосфера, Виходять на орбіту, не без проблем сьогодні Один стабілізатор шось не працює ззовні Та пофіг, головне, шо якось полетіли. Зраділи, посміхнулись, у кріслах всі вмостили Накачані тіла, а особливо дупи. Але Назар Максудов не приєднавсь до купи Колег і капітана, усе через несправність. Пішов у техвідсік. Побачивши наявність Вільного й м'якого місця на містку Сміливець не вагався і в легкому стрибку Опанувавши відстань, розлігся й задрімав. Сміливець — кіт місцевий, якщо хтось з вас не знав. Максудов повернувся, Сміливця не побачив І зі всього розгону тварину захрінячив Сталевою як корпус накачаною сракой. Сміливець не злякався, нахабною атакой Він був скоріш здивований, зібрався і дав здачі. Команда впала в розпач: "Не буде нам удачі". Подряпини в Назара, в Сміливця шось із лапой. З'явилась Вероніка, почала його лапать. Нічого не знайшла, зате погодувала. Максудову, проте, смаколики зажала. У повному порядку пухнастий ненажера. Скажіть, от нахіба їм там стільки тренажерів? Щоб м'язи накачати? Усі, чи тіки дупи? Ну ладно Вероніка, у неї пухкі губи І попа, відповідно, повинна бути чьотка, Вона бортовий медик, а не якась там тьотка. Закінчуйте зі спортом, або будьте уважні, Шоб знов не постраждали тварини бідолашні

Оце так римований аналіз політного дня! Сердечно дякую за такий шедевральний та веселий коментар! За Сміливця не хвилюйтеся — цей пухнастий професіонал своє не проґавить і за власну дупу (та лапу) постоїть! Його майбутній супротивник не дасть збрехати. Але то буде трохи згодом. А от Назару й справді варто бути уважнішим, бо спорт спортом, а котик — це святе.

Щиро дякую за таку увагу до деталей, гумор та натхнення! Радий, що пригоди екіпажу залишають такі яскраві враження!

Легко читається, приємно, картинка в голові формується без проблем. По опису штурму я зрозумів, що різні цивілізації знаходяться на різних ступенях розвитку. Каміння проти гвинтівок і артилерії, можливо, ви мали на увазі енергетичну зброю, але по тексту уява малює вогнепальну, а це усього лиш 10 років тому, цей момент не зовсім стикується в моїй голові з космічними технологіями харонців.

Зрозуміло) Буду мати на увазі цей момент зі зброєю в подальшому)

Сцена погоні була класною, напруженою і інформативною👍

Щиро Вам дякую! Радий що погоня сподобалась. Далі буде ще цікавіше.

Список героїв і сюжетних ліній поповнюється) "Шустрик" — красива і прикольна назва👍

Харонці нанесли миттєвий удар, П'ять мирних міст поклали на жертовний вівтар І принесли в жертву величній імперії. "Гарний початок переможної феєрії", — Подумали двійко "демонів", милуючись з вершини Поваленим містом. Лиш дим і руїни. Та їхня третя супутниця відчувала жаль, Приховані дисципліною сум і печаль. Але думок її ніхто прочитати не зміг. Як би там не було, Харон сьогодні переміг.

Тааакс, спіралька подій починає розкручуватись. А може, це маховик подій..? Цікаво, ця трійця — золоті чи чорні з обкладинки? Мабуть, золоті, якщо і ні, не страшно, завжди можна перевдягтися) Опис корабля-примари був інтригуючим, а Леда зовсім не страшна, тому...

Соррі, читачу, виявляється, все зовсім не так, Леда геть не страшна, такий собі закинутий маяк, Що чекає на появу хоч якогось корабля, А тут цілих п'ять, ясно, що з-під ніг земля У місцевого населення швидко вислизає, Радіють дівчата, комбез чи сукню на голе тіло вдіти, не знають. Не знають і того, що гості ці абсолютно не дружні, Кораблі військові, чорні, здоровезні, потужні Несуть у собі команду, сповнену вуглеводів і протеїну, І мета у цих крутеликів, як ми знаємо, єдина, Захопити планету, знищивши ворога, ясне діло, Навіть, якщо це привабливі дівчата у відвертих міні на голе тіло. Та не все так просто, тут ще якісь перці намалювались. Дрихли, дрихли, та раптом попрокидались. Їх мало, але підозрюю, вони всі у тельняшках. Cara mia Кара мені видається няшкой, Є ще Янус, медик, по голосу старпер-буркотун, Ну і Ібіс, молодий і дуже наляканий бздун. З різною швидкістю вони себе опанували, Якось до шприців доповзли, які в білі попи загнали. Звісно, що білі, солярій під час кріосну для енергосистеми надто обтяжливо. За три дні всі троє дісталися командного містка, Знали б ви як це, бляха, було виснажливо. А далі нас точно чекає, щось епічне, Тож скоро продовжимо подорож, наступний розділ вже кличе.

За вірш такий — велика дяка! Ви влучили, та знов не в ціль. Попереду на вас чекає драка І декілька цікавих битв!

Чорт)

Жарт про "завжди можна перевдягтися" підняв настрій на увесь день! Але тут переодягатися не треба — ви вгадали, вони дійсно золоті! Дуже радий, що історія викликає стільки цікавих думок. Приємного читання наступних розділів та щиро дякую Вам за коментар і підтримку!

Харонська імперія непристойно довго вагалась, Шось все примірювалась, чухалась, сумнівалась, А потім з'явився він, лідер з коротким, як зламаний сірник, ім 'ям Дракс. Подивився він, значить, на зоряну мапу, протягнув задумливо: "Тааакс...", І всі навколо спалахнули надієй. Ну нарешті хоч якийсь махач, хоч якісь міжгалактичні дії. Раду П'яти Великих Домів послали у сраку, Аналітики Дому Серхонт спланували атаку, Відрядивши під цю авантюру п'ять бойових кораблів. На одному була дівчина-демон, Лекса, здається, з Землі, А може, і не з Землі, це я так фантазую. — Всім бути на стрьомі, — озвався адмірал. "Йопта, ясна річ, ми і так як дурні пильнуєм, Щоб не пропустити цей Заборонений Сектор", — подумали офіцери, вчергове перевіряючи вектор. Стрибок успішний, попереду планета Леда, Всім дуже страшно, але у адмірала життєве кредо: Здобувати славу так, щоб всім було страшно до всирачки. Не вперше, народ подіставав заначки, Хто печенько вівсяне, хто шоколадний батончик "Mars" — Так, їжте швиденько, не перетворюйте нашу місію на фарс, — Пролунало на всіх п'ятьох кораблях. У відповідь прилетіло декілька тисяч "танунах", Зашуршала упаковка, западали на підлогу крихти, А кораблі у цей час продовжували бігти, Тобто летіти, назустріч страшній планеті. Що було далі, побачимо у наступному сонеті.

Дякую щиро за цей супер-сонет! Ви просто підірвали мій авторський планшет! ТАКС... Римовано, влучно і з чудовим гумором! Про вівсяне печиво та батончики «Mars» — це взагалі шедевр! Мені неймовірно приємно читати такі талановиті та веселі віршовані відгуки. Але зазначу: у половині випадків напрямок розвитку подій ви не вгадали. Тож подальший сюжет стане для вас справжнім сюрпризом! Чекаю на продовження вашої поетичної хроніки у наступних розділах! Щиро дякую за настрій та таку круту підтримку!

Звісно, не вгадав, тим цікавіше буде читати)

Дякую за ваш позитив та натхнення! Бажаю приємного та захопливого читання!

Цікавий поворот)

Дякую Вам за коментар та підтримку!

Цікаво!

Дякую! Радий, що розділ зацікавив! Далі буде ще цікавіше.

Я спочатку прочитала Херсонської імперії замість Харонської. Не можу тепер це розбачити)) Початок інтригує. Буду читати далі

Дякую! Ну, Херсонська імперія точно мала б найпотужнішу зброю — секретні кавунові технології! Приємного читання, сподіваюся, Харонська імперія вразить не менше! Дякую Вам за коментар та підтримку!