1%

Ось так, масовим самогубством і закінчилась ця грандіозна битва. В живих залишився тільки Ксірон. Я не надіявся, що зможу підкорити ще й його нервову систему, тому навіть не змушував його робити пірсинг. Він різко спинився, відчувши, що ланцюг в його руках більше не піддається. Щеб пак… На іншому кінці п’ять сотень трупів. Айден зі своїм загоном у свою чергу зупинилися від легенького «шо за йоб вашу мать» ефекту. А я, тим часом, впав на землю, повністю втративши сили. Я досяг своєї межі. Хоча… Як досяг… Я стрімголов прорвався крізь неї і полетів кудись далеко у космос. У напівпритомному стані я помітив перед собою вікно сповіщення:

/ Вітаємо, ви отримали досягнення! /

// Подих Смерті //

/ Умови отримання: Вбити більше сотні істот 100-го, або вище рівня однією атакою /

/ Бонус досягнення: (відсутній) /

-

Стоп… І це все? Жодних бонусів? Це що, ачівка? Ачівка, блядь? Ви знущаєтесь? Та за те, що я тут провернув треба міста перейменовувати в мою честь! Як же мені кортить когось вбити прямо зараз! Дайте вбити хоч когось! Я не можу поворушитися, але байдуже! Ведіть сюди всіх своїх їбучих демонів! Всіх нахрін повбиваю, а потім доберусь і до тих, хто цим всім керує! Вам жопа! З великої букви Ж! Суки… Відкрити статус! Статус, блядь! Курва, Контрл шіфт ескейп!

/ Раса --- Напівдемон /

/ Рівень 70 (42 нерозподілених пункти характеристик)

/ Спеціальність --- Раб (досвід 1%) /

/ Сила --- 41(+6) Витривалість --- 50(+6) Спритність --- 36 (+5) Маг. Сила --- 90(+1) Мана --- 162(+10) /

/ Навички: /

// Концентрація -- 151 Чутливість -- 149 Контроль Мани -- 139 Мислення -- 128 Витримка -- 107 //

/ Стихія – Блискавка /

/ Титули: Мученик /

-

Гаразд, треба заспокоїтись. Слід бути оптимістом. Я найоптимістичніший оптиміст. Я живий; не хожу на роботу; на плачу комуналку; не думаю, де припарковати авто; не живу в Рашці. Загалом, не все так погано. Я вимагаю від цієї системи занадто багато. Добре, що вона взагалі зарахувала мені досвід за ці самогубства. Тож… В мене тепер цілих 42 нових рівня! Одним кроком я піднявся із шостого дивізіону одразу в чемпіоншип. До прем’єр ліги ще далеко, але шанси є. Ех… Якби не цей довбаний штраф. Не знаю, скільки би я підняв рівнів, якби не він. З кожним рівнем потрібно все більше досвіду для переходу на наступний. Так майже у всіх іграх. От тільки на скільки саме більше, я не уявляю. Мені поки не вдалося вирахувати закономірність прогресії. Що поробиш… Єдине тішить – що в цій системі можливий альтернативний розвиток. Тож мені вдалось трохи підтягнути скіли віджиманням, прямо як справжній людині. Це добре. Інакше би цей світ давно з’їхав би з глузду. Якби в моєму старому житті за вбивства давали не вироки, а бонуси до сили, страшно було б народжуватися.

Тим часом, поки я разом з іншими демонами грів землю, Ксірон раптом усвідомив, що обіцяний мною ритуал, завершений. Він зостався сам проти тисячі демонів, що тупо не знали, що їм тепер робити. Таких епічних флешмобів вони іще не бачили.

- Дивно… - Промовив собі під ніс Ксірон. – Нічого не відчуваю. Мабуть, так і повинно бути.

Він гордо підняв голову і впевнено рушив на ворогів. Збуджене обличчя осяяла широка посмішка-капкан. Спеціально для сьогоднішньої події він розпакував нові обладунки. Відполірований до дзеркального блиску метал відбивав на собі червоні спалахи магми. Він стояв один супроти армії, і це приводило його в екстаз. Він щиро вірив у свою унікальність. Не даремно все життя йому здавалося, що він народжений для чогось великого.

- Ну що ж… Кажеш одним тільки подихом? – Генерал вдихнув повні легені гарячого, просякнутого сіркою повітря, і з усіх сили дмухнув у напрямку ворога. З іншого боку барикад це все виглядало не настільки епічно.

- Що це з ними?

- Зовсім дах поїхав…

- Що він робить?

- Уявлення не маю.

- Чекайте, мені здалося, чи вони всі дружно щойно продірявили собі голови?

- Ага… Так і було.

- Але для чого?

- Хотіли нас налякати?

- Завжди думав, що наш генерал трохи йобнутий.

- Трохи?

- Для чого він на нас дує?

- Гадаю, краще відійти. Раптом ця хрінь заразна.

Ксірон був дещо спантеличеним.

- Чорт, не варто було сприймати слова того пророка буквально. Він якось занадто дивно говорив. Гаразд… Тоді влаштуємо все старим добрим способом.

Він підняв руки догори і почав тихо читати заклинання.

- Бла бла бла бла… Безмовна Лють Залізного Кракена!

Десятки довгих ланцюгів вирвались в повітря. Вони, звиваючись як щупальця морського монстра, вдарили по землі, і почали безжально рвати ворогів на дрантя. Шматки тіл злетіли у повітря. Шум від криків, брязкоту металу та потужних ударів стояв у вухах. Ксірон продовжував різню. Стоячи на чималій відстані, він сіяв смерть в широкому діапазоні, аж поки не відчув, що його мана майже скінчилась. Останній удар струсив землю, і ланцюги зникли так само, як і з’явилися. Коли пил осів, генерал побачив перед собою десятки пошматованих тіл. А ще: десятки чималеньких каменів, льодяних брил, залізних списів, стріл та гарпунів, згустків лави, кислоти, рідкого азоту, лівих черевиків, голів собакенів, і непристойних слів що летіли прямо в нього. В цей момент він зрозумів одну просту річ: його жорстоко наїбали.

…..

Я прийшов до тями в місті. Айден сидів поруч. Мабуть, він не мало зусиль поклав, щоб підняти мене на ноги. Проте даремно. В мене просте виснаження від втрати мани. Нічого тут лікувати. Демони тим часом святкували перемогу. По-своєму. Без алкоголю та наркотиків. Лише з канібалізмом. Демони за здоровий спосіб життя! Ксерокс був з ними. На ньому не залишилося і сліду від тривалих катувань. Теж робота Айдена. Він виглядав щасливим, як ніколи. Кров ворогів текла рікою під його ногами. А їхні тіла стали закускою. До катувального стовпа тепер був прикований Ксірон. Ще живий. Його сяючі лати валялись десь в болоті і більше не могли приховати від очей його понівечене тіло. Демони помінялися місцями. І тепер байдуже, хто правий. Правда буде за тим, хто виживе. Тож, якщо все буде добре, зовсім скоро я зможу випросити собі квиток на волю.

- О, нарешті ти отямився. – сказав Айден. – Я трохи хвилювався.

- Зі мною все гаразд. Просто мана закінчилася.

- Ну, я так і подумав, тож... Як ти це провернув? - Його явно гризло це питання.

- Хе хе… Секрет фірми.

- Чому вони повбивались? Нічого не розумію… Що це за ланцюги були? Що взагалі сталося?

- Скажу тільки, що я доклав до цього величезних зусиль. Все було сплановано з самого початку. (гріх трохи не припиздіти)

- Неймовірно… Ти і справді син Володаря.

- Тихше. Про це ніхто не повинен знати.

- Ой, вибач.

- А ось і він! - З радісною пикою, до мене мчав Ксерокс. – Наш герой! Айден мені все розповів!

- Прям все?

- Звісно! Хоробрий демон! Самотужки проник у місто, щоб врятувати мене! Хитрістю змусив того ідіота кинутись в атаку. Що за тупий придурок, чесне слово…

- Ви перебільшуєте.

- Анітрохи! Його тупизні позаздрить кувалда.

- Та я не про…

- Давайте привітаємо нашого сміливця!

Демони навколо дружно закричали і підкинули вгору голови, відірвані руки та інші частини тіл. Кишки як новорічні гірлянди повисли на будинках та шиях святкуючих. Мені на голову впало чиєсь око. Нічого незвичайного. Я вже звик.

- То як тобі вдалося змусити їх накласти на себе руки? Це якась магія?

- Так… Це секретне заклинання, яке можна використовувати лише раз у житті.

- Раз у житті кажеш? Шкода…

- Нічого страшного… Заради вас я зробив би це знову. (Тепер Ксерокс не боятиметься, що я зможу повторити цей трюк із ним. Викликав довіру і підлизався. Двох зайців!)

- Я завдячую тобі життям, Ілоне. Можеш просити в мене все, що завгодно. Я ніколи не забуваю тих, хто був мені вірним.

- Ви дуже щедрі, мій хазяїне. І справді, є дещо, про що я хотів би вас попросити.

- Все що в моїх силах! Але спершу я хотів би тобі віддячити по-своєму.

(По-своєму? Звучить сумнівно. Особливо якщо це стосується демонів.)

- Моя свобода – виключно твоя заслуга. І на знак поваги я хочу передати тобі своє право помсти. - Він узяв мою руку і вклав у неї меч. - Як же мені хочеться прикінчити того ідіота, але я дарую це право тобі.

(Якось підозріло. Може, він просто не хоче брати на себе відповідальність? Може, він знає щось, чого не знаю я?)

- Вибачте, але я не можу відібрати у вас це право.

- Я наполягаю.

- І все ж… Ви зазнали багато знущань через нього. Ви як ніхто інший заслуговуєте на це.

- Звісно. Ти правий. Стільки років я мріяв про це. Та все ж… Я не зміг досягнути цього своїми силами. Гаразд. Давай так – ми з тобою зробимо це разом. Якщо ти відмовишся, я сприйму це як образу.

Відмовишся… Та як від цього можна відмовитись?! Я мріяв про це не менше! Саме через цього гандона я тут опинився. Та один раз убити його – це дуже милосердно. Я хочу щодня вбивати його. Щоранку, перед тим, як поставити чайник на каву. Перед тим, як почистити зуби. Перед тим, як вийти з дому. Дистанційно під час прогулянки. Ще двічі до обіду. У кожній перерві між серіями улюбленого серіалу. Під час сексу. Під час вечері із батьками. Три рази перед сном і ще раз уночі коли встаю в туалет. Та у світі не існує стільки вбивств, щоб задовольнити мою потребу!

Ксірон мовчки висів на ланцюгах. Як іронічно. Він більше не пишається собою. До нього прийшло усвідомлення, холодне, як лавина: немає жодного майбутнього. Немає більше й сьогодення. Попереду лише безкінечна темрява. Вона затягує тебе у свої тісні обійми і розчиняє як маленьку грудку солі у гарячій воді. В когось він міг би викликати жалість, але тільки не в мене. Стільки всього я хотів би сказати йому, але не можна. Що ж… Підтримаю його мовчання своїм. Ми рушили удвох разом із Ксероксом під бурхливі овації тріумфуючих демонів. Я міцно стискав свій меч. Здавалося, ще трохи і я зламаю руків’я. Час настав. Солодка мить. І зброя вже готова до вбивства. Ми одночасно занесли руку для удару. Я глянув на Ксерокса, той легко кивнув мені у відповідь.

- Помри, погань. – промовив він.

Дві руки одночасно увігнали свої мечі. Ксерокс пронизав йому серце, а я, за старою звичкою - око. Оплески! Радість! Тріумф! Моє тіло тремтіло… Мене переповнювали почуття, які я не міг розібрати. Це сталося. Я вбив його… Один з етапів моєї помсти пройдено. Я уважно роздивився руки, якими я це зробив. Вони співали від щастя, ніби два заядлих наркомана. Звуки навколо розтанули. Все завмерло. Наче хтось нажав на паузу. Цей стан… Я п’янію. Я… Стоп. Ні, демони навколо і справді затихли. Щось не так. Щось у їхньому погляді змінилося…

/ Вітаємо, ви отримали титул! /

// Вбивця демонів //

/ Умова досягнення: Вбити 1 000 демонів /

/ Бонус титулу: +5 очок до всіх показників /

/ Штраф титулу: Ворожість раси (демони) /

-…………………

-…………

-……

Ця пауза якась аж надто ніякова…

- ВБИТИ ЙОГО!!!