1%

Дякую всім тим божевільним, що приділили увагу моїй писанині. Якщо ви дочитали до цього моменту, будь ласка, поставте під цим розділом якись лайк, чи шо там, просто шоб я знав, що ви такі існуєте. Перед тим як ви щось про це все подумаєте, я хотів би розказати, як саме ця історія створювалась. Тоді вам, можливо, стане зрозуміліше, що тут не так і як це все сприймати.

Одного разу я собі сидів, дивився футбол і мені стрільнуло в голову раптове бажання почати писати. Я якось намагався раніше в письменника, але далі двох сторінок це ніколи не заходило. Надто грандіозні ідеї і надто криві руки. Так от… Ідея була проста, як добрий день. (Це звісно якщо ви так як я в курсі всіх тонкощів японо-корейської культури. Маю на увазі аніме і мангу) Я нашвидкуруч накидав перший розділ, користуючись одним простим принципом: вчасно покладений болт – запорука успіху. Або: якісь проблеми із сетінгом? – це все магіяяяя… Цим же принципом я користувався весь час. Можна сказати – я практично не запарювався над сюжетом. Я просто писав те, що приходило в голову на ходу. Сідаючи за черговий розділ, я дуже часто не мав навіть найменшого уявлення, чим він закінчиться. А навіть коли й мав, то все могло різко повернутися на сто вісімдесят градусів просто тому, що мені захотілося вставити гег в кінці розділу. Серйозно. Всі найбільш вагомі повороти були викликані моїм бажанням поржати. І мене зовсім не цікавило, як я вигрібатиму далі. Посилаючи гг в жопу, я не думав, як він з неї буде вибиратися. І змінити щось в мене не було змоги, тому що, написавши розділ, я одразу його публікував. Зізнатись, це було весело.

Я публікував це все на спеціалізованому російському сайті, і цілком несподівано воно комусь сподобалось. (На жаль нічого навіть віддалено подібного в Україні не було. Навіть аркуш, який ну теж не то, з'явився пізніше) Розділ за розділом, завдяки значній підтримці я зумів це все привести до кінця. І звісно мене сильно мучила совість, через те, що воно конченою російською мовою. Тому я з важкими боями все ж таки здолав свою монументальну лінь, і переписав текст українською, заодно трохи його підредагувавши. Не знаю, потрібно воно комусь, чи ні, але тепер я спокійний.

Проте історія на цьому не закінчується. Я надіюсь, що таким самим чином я зможу вичавити із себе продовження. Воно, як ви могли здогадатись, матиме назву «2%» і лежатиме поряд на моїй сторінці.

І останнє: перед тим як писати щось про орфографію, пунктуацію чи матюки, будь ласка вдарте себе головою об стіл. Бажано двічі.