Примарна надія

З раннього дитинства Лекса знала про Заборонений зоряний сектор. Кожен громадянин Харонської Імперії з колиски вбирав у себе давню заборону на ці землі, чуючи шепіт про жахи, що там крилися. У її пам’яті жили історії про смуглошкірих, невисоких створінь із гострими, видовженими вухами, які безжально розправлялися з кожним, хто наважувався ступити на їхню територію. Говорили про їхню жахливу жорстокість, про готовність на все, щоб покарати порушників — навіть стерти з лиця галактики цілу планету.

Харон, колись квітучий світ, нині перетворений на неживу пустелю, слугував куди наочнішим застереженням, ніж слова будь-якого наставника. Його почорнілі, спопелілі руїни безмовно волали до молодого покоління, підтверджуючи правдивість легенд і мудрість Союзу Дев’яти Кланів, який наклав вічну заборону на польоти в ці землі. Протягом дев’яти тисяч семисот тридцяти семи років після загибелі Миру та Великого Переселення жоден корабель Харонської Імперії не перетинав цього кордону. Ніхто не хотів порушувати крихкий мир із мешканцями забороненої території. Ніхто не бажав будити Левіафанів, які колись зруйнували їхній рідний дім.

Та рано чи пізно мав з’явитися той, хто кине виклик тіням минулого, наважиться зазирнути в землі, овіяні страхом і легендами, й вирішить підкорити їх собі — в ім’я слави власного Дому. І через дев’ять тисяч сімсот тридцять сім років така людина справді знайшлася.

Ім’я йому — Дракс. Він добре знав: думка про ілюзорну всемогутність володарів Забороненого сектора спадала багатьом. Але лише йому вистачило зухвалості порушити давню заборону Союзу.

П’ять бойових кораблів Дому Серхонт, що входив до складу Харонської Імперії, під командуванням Дракса — без відома Лорда-правителя й Ради П’яти Великих Домів — перетнули кордон Забороненого сектора. Вони здійснили стрибок до планетарної системи, де, за даними старих архівів, розташовувався форпост їхніх заклятих ворогів.

Лекса ніколи не могла уявити себе серед тих, хто наважиться порушити давню заборону. Вона й подумати не могла, що опиниться на борту корабля, який здійснює стрибок у глибини Забороненого сектора. І вже тим більше — що, як молода войовниця зі званням Демона, стане однією з перших, хто ступить на населену планету в цих проклятих землях.

Місцеві називали планету Леда.

Імперія зберегла цю назву — не з поваги, а зі страху. Адже іноді навіть загарбники розуміють: давньому страхові не варто давати нового імені.