1%

Тьмяне світло обіймало моє втомлене обличчя. Грубі стіни нависали над моєю бідною головою. Останні порошинки долітали до мого тіла із обваленої стелі... Зупинися мить, ти прекрасна. Десь заграла сумна музика. Знайома пісня… Knock-knock-knockin' on heaven's door… О так… Обожнюю її. Дуже шкода, що цей світ не так влаштований. Я лише стукаю в двері сусідньої кімнати, де на мене чекають чергові неприємності. Чому я такий песимістичний? Це ж очевидно. Якщо все життя з тобою відбувається відвертий пиздець, чому щось має змінитися? Немає жодних гарантій, що за наступним поворотом на тебе чекає щось приємне. Не існує жодного лічильника добрих і поганих подій. Немає рівноваги. У Всесвіті немає справедливості. І той факт, що моя свідомість приречена на вічну подорож з одного життя в інше, мене пригнічує. Але може колись, одного разу, через сотні перероджень, моя душа знайде спокій, розвіявшись немов ранковий туман під яскравим сонцем.

Знання того, що чекає на мене після смерті, обернуло моє життя в якусь затяжну прелюдію. Немає більше жодної інтриги. Відповідь на питання, яке тисячоліттями не давало спокою всім людям насправді не несе нічого корисного для життя. Цікаво… Якби люди знали, що на них чекає, кількість самогубств зросла б чи зменшилася? Можливо, світ перетворився б на одну велику лотерею. Але я ненавиджу лотереї. В ній неможливо виграти.

Перед очима пропливає величезна гора лайна. Здається, я бачив її раніше. Це моє життя. Ось я забуваю слова віршика перед усією школою. Ось я п'яний обригую себе з голови до ніг на дні народження. (Дивно, цей спогад я бачу вперше) Ось я невдало намагаюся підкотити до дівчини, після чого вона довго наді мною угорає. Ось я чищу парашу в армії. Ось я по п’ятнадцять годин вдень ішачу в полі. Ось мене калічать двоє тупих демонів... Ну і багато інших... Звісно, були й хороші моменти. Напевно. Я їх не дуже пам’ятаю.

Чорт… Це добіса несправедливо. Я не згоден! Я не хочу помирати таким лузером! Це життя було повною сракою, але воно ще не скінчилося. Мені всього сімнадцять. Досить ховатися в труні. Я хочу жити! Я не дам цим паскудам так просто себе вбити! О ні… Цей день вони запам’ятають на довго! Ви думаєте, це я в капкан потрапив? Ні… Це ви всі в жопі. Я не гратиму в лотерею. Я зламаю її нахрін! Я тут монстр! Я найживучіший тарган! Найотруйніша комаха в глечику! Тому досить цієї попси. Гей, ді-джей, міняй касету!

Пам пам пам парам пам парам пам

Пам пам пам парам пам парам пам

Пам пам пам парам пам парам пам

Пам пам пам парам пам парам пам

Я оточений. Вороги наближаються. Декілька демонів вже перебували в стрибку. Вони повільно линули в повітрі. Їхні руки тяглися до мене. Їхні очі хотіли роздерти мене на шматки. Що ж… Вилікуємо ж їхню ворожість цілющою силою блискавок… Ланцюгових блискавок! Десятки променів розлетілися в різні боки. Довелося добряче постаратися, щоб направити їх у вічі найближчим демонам. Тепер в мене з'явився час, щоб сховатися в натовпі. Я відстрибую вбік. Кинджала в руці. Встромляю його в шию першої жертви ззаду. Тепер цей демон під моїм контролем. Почнемо ж наш танець, крихітко…

Push the tempo.

Push the tempo.

Push the tempo.

Push the tempo.

Push the tempo.

Push the tempo.

Push the tempo.

Push the tempo.

Shake what ya mama gave yaaaааааааaaaa!!!

Я найстрашніший паразит у світі. Я за соті секунди підкоряю собі чуже тіло. І не просто так… Судомна техніка чудово працює на демонах. Керований мною, неймовірно шокований суб'єкт розмахує своїми кігтями направо і наліво, ніби маріонетка. З-заду накинувся ще хтось. Чудово. Система оповіщення працює на відмінно. Я підвищив концентрацію та чутливість до такого рівня, на якому можу відчувати електромагнітне поле в радіусі двох метрів. Я знаю, коли хтось підбирається до мене ззаду. В такому режимі мене складно застати зненацька. Я вчасно кидаю першу жертву і переключаюсь на іншу. Не варто переживати щодо покинутого демона. Інші вже про нього подбали. Не будуть же вони ігнорувати навіженого, що захищав людину.

Я вирішив використати тактику Fatboy Slim, щоб заощаджувати власні сили. Все ж кількість мани в мене в рази більша, ніж витривалість. Особливо після того випадку з дітьми. Я стрибаю від жертви до жертви, використовуючи їхні тіла як зброю. Іноді трапляються слабаки, яким родичі відразу відривають голови, але іноді трапляються справжні монстри. Я якраз упіймав одного такого. Один, два, три, п'ять, десять, демонів… Від його судомних ударів решта відлітає як бейсбольні м'ячі від бити. Я відчув себе на коні, як раптом зверху прилетів сильний удар ногою. Від мого фаворита залишилася тільки мокра пляма. Я миттю відскочив убік. Ульфрік… Цей довгоногий виродок ще не заюзав магію, і це дуже добре. Якщо він почне чаклувати, я й гадки не маю що робити тоді. Його потрібно якнайшвидше вбити, але підібратися до нього непросто. Він швидкий. Нове скупчення демонів уже летить на мене з трьох боків. Немає жодної секунди на роздуми. Якщо зупиниться бодай на мить – мені кінець. Я невловима і смертоносна тінь у лавах ворога. Прослизнувши в когось між ногами, мені вдалося підібратися до стіни. Тут вкрай небезпечно. Надто мало шляхів для відходу. Але скориставшись миттю, коли я випав з поля зору демонів, я дістався до тих посудин із вогнем. Світло – мій ворог. Мені воно не дуже потрібне. Кожен із присутніх хоче мене вбити, а мені нема чого їх розрізняти. Кожен із них мій ворог. Повної темряви домогтися не вийде, але чим темніше – тим краще. Звичайно, одразу це зробити не вийде. Я перевернув казан, і підлога вкрилася яскравим полум’ям. Якось це контрпродуктивно. Світла стало більше. Але нічого. Адже демони не горять. Я заманив у вогонь кількох і влаштував їм масштабне кровопускання. Це трохи його загасить.

Коли мене знайшли інші, довелося знову пірнати у натовп. Цього разу я захопив одразу двох. Так, в екстрених ситуаціях я сам дивуюся своїй спритності. Встромивши один кинджал у спину одному, і другий у спину іншому, я можу тепер розгулятися на 360 градусів. Навколо хаос, смерть та крики… Кров ллється рікою. І тільки Fatboy Slim продовжує товкмачити своє Push the tempo Push the tempo Push the tempo Push the tempo. Одним ударом меча, хтось зніс голови обом моїм коням. Я ледве встиг пригнутися. Одразу після цього зверху прилетіла нога Ульфріка. Вона приземлилася зовсім поруч, залишивши в підлозі глибоку діру. Інша нога вже летіла мені в ребра але в результаті тільки здула з моїх грудей пил. Ульфрік на цьому й не думав зупинятися. Він хотів продовжити атаку, але його нога застрягла в підлозі. Це мій шанс! Іди сюди тхеквондист їбаний. Я рвонув до нього, але по дорозі виросли чергові демони. Ви мене не зупините, виродки! Дальні атаки по очах ніхто не скасовував. Тієї миті, коли я зник з їхнього поля зору, мені вдалося проскочити у вузьку щілину між їхніми тілами. Як тільки я це зробив, з іншого боку, мене вже зустрічала потужна вертуха. Який там Нео... Здається, я зігнув хребет так, як йому це взагалі не властиво. Я полетів далі за інерцією, а нога Ульфрика тим часом знищила тих двох. Курва... Шанс втрачено. Але немає часу шкодувати. Потрібно ухилятися від сокири. Потім ухилятися від меча. І, звичайно, від дружніх обіймів. Не зупиняйся. Не зупиняйся. Рухайся! Інакше вони заженуть мене в кут.

Тут повинно бути повно магів, але ще ніхто не скористався магією. Їхній розум затуманений. Вони одержимі моєю смертю, але, виходячи із власної практики, скоро настане момент, коли всі вони згадають про свої здібності. Як тільки це станеться… Тут буде лютий хаос. Я мушу вбити якомога більше демонів, поки можу.

Відчайдушно маневруючи і підкоряючи собі нових ляльок, я дістався до наступного казана із вогнищем. Цього разу я перевернув його на натовп, що біг за мною. Полум'я не завдасть їм шкоди, але сильно зменшить огляд. Це дозволило мені не потрапити в кліщі. Я досі не спійманий. На цьому зупинятись не можна. Залишилося ще два казани. Я попрямував до наступного, але несподівано моя система сповіщення забила на сполох. За її даними, мені в груди летить щось гостре, хоч я нічого не бачу. Краще прислухатись до інстинктів. Я відхожу вбік і з розвороту б'ю кинджалом у порожнє місце. Я в щось влучив. Так… Цей був невидимий. Як же я йому заздрю… Хоча ні. Немає чому заздрити, в нього дірка в голові. Він взагалі розумів, що робить? Його ж так свої затоптати могли. Хоча, властивість відбивати світло не врятувала тих бідолах, які вже стали килимками. Бляха... Довбані сторонні думки! Ідіть геть! Я надто забарився. Чиїсь пазурі пройшлися моєю спиною. Вони б здерли з мене всі м'язи, якби я відволікався на мить довше. Так мені пощастило обійтись неглибокими подряпинами. Я би розквитався, але на це часу вже не було. Один із демонів вже приготував заклинання переді мною. Він виставив уперед руку. Не маю уявлення, що це за магія. Потрібно бити на випередження. Я випускаю в нього розряд блискавки за мить до того, як з його руки вилітає тонкий промінь яскравого світла. Відхилившись завдяки моєму удару промінь, наче джедайський меч перерізав навпіл десяток демонів. Це що взагалі за жерсть?! Він повернув контроль, але я встиг пірнути під лазером. Ще кілька демонів лишилися без голів. З усіх судомних сил я кинувся вперед. Промінь нікуди не зник. Він знову спрямовує його на мене. Я прогнувся наче стрибун у висоту над цим смертоносним потоком. Ще крок, і він мій. Нарешті я увігнав йому в ногу кинджал. Цей чувак дуже корисний. Давай! Це ж довбаний промінь смерті! Я встиг вбити ним іще кількох перед тим, як хтось продірявив цього мага списом. Так, кількість трупів різко зросла. Тепер слід бути обережним, щоб не спіткнутися через одного із них, або не підслизнутись на крові. Гаразд… Немає часу розлежуватись. Ці демони самі себе не вб'ють. Чи вб'ють?

Я оговтався і повернувся в танок. Push the tempo. Потрібна нова конячка. Дихалка вже трохи дається взнаки. Потрібен короткий відпочинок. Не можна накопичувати втому. Першим під руку потрапив чувак із мечем. І на тому дякую. З його допомогою вдалося дістатися наступного казана з вогнем. На цей раз я переконав демона лягти на нього зверху. Стало набагато темніше, але лави демонів порідшали. Мене все ж таки досить просто виявити. Я попрямував у темнішу частину будівлі. Як тільки я зробив крок, там, де ще залишився залишковий візуальний слід від моєї ноги виріс метровий шип. Сука... Потрібно бігти швидше! Я повинен сховатися від цього мага. Ще крок, і ще один шип ледь не продірявив мою ногу. На повній швидкості я біжу назустріч розлюченим демонам. На цей раз той підлий маг вирішив діяти напевно. Десятки шипів під моїми ногами, за мною і переді мною виросли як гриби на стероїдах. Все, що я встиг зробити - це підскочити вгору. Ті нещасні, що бігли мені на зустріч, до цього не додумалися. Вмить їх всіх зрешетило як маленьку хентай дівчинку. Я відштовхнувся від голови одного з цих бідолах і зник за їхніми спинами.

Знову з'явився Ульфрік зі своїми ногами. Поки що мені вдається лише ухилятися. Я маю підібрати вдалий момент для контратаки. Але коли я вже був готовий, мені знову завадили. Двоє демонів атакували праворуч. Я стрибаю вліво. Але з цього боку в мене вже летить спис. Судомність на максимум! Я ухиляюся від нього, але з землі мене вже атакують шипи. Стрибаю вгору, але там вже свою вертуху підготував Ульфрік. Блокувати його удар рівно смерті. Але раптом мене відкинуло з траєкторії ноги потужним потоком повітря. Пролетівши тридцять метрів, я дзвінко вліпився в стіну. Знову маг повітря. Дякую за порятунок, друже. Всю безкінечність часу я сповзав униз. В мене зовсім немає часу знаходитись над землею без діла! Декілька демонів вже націлилися на мене. Прийдеться витрачати багато мани на дальні атаки. Я не можу дозволити їм прицілитися.

Я хутко розрядив свою гармату, але знешкодити всіх мені не вдалося. Вже майже доторкнувшись до землі, мене щільно притиснула до стіни здоровезна павутина. Писець блядь… Якої магії в них тільки нема. Демон, що спіймав мене, вже зловісно посміхався, дістаючи свій ніж. Але залишивши час на прелюдії, він не помітив, як його зніс з дороги величезний товстий хлопець з величезною товстою сокирою, що зовсім не зважаючи на перешкоди, затоптав подібним чином вже кілька десятків демонів. Павутина, що мене стримувала, одразу зникла. Я ледве встиг ухилитися від його бандури. Та, своїм ударом ледь не знесла стіну. Ось цей довбоконик якраз по мені… Погнали! Танки бруду не бояться! Я миттю підключився до його нервової системи і побіг трощити ворогів пачками.

Підступні шипи, що росли з землі, мені більше не страшні. Я трощив їх своєю величезною сокирою разом із головами. Цей хлопець був надто неповороткий, але з моїм контролем він перетворився на довбаний комбайн. Залишки демонів розлітаються у різні боки. Трохи далі я побачив Ульфріка. Схоже, він вирішив нарешті розчохлити кнопку масового вбивства. Я мушу знешкодити його раніше!

Я спрямував бика напролом. Максимальне прискорення! До Ульфріка залишилося два десятки метрів. З його тіла ринув білий туман. Хвиля крижаного повітря простелилася по землі, відбираючи життя у всього сущого в цій будівлі. Залишки демонів перетворювалися на крихкі брили льоду і розсипалися на тисячі уламків. Тільки одна істота в уповільненій зйомці летіла йому на зустріч крізь щільний білий серпанок. Важке холодне повітря не встигло дістати його на цій висоті. Відштовхнувшись в останній момент від, вже на той момент безногого демона, я невблаганно наближався до своєї мети. Ось ти де… Я не став зволікати і одразу кинув йому в очі обидва кинджали. Потужний струмінь електрики вдарив їм вслід. Довгоноге безголове тіло тихо впало на вкриту інеєм землю. Слідом за ним, в крутій позі, зігнувши коліно, приземлився я. На секунду я завмер. Позаду в живих не лишилося нікого. Я в цьому впевнений. Немає потреби обертатися. Головне тепер – зробити крутий вираз обличчя. О так... Як шкода, що мене ніхто не бачить.