Обіцяю

Ми доводимо щоразу комусь щось, чи варто?

Розділ 14

Вона

Його губи на моїй шиї ковзали, вивчаючи нові місця, наче хотіли дослідити мою шкіру до міліметра. Його руки — ох, його руки! — були на стегнах, які він міцно стискав у долонях, наче боявся, що втечу. Мені не потрібно було дотиків внизу, там і так усе горіло від збудження. Потрібен був лише ще один поцілунок, щоб розпалити ще більше бажання. Це був вибух усередині, наче просто вибухнув феєрверк. Знову поцілунок біля вух — і все на світі забувається. Не хотілося відпускати його шию. Я стояла на кінчиках пальців, аби дотягнутися до нього.

Чорт, ще дві години тому ми просто їли торт та сміялися, навіть не згадуючи про образу. Єва була страшно рада, що ми цього року святкували не самі, що тепер у неї є пухнастий друг. Я не надто, але ж обіцяла сама, що дозволю собаку. От зараз, після виснажливих годин, дочка заснула, а ми... Я навіть не згадаю, з чого все почалося, з якого слова чи дотику рук. Ні, я не можу пригадати, бо думаю лише про губи чоловіка, якого притискаю до себе. Від якого пахне хвоєю та м'ятою. На якому не проти опинитися верхи, тіло якого хочу досліджувати цілу ніч попри втому.

— Я так довго не зможу! — поскавулів він мені у вухо. Ох, якби ж ти знав, що я на грані вибуху.

Мої почуття загострилися вдвічі, а коли він цілує мене, все навколо наче зникає.

— Мовчи, — лише змогла сказати, бо нічого іншого не вийшло видавити з себе.

Чорт, ще вранці я була зла на нього, бачити не хотіла, не те щоб думати про секс. Зараз я мало не догола його роздягаю, бо його сорочка вже валяється під ногами поруч із моїм платтям. Чорт, коли ми встигли зняти їх? Не могла згадати.

— Чекай, ти впевнена? — мовив він знову. Його губи — ось що я бачила перед собою, вони рухалися.

Я опустила руки до його штанів — о, там уже міцний стояк. Напевно, він себе теж стримує, аби не вибухнути, бо його член добряче випирає зі штанів.

— Просто мовчи, — накриваю поцілунками, які ковзають по його тілу: шия, груди, знову губи.

Мій язик вивчає його рот в екстазі, мої руки тримають його спину, то внизу намагаються розстебнути кляту блискавку. Я чую, як руки спітніли, як мені жарко. Мені хотілося дослідити вже знайомі й незнайомі місця його тіла. Ці кілька днів моя уява малювала різне, але зараз я можу все побачити сама. Хочу продовжити, хочу цілувати цього чоловіка, хочу, аби він взяв мене. Відчути його в собі, більше.

— Це не помилка? — запитав він.

— Не знаю.

Піднімаю очі, крізь повіки бачу його розмито — настільки мені приємно. Не хочу думати, бо коли почну, все може закінчитися. Все завжди закінчується, коли вмикається мозок, а цього я не хочу. Не зараз.

— Я хочу, я хочу цього! — хриплим, втомленим голосом відповідаю.

— Думаєш, я не хочу?

Я сміюся. Ні, він хоче теж, я відчуваю своїми стегнами, як він впирається в мене.

— Тоді просто мовчи, просто зараз — все і одразу, — випалюю фразу, яку колись чула у фільмі. Життя — не кіно, але як же гарно було б потрапити туди бодай один раз.

— А твій кавалер? — питає він, продовжуючи цілувати мене.

— Хто? — відсунулася на кілька сантиметрів, глянула на нього. Це взагалі не збуджує — говорити про Олега в такий момент.

— Той тип, який їздив до тебе! — продовжує він, помічаючи вираз мого обличчя.

— У нього є ім'я — Олег, — випалюю роздратовано. Він помічає злість в очах і знову накриває мене поцілунком. — Ні, в нас нічого не вийде, ми різні, — додаю за мить, відчуваючи страшенне збудження в животі. У мене ніколи раніше не літали такі метелики в животі, принаймні я не відчувала їх із жодним своїм кавалером. Цей чоловік зводить мене з розуму.

— Добре, — продовжує цілувати, забираючи мої слова своїми губами. О, його дотики губ, я їх просто обожнюю.

Не можу не думати про продовження, лише мрію про те, як би нарешті спуститися до його штанів. Але він щоразу піднімає мене до свого обличчя.

— Єва не прокинеться, якщо ми продовжимо?

— Ні, вона міцно спить, — відповідаю одразу.

— Якщо ти не кричатимеш, звісно, тоді можемо продовжувати, — говорить, глянувши на мене. Він уже чув, що я стогнала від його дотиків. Наче струмом ударило, коли він поцілував мене в районі грудей — лише дотик, і я вже стогну наче божевільна.

— Ти боїшся, що нас застане маленька дівчинка? — запитую, хоча сама продовжую боротися з його штанами, адже сама залишилася лише в нижній білизні.

— Я боюся, що вона не зрозуміє, що ми тут робимо майже голі.

Мені хотілося засміятися з цього, але я стримала смішок.

— Ну звісно, ми можемо перейти до літньої кухні, але, думаю, я роздягну тебе швидше, — цього разу видаю хтивий смішок.

Нарешті штани сповзають на підлогу, він переступає через них. На ньому чорні труси, які ще більше підкреслюють його член, що просто хоче вирватися з них.

— Мені тут зручно, — підморгнув він мені.

— Доведи, — говорю.

Він піднімає мене на руки, ставить на стіл, де ще півгодини тому були тарілки. Коли я сіла, то одразу охопила його стегна ногами, притискаючи до себе. Він бере мене та починає цілувати у зоні грудей, знімаючи спершу одну шлейку, а потім другу. Я намагаюся зняти бюстгальтер, але він різко заломлює мені руки назад.

— Я сам.

Мовчу. Однією рукою він просто знімає його й кидає на підлогу, губи продовжують цілувати груди, і ось він кусає сосок. Я зойкнула від несподіванки, від напливу задоволення, яке розтікається по тілу. Це щось неймовірне, просто не можу стриматися, хапаю його за шию. Його дотики губ до грудей мене заводять ще більше. Він притуляється до мене, крізь труси відчуваю, яка я мокра. Руки опускаються, я знову можу обіймати його за шию.

— Я можу продовжувати?

— Боже, роби все, що хочеш. Або я просто вибухну, — сичу йому.

Він посміхається. Дмитро просто усміхається мені в очі. Його рука опустилася вниз, до моїх трусів, і ось вона вже під ними. Його очі широко розширилися, він знову цілує мене в шию. Я вигинаюся, аби не впасти, чую, як другою рукою він тримає мою спину. Чорт, які ж хороші всі ці дотики, я не можу повірити, що таке відбувається. Його пальці вже починають вивчати мій клітор. Ніхто з хлопців, яких я мала, не робив цього. Він різко опускається донизу. Чорт! Його язик уже там. О ні! Він починає цілувати мене по лінії трусів, проводячи язиком по тілу. Стягує труси додолу, кидає їх кудись. Я дивлюся, як він усміхається, а тоді... Він починає цілувати мене там, покусуючи клітор, пестячи язиком усе. Відчуваю, що всередині все палає. Мені хочеться спробувати його на смак, але при спробі зупинити це, він відхиляє мою руку вбік і махає пальцем.

— Ти мокра, я ще не закінчив, — говорить, повертаючись до справи.

— Мені ніколи, ой, я... — починаю стогнати, закусуючи пальці, аби не кричати. — Мені ніколи не робили...

— Все буває вперше, крихітко, — він вимовив ці слова з насолодою. Чорт, я не можу.

— Я теж хочу відчути тебе на смак, — бурмочу під ніс, бо саме так почуваюся. Слова не можуть злітати нормально з моїх уст, коли всі думки лише про секс із людиною, яка мені подобається.

— Ще не час. А зараз, якщо ти дозволиш, я не відмовлюся спробувати увійти в тебе. Ми вже награлися, тепер я відчуваю, що довго не витримаю, — він зупиняється, уважно дивиться на мене, його очі вивчають мій погляд. Наче хоче щось у них побачити, але не виходить. Я лише киваю, посміхаючись.

Цього досить, аби він випрямився, підсунувши мене ближче до себе. Тепер я добре бачу його член. Він набряклий, червоний, бо горить. Мить, лише мить — і Дмитро входить, одразу покриваючи поцілунками. Якась секунда була болючою, у мене не було сексу вже приблизно чотири роки. Ох, це відчуття... Він потроху входить глибше, підсуваючи мене. Я цілую його в шию, він стогне, тягне мене до себе руками. Цілую міцніше в шию.

— Тільки без засосів, — говорить він.

Киваю, але не знаю, чи вдасться дотриматися слова. Він починає рухатися в мені, погляд зосереджений на кожному поштовху.

— Чорт, я так хотів цього. Стільки ночей лише думав, як буду трахати тебе. А зараз ти така гаряча, що я довго не витримаю, — говорить прямісінько мені в рот.

— Я... о, це...

Новий поштовх — і я відчуваю блаженство, а коли він починає смоктати мої груди, мої думки взагалі кудись зникають. Не чую нічого, лише кусаю себе за руку, аби не кричати. Діма пришвидшує рухи. Ще кілька поштовхів — і ми обоє летимо кудись далеко, а з нами летить і стіл...

Лише на підлозі розуміємо, що Єва може прокинутися від звуків, тому швидко починаємо шукати свої речі. Я встигаю одягнути сукню, а Діма вилетів з одягом надір, коли в кімнату зайшла донька. На руках у неї собака, яка гавкає. Дочка дивиться на зламаний стіл із питанням: що сталося? На дворі ніч, мама сидить на землі вся червона як буряк, а стіл поламаний.

— Що сталося?

Він

Мені хочеться і сміятися, і плакати. Ще якихось тридцять секунд — і мала застала б нас на підлозі. Яся досить вправна в одяганні, а от я не надто. Тому одягаю штани та сорочку вже на дворі, труси залишилися десь у кімнаті — сподіваюся, Єва їх не побачить. Йду босим у сарай за інструментами. Старий стіл не витримав нашого пристрасного сексу, але мені байдуже, я полагоджу його. Мені було так добре, що не хочу думати про інше.

Шість років тому

Вперше за ці роки вона наважилася поїхати до мами сама. Єві зробили паспорт ще минулого року. Цього ж року мама не приїздила — казала, що в неї нове кохання і вона не має часу. Тому Яся, взявши дочку, купила два квитки на автобус до Турина. Мати жила й працювала в цьому місті останні кілька років — там, де вона то закохувалася, то розходилася з потенційними чоловіками на роль нареченого. Яся нечасто цікавилася справами мами й зазвичай не дзвонила їй, хіба що коли сама того хотіла. В Італії у матері було інше життя, а до України вона хіба що про батьків їздити не забувала.

Автобус приїхав із затримкою в шість годин, і Турин зустрів їх ранковим спекотним літнім повітрям. Єва йшла сонна, бо заснути в пекучій залізній машині дитині було важко. Яся тепер шкодувала, що не купила квитки на літак, але її відкладених коштів вистачало лише на автобус. Витягнувши з таксі валізу, вона взяла дитину на руки та рушила до будинку, в якому мешкала мама. Навколо вже прокидалося місто, люди все частіше виходили на вулицю у своїх справах.

Дівчина йшла вперед. Вона була тут лише один раз за три роки, ще до вагітності, коли мала змагання в сусідньому місті. Мама тоді якраз розійшлася з черговим кавалером і була рада дочці. Та тільки це тривало доти, поки вона не закрутила новий роман.

— Ясю? — двері відчинилися не одразу, а погляд мами був збентеженим. Дівчина усміхнулася, досі тримаючи сонну дочку на руках.

— Привіт! Я ж писала, що приїду. Чи ти не чекала? Сьогодні! — мовила дівчина у дверях. Мама постаралася якось усміхнутися, але вийшло це неприродно.

— Я просто думала, що це буде не так швидко. Заходьте! Єва так виросла! — мовила вона, провівши їх у невелику квартиру, яку придбала в іпотеку ще минулого року. Тепер вона вже могла вважатися справжньою італійкою, яка має своє житло. Оксана десять років відкладала на внесок, і майже вся сума була викладена за цю двокімнатну квартиру на околиці Турина.

— У тебе гарно!

— Дякую, — ніяково відповіла та.

— А де твій Лучано? — спитала дівчина, якраз поклавши Єву на диван. Дівчинка одразу заплющила очі.

— Він іде на роботу вранці, а в мене сьогодні нічна зміна на заводі, тому ви побачитеся хіба що ввечері.

— Ясно, — мовила дівчина, досі відчуваючи той холодок між нею та мамою, який з'являвся щоразу, коли вони були разом. Ярослава не пам'ятала, щоб мама колись просто була мамою: її виховував суворий тато, а мати займалася собою. Навіть зараз, коли вона виросла, нічого не змінилося.

— Як Єва перенесла дорогу? Я зроблю тобі холодного чаю? — Яся лише кивнула. — Якщо ви не в готелі зупинитеся, а в нас, то на скільки ти приїхала? — запитала мати.

Яся поглянула на краєвид з вікна — тут було гарно, навпроти розкинувся парк, з якого виднілася річка.

— У вас. Я не маю коштів на готелі, ми лише на тиждень, — одразу відповіла вона, продовжуючи дивитися у вікно.

— А... — мама не могла відмовити, але з її вигляду було зрозуміло, що вона не в захваті. Хоча Ярослава звикла до цього, тому нічого не відповіла.

Весь день вони гуляли. На вечір, коли мав прийти з роботи Лучано, мати сказала лише, що він трохи старший за неї й працює в компанії з сантехнічних робіт. Це доволі оплачувана праця, бо мало знайдеться працівників, які зараз добре виконують свою справу. Ярослава нічого на це не сказала. Вони з Євою насолоджувалися днем, дівчинці купили кілька нових суконь на розпродажі. Яся навіть здивувалася, що можуть бути такі низькі ціни, хоча сукні й були зимовими. У квартирі під вечір стало трохи прохолодніше, але все одно відчувалася денна спека.

Лучано прийшов уже підготовленим: він мав квіти для Ясі та невеликого ведмедика для Єви. Мама, напевно, попередила його, але не сказала дочці, що чоловік за мірками України був уже пенсійного віку — йому було 59 років, тоді як Оксані лише виповнилося сорок з гаком.

— Лучано трохи розуміє українську, — серед розмови якось зауважила мама.

Яся бачила, як чоловік дивився на неї. Цей погляд колись був і в Євгена — він бачив у ній не дочку своєї співмешканки, а об'єкт. Хоча, може, це їй лише здалося, і Яся хотіла помилятися, та щось підказувало, що це не так. Добре, що в спальні, де вони мали спати, був замок. І коли мати почала збиратися на роботу, дівчина з Євою одразу пішли відпочивати. Виправданням була втома з дороги.

Ярослава прокинулася від шуму на кухні — здавалося, хтось просто гупав об стіну чимось важким. Єва, яка вже стояла біля дверей, повернула голову до мами. Чи то від утоми, чи просто сон був занадто глибоким, але Яся навіть не почула, коли дочка прокинулася.

— Що таке, сонечко? — запитала вона в малої.

— Там гуп, там ааа... — повторила дівчинка.

Лише тепер Ярослава почула звуки, схожі на бійку. Але цей стукіт... Дівчина повільно відчинила двері й підійшла до кухні. Навіть крізь скло було видно тіні. Жіноча тінь сиділа на столі, а більша, чоловіча, була поруч і ритмічними рухами штовхала її. Стіл рухався, вдаряючись об стіну, і навколо лунали легкі жіночі стогони. Ярослава розуміла, що це точно не мама, оскільки вдома її ще так рано не могло бути, тому швидко повернулася до кімнати. До ранку вона так і не змогла заснути — перед очима досі стояла ця картина.

Вранці вона мучилася сумлінням: зізнатися мамі в тому, що бачила, чи промовчати. Лучано поводився як зазвичай, ніщо не видавало присутності потенційної гості в квартирі її матері. Дівчина кілька разів спробувала натякнути на це, але мама не розуміла й лише вихваляла чоловіка перед нею.

Сьогодення

Вона

Чому саме ця картина так сильно засіла мені в голові? Може, тоді, коли я застала чергового чоловіка мами з коханкою, почувалася наче дитина... Єва продовжувала кліпати, дивлячись на мене. Помітивши труси Діми, я вхопила їх до того, як дочка підійшла до столу, і засунула під килимок.

— Що таке, мам? — повторила вона.

— Ми прибирали з Дмитром, і стіл раптом упав. Він уже старий, напевно, не витримав гостинців, — моя брехня вражає, нічого кращого не могла вигадати.

Якраз у дверях з'явився Дмитро з інструментами, його вигляд теж був кумедним. Волосся, за яке я ще кілька хвилин тому трималася, виглядало так, наче крізь нього пройшов струм. Єва примружила свої цікаві очі, а тоді мовила:

— Бім хотів надвір або пити.

— Хто? — ми обоє в унісон запитали.

— Мій собака! — відповіла вона. А, собака…