1%

- Гей! Скільки ще там?

- Це були останні на сьогодні, можеш відпочити.

- Ой, дякую... - відповів я Аксісу. - Щоб ти здох мразь…

Я, абсолютно знесилений, впав на землю серед купи розкиданих тіл. Скільки я вже тут? Місяць? Десь так… Щодня я б’юся за власне життя проти сотень монстрів, яких запускають партіями он з тих великих воріт. І до сих пір я якось примудрявся виживати. Точніше, мені це дозволяють. Уявлення не маю, для чого це все відбувається. Невже тільки задля розваги? Сюди часто приходять різні демони, подивитися на мене із задоволеною пикою. Іноді вони навіть беруть участь в шоу, створюючи мені різні перешкоди та все нові і нові приводи для головного болю. Завдяки їхнім старанням, я за короткий час досяг вершин мистецтва рвання жопи. Після кожного такого перформансу мене доводилося збирати по шматочках, щоб наступного дня загнати ще сильніше.

Сьогодні я пришив близько двох тисяч собакенів. Щодня доводиться стрибати вище голови. Щодня доводиться вичавлювати максимум із свого тіла. М'язи налилися свинцем. Я не можу підняти руки. Такі навантаження людське тіло просто не здатне витримувати. Але я вже не людина. Я довбана машина для вбивств.

/ Раса --- Напівдемон /

/ Рівень 99 /

/ Спеціальність --- Раб (досвід 1%) /

/ Сила --- 87(+26) Витривалість --- 134(+1) Спритність --- 242 (+1) Маг. Сила --- 201(-4) Мана --- 202(+26)/

/ Навички: /

// Чутливість – 334(-5) Концентрація – 331(-5) Контроль Мани – 211 (-5) Мислення – 171(-5) Витримка -- 127(+4) Провокація (актив.) – 90(+20) //

/ Стихія – Блискавка /

/ Титули: Мученик, Мисливець на демонів, Дітовбивця /

-

Так, за цей місяць я сильно виріс. Таке відчуття, що мене готують до якихось змагань. Але навіть так, у мене все ще не вистачає сил, щоб серйозно нашкодити тому довбаному демону. Я вже намагався кілька разів втекти, але все марно. Цей генерал занадто імбовий. Залишається лише чекати. Чекати та терпіти. Але що буде далі? Чого чекати? Поки я ставатиму сильнішим, мене можуть і зжерти випадково.

Що ж, якщо на сьогодні все, треба перекусити, доки не прибрали всі ці трупи. Моє улюблене демонічне м'ясо. Добре, що ще залишилось трохи мани, щоб його підсмажити. Я давно думав, що мені було б значно більше користі, якби замість цих ідіотських рогів, що встигли трохи вирости, в мене були демонічні ікла. З моїми зубами тут харчуватися не практично. Я потягнувся рукою до найближчої туші, але раптом почув до болю знайомий звук – це заскрипіли петлі брами. Одразу після цього земля здригнулася від топоту. Аксіс, твою мать…

- Вибач, зовсім забув про цих малюків! - Проспівав виблядок.

Десяток гігантських істот увірвались на арену, перетворюючи трупи під своїми ногами на червоне желе. Таких великих барсиків я ще не бачив. Кожен із них був як автобус. Звісно… Якось я надто розслабився. Цей виродок любить все ускладнювати. То землетрус мені влаштує, то піщані пастки по всій арені розставить, то лабіринт... Коротше кажучи, підар ше той. Ось тепер барсики із Юрського періоду. Які ви гриби їли, щоб так вимахати? Серйозно... Що мені з ними робити!?

Так, гаразд… З останніх сил… Після мого прогресу мені не важко застрибнути на автобус. Немає часу навіть розігнатись, треба стрибати з місця. Наступної миті я вже встромив свої «світлоносці» у загривок першому бульдозеру. Сил практично немає, але мана ще залишилася. Я швидко впорався з двома сусідніми монстрами, за допомогою своєї конячки, але третя завдала удару кігтями збоку, мало не розділивши неповоротке тіло барсика навпіл. Мені пощастило вчасно зіскочити. Я впав на землю, зробив кувирок і вже нагострив лижі для поневолення нового демонозавра. Стрибок – і… в мене порвалося сухожилля. Недоліт. Я лечу прямісінько у величезну пащу барсика. Чорт... Треба його якось скоріше вбити, поки він мене не зжер. Хіба що...

Я бачив таке в Атаці Титанів. Ну, майже… Добровільно там цього ніхто не робив. Я випрямився в повітрі, і пірнув безпосередньо у відкриту пащу. Потім я швидко проштовхнув своє тіло, упершись руками в зуби, сподіваючись сховатися в його шлунку, перш ніж він зімкне щелепи.

Дякувати Богу, в мене вийшло. Це, мабуть, найбожевільніша ідея, що мені спадала на думку, після того як я зайнявся мережевим маркетингом. Але цей несподіваний інцидент може бути моїм квитком на волю. Рівень комфорту тут, звісно, ​​не дуже, але мені не звикати. Це вже втретє, так? Шлунковий сік почав щипати шкіру. Здається, я намацав чиїсь кістки. Чорт... Довго тут перебувати не можна. Я швидко підключився до барсика і вирубував систему травлення. Повний контроль за ним брати не потрібно. Я повинен просто причаїтися. Нехай барсик робить те, що зазвичай роблять барсики, а я вдам із себе мертвого.

Поки що нічого не відбувається. Він просто стоїть. Підозріло… Вони завжди так стоять, нічого не роблячи? Бо зазвичай, коли я їх бачу, вони біжать, щоб мене зжерти. Сподіваюся, тепер ти задоволений. Крізь стінки шлунка майже не проникало світла. Ех… Якби я бачив, що там ззовні, але треба заощаджувати ману. Вона практично на межі. Так, іще одне… Першого разу мене зрадило моє серце. Більше такої помилки я не повторю. Потрібно підігнати своє серцебиття до барсикового. А воно в нього потужне. Кожен удар пробирає моє тіло до кісток. На цей раз я все продумав, тож у мене має вийти...

Поки ззовні невелике затишшя, можна звернути увагу на вікно сповіщення, що спливло зовсім недавно.

-

/Вітаємо, досягнуто 100-го рівня!/

/Наступні параметри розблоковані/

//Захист --- 10 Опір --- 10//

/Доступні навички другого рівня/

-

Захист захищає тіло від фізичних атак.

Опір захищає тіло від магічних атак.

Оу... Ось і захист під'їхав. Це через нього я не міг пробити шкіру демона звичайним ножем? Неймовірно корисний параметр з огляду на мій штраф. А от опір це вже краще. Напевно, через нього я не можу завдати значної шкоди Аксісу блискавкою. Те, що я приписував аурі, насправді є опором. Чи це те саме? Байдуже. А що там на рахунок навичок другого рівня? Де їх шукати? В мене нічого не змінилося у статусі. Мене що, знову наїбали?

Поки я міркував про це, мого барсика розсікло навпіл чимось великим і гострим. Дивним чином мене не зачепило, і я просто виповз із його тіла повністю вкритий кров'ю та шлунковим соком. Над моєю головою стояв Аксіс.

- Тобі мене не обдурити, хлопчику. Але за спробу хвалю.

- Та пішов ти... (Отже: я вже спробував цілих три варіації використання інших тіл в якості укриття і тільки одна з них принесла результат. Необхідно терміново прикупити нових тактичних дій.)

- Справді, спроба непогана. Дуже оригінальна ідея. (Так, він явно не чув моїх думок) Гаразд, ти сьогодні непогано попрацював. Скоро прийде цілитель, тож можеш розслабитися.

- Слухай, демон, вам що більше нема кому цим займатися? Таке відчуття, ніби ви хочете винищити всіх цих тварюк, а робити це чомусь доручили мені.

- Радій тому, що залишаєшся живим.

- Та я пиздець який радий... Не життя - суцільне задоволення. Я все одно не розумію: чому ви мене просто не зжерете?

- На все є свої причини.

- Та невже? А я тебе блядь про що питаю? Про наслідки?

- О, як мені подобається твоя зухвалість. Але тобі не варто так поводитися зі мною, любчику. Я, знаєш, і образитись можу. А ще, як ти, мабуть, помітив, я маю непогану фантазію. (Якби я тобі позичив свою, ми набагато швидше знайшли би порозуміння. Слава Богу демони не знають наскільки легко можна змусити чоловіка співпрацювати.)

- Завали хлопалку, придурок, ти навіть цілителя до мене водиш, а їх лишилося небагато. Я знаю це, тому що левову їх частину особисто я й завалив. Ти мені нічого не вдієш, бо так наказав товариш головний єблан. А що, якщо наступного разу я просто дозволю цим паскудам мене вбити?

- Ну, давай… Спробуй. Блисни розумом, доведи свою правоту на ділі! Я друзів якраз покличу подивитися. Ахахахах.

- Дай вгадаю, ти сам не знаєш, чи не так?

- Помиляєшся, любчику. Я права рука Володаря. Мені відомий кожен секрет.

- Он воно що. Тобто, коли він хоче трохи ручної роботи, то кличе тебе, так? Це від того ти такий Кіркоров?

- Я не розумію, про що ти, дурний чоловічок.

- Ага... Як швидко на мороз упав... Ви хочете, щоби в мене оновився титул, я правий?

- Який титул? Любчику, твої висновки здатні лише трохи мене розважити своєю кумедною безглуздістю.

- Що трапиться, коли я вб'ю сто тисяч демонів?

- Не знаю... Якраз розповіси. Мені теж цікаво. Знаєш, навіть Володар ніколи не досягав цього значення.

- Не пизди, був тут один підар, який любив трупи рахувати. В нього вже було за сто тисяч.

- А, ти про малюка Різа? Цей титул не дають за вбивство родичів. В цьому немає сенсу. Подумай, дурненький, якщо в тебе буде штраф ворожості до своєї раси, ти ж насамперед себе й вб'єш. Ну, хіба що ти матимеш достатній рівень інтелекту, щоб цього уникнути.

- Рівень інтелекту?

- Не хвилюйся, тебе це не стосується. (Сука... Як же бісить, коли істота, що в житті не бачила унітазу, розповідає мені про інтелект.) Від народження кожному індивіду дається якесь значення цього параметра, але після п'ятисотого рівня його можна збільшувати. Як от, наприклад, захист, відновлення чи удача. Інтелект дозволяє не піддаватися впливу штрафів чи магії розуму.

- А удача після якого рівня відкриється?

– Ахахаха. Після дев'ятисотого. Лише Володар має цей параметр. Навіть і не мрій.

- Чорт… Життя надто підла штука.

До нас спустився ще один демон. Вигляд у нього був дикий. Він не міг відвернути від мене очей, а з рота текли слини. Цей хлопець був моїм цілителем.

- О, котику, ось і ти. Берись до роботи, тільки гляди, не відкуси нічого. - Звернувся до нього Аксіс. - В мене кожен шматочок під контрооолем.

- А з інтелектом цілителя у вас випадково немає?

- Були, але дехто їх убив.

- Дуже смішно... Якщо в них і був інтелект, то він дуже надійно сховався.

Мої важкі будні тривали. Під чуйним керівництвом Аксіса тисячі собакенів прощалися зі своїм життям щодня. Але, як завжди, щоб рутинна робота не здавалася нудною, він кликав інших демонів, і ті влаштовували для мене: дискотеки зі світломузикою та лазерами; лавові басейни; град із каміння; ковзанки; болото; туман; урагани; джунглі рослин людожерів; пастки з капканами; рої шершнів; платформи, що обертається; і ще багато іншого, а також їхні комбінації. Думка про мету цього шоу мене не покидала весь цей час. Навіщо? Чому? Хоч вбий не можу збагнути. Навіть якщо всі мої дев'яносто дев'ять відсотків досвіду вирушають безпосередньо Володарю - це безглуздо. Єдине що спадає мені на думку – наступний титул. Аксіс казав, що навіть Володар не має титулу за сто тисяч вбитих. Віриться не дуже. Хіба що він вбив по дев'яносто дев'ять тисяч особин кожної раси, або що йому протягом тисяч років досвід падає просто з неба. Я впевнений, що в нього повинен бути штраф на ігнор захисту від людей, от тільки… напівдемонів це не стосується.

У наступних боях система зробила мені черговий сюрприз. Спочатку я думав, що це помилка, але ні. Я отримав уже три рівні після сотого, і за кожен із них мені нарахували по два очки. Це, звичайно, приємно, але якщо після сотого отримуєш по два очки за рівень, цілком імовірно, що після двохсотого їх буде вже по три а то й більше. А це означає: якщо Король має рівень понад дев'ятсот, у нього повинно бути приблизно… дуже дохуя очок… Мені страшно рахувати ці цифри.

Тим часом, мій тренер вирішив збільшити обсяг навантажень. З кожним днем ​​кількість убитих мною істот зростала. За моїми приблизними підрахунками, зовсім скоро я повинен отримати новий титул. І, напевно, зважаючи на все, цього допускати не можна. Мені реально страшно від того, яку підлянку мені підкине система цього разу.

Раніше було непросто, але тепер я відчуваю себе сумішшю китайського хлопчика на швейній фабриці та африканського хлопчика на бавовняній плантації, помноженій на середньовічне селянство і взятої в квадрат. Я вже купу мозолів здер від моїх кинджалів. Іноді через кров вони вислизали з рук, ускладнюючи моє життя в рази.

А сьогодні взагалі пиздець. Аксіс, здається, вирішив загнати мене в труну і тепер запускає не арену вдвічі більше демонів. До того ж, він більше не робить перерв між партіями. Спочатку я тримався непогано, але потім втома почала давати про себе знати. Я ставав все повільнішим. Удари все слабші. Навіть матюкатися ставало важко. Чим більше тривав бій, тим гірше ставало моє становище. Я вбивав одного, але на його місце одразу приходив інший. З останніх сил втримуючи рівновагу, танцюючи на мертвих тілах, я ніс невблаганну смерть демонам навколо. Мені здавалося, що цей бій триває вже цілу вічність. Катастрофічно не вистачало повітря. Здавалося, ніби я дихав вогнем. Погляд затьмарювався дедалі більше. Цей рівень вже набагато вищий моїх можливостей. Моє тіло повністю роздерте. На ньому майже немає живого місця. Я ледве стояв на ногах, доки нарешті один із псів не вчепився зубами в гомілку. Другий схопив за обвислу руку, а третій націлився на мою шию. Але... Якби ж все було так просто... Аксіс миттєво відкинув собак силою думки, тим самим рятуючи мені життя.

- Так я й думав... - Сказав я з останніх сил і без задніх ніг упав на землю. - Ти не даси мені померти...

- Ні, поки не дам, дуренький. Але це не означає, що тобі можна халтурити. - Аксіс швидко спустився і вже стояв наді мною зі своєю фірмовою самовдоволеною усмішкою.

- Халтурити? Знущаєшся?

- Знущатися – є ціль нашого життя, але, на жаль, не зараз. Цією постановкою мене не обдурити. Вставай, ми ще не закінчили на сьогодні.

- Зовсім дахом поїхав, дибіл… Ай… Похєр… Випускай своїх песиків. Нехай поїдять чоловічинки. Хоч комусь буде добре.

- Так ось звідки Зідусік набрався тих дурниць. За моїми розрахунками в тебе ще залишилося близько тридцяти відсотків витривалості і близько двадцяти відсотків мани. За останній тиждень ти почав завдавати вдвічі більше пошкоджень і відповідно тепер вкладаєш менше сили в удари. Також твої атаки блискавками стали сильнішими на п'ятдесят відсотків. Досить прикидатися. Чи може ти знову придумав якийсь хитрий план втечі? Може, розкажеш мені?

- Тобі не здається, що розповідати тобі план втечі, це край тупості?

- Та годі тобі, любчику, адже ти все одно нікуди не втечеш. То в чому ідея, га?

- Хех... Гаразд... Основним завданням було змусити тебе спуститься вниз.

- Зрозуміло. А потім ти, прикинувшись знесиленим, атакуєш мене своїми ножами. Я розчарований. Занадто примітивно.

- Ну, якось так... А ти, я подивлюся, дуже уважний.

- Сприйняття доступне після трьохсотого рівня. Дуже корисний параметр.

- Тільки тобі шось мало очок у нього впало. От якби ти міг розподіляти їх самостійно, можливо, цього б і не сталося.

- Чого цього? Хлопчику, ти мене лякаєш. Ти сховав якийсь козир? Чекаю з нетерпінням!

- Ти трохи помилився.

- Правда? І де саме?

- Двісті п'ятдесят…

- Що, двісті п'ятдесят? Зубів у Цербера?

- Ні… Відсотків.

З моїх рук вирвався яскравий струмінь енергії і з оглушливим громом вдарив Аксіса в голову. Вибух здригнув стіни арени. Сліпуче сяйво розлилося на всі боки. Дрібні іскри стрибали по всьому моєму тілу. Нервова система просвічувалась крізь шкіру тонкими блакитними лініями. Очі горіли, наче кульові блискавки. Я став частиною стихії. В цю мить я сам став електрикою. Все, що міг зараз зробити демон – це корчиться в судомах від моєї атаки. Потужний потік мани пробився крізь його опір. Звісно, цього не вистачить, щоб його вбити, але цілком достатньо, щоб скинути його силовий щит. Ще секунда… Секунда - і всі мої запаси вичерпалися. Ошелешений Аксис впав навколішки. Йому потрібна всього секунда, щоби повернути контроль над своїми скілами. Але я цього не дозволю. Різкий удар кинджалом зверху розколов його голову навпіл.

- Мені... Прийшли... Плюшки... – Тріумфально прошепотів я над його трупом.

-

/ Раса --- Напівдемон /

/ Рівень 103 /

/ Спеціальність --- Раб (досвід 1%) /

/ Сила --- 90(+26) Витривалість --- 139(+1) Спритність --- 257 (+1) Маг. Сила --- 203(+3) Мана --- 205(+26) Захист – 61 Опір -- 10/

/ Навички: /

// Чутливість – 335(-5) Концентрація – 334(-5) Спорідненість стихій – 251% Контроль Мани – 216 (-5) Мислення – 172(-5) Витримка -- 137(+4) Провокація (актив.) – 100(+20) Бойовий раж – 85 Володіння зброєю (ножі, кинджали) – 72 Смертельний удар – 1% //

/ Стихія – Блискавка /

/ Титули: Мученик, Мисливець на демонів, Дітовбивця /

-

Спорідненість стихій – Збільшує ефективність магії певної стихії.

Володіння зброєю – Збільшує пошкодження від заданого типу зброї.

Бойовий раж - Тимчасово збільшує пошкодження після вбивства. Час і коефіцієнт збільшення залежить від рівня навички.

Смертельний удар (актив.) – Дозволяє вбити супротивника одним ударом із певною ймовірністю. Активується подумки. Витрачає 50% витривалості.