1%

Одним покидьком менше. Залишилось всього вісім. Шкода, що вони жодним магічним чином не пов’язані зі своїм босом. Було б так зручно, якби вони просто померли разом із ним, як у Грі Престолів. Тепер прийдеться рвати сраку іще й проти них. Я досить непогано вивчив, на що вони здатні під час нашої подорожі. Тож представляю вашій увазі мерзенну вісімку місцевого розливу:

№1 Карс

Дуже небезпечний тип. Володіє надзвичайно сильною магією, що дозволяє йому створювати цілі піщані бурі. Ефективний проти великої кількості противників, але й в одиночному бою ворогам важко щось йому запропонувати. Справжнє стихійне лихо. Хороший як в атаці, так і в обороні. Слабке місце – обмежене поле зору та порівняно невеликий запас мани. Кодове ім'я Гаара.

№2 Фірос

Майстер отрути. Може створити будь-яку відому йому отруту в будь-якому вигляді та будь-якій кількості. Дуже добре, що в нього немає інформації про новітні нервово-паралітичні речовини, інакше я не мав би й шансу. Єдиний спосіб протистояти йому - це затримка дихання. Вкрай ефективний проти великої кількості ворогів, але в присутності союзників перетворюється на меч гострий з обох боків. Слабке місце – ближній бій. Легко контриться магами повітря. Кодове ім'я: Чебурек.

№3 Маглен

Баліста. Володіє металевою магією. Створює та вистрілює метрові списи з шаленою швидкістю. Дуже великий запас мани, відповідно і вражаючий боєзапас. Справжня машина для винищення. Ефективний у великих битвах і в боях віч-на-віч. Ідеально підходить в якості ППО. Слабке місце – мала варіативність боєприпасів та обмежена уява. Не здатний підлаштуватися під динамічні бої зі швидкими змінами обстановки. Також не підходить для одиночних місій. Кодове ім'я: Скоростріл.

№4 Різ

Кінчений виродок. Як я його ненавиджу. Здібності: телепортація. Я в житті нікому так не заздрив. Як же я хочу його прикінчити. З’їм його мозок, якщо виживу. Може, мені вдасться забрати цей скіл собі? Хто зна... В деяких творах такий метод працює. Має високу швидкість реакції і рухів. Дуже сильний у бою проти групи ворогів. Також практично непереможний у бою віч-на-віч. Ідеально підходить для винищення ворожої магічної артилерії та засобів ППО. Ідеально підходить для одиночних місій. Улюблена зброя – меч. Слабкі місця – порівняно невисока бойова міць, передбачуваність, невисокий інтелект, обмежена відстань для телепортації. Кодове ім'я: Підар.

№5 Пелар

Ходяча фортеця. Маг землі. Має значні розміри тіла і велику фізичну силу. Подорожує верхи на величезному барсіку. В бою покриває себе масивною кам'яною бронею, здатною витримати гарматний постріл. Також може створювати загороджувальні стіни. Дуже сильний в захисті, але трохи повільний в атаці. Приймає всі удари на себе, розраховуючи на свою незламність. Ідеально підходить для зачистки будівель та боїв у малому просторі. Також хороший у битвах проти ворожої піхоти. Слабке місце – прорізи для очей. Вразливий до отрути. Кодове ім'я: Тістечко.

№6 Сотгар

Невразливий. Володіє антимагічною аурою. Отримує шкоду тільки від фізичних атак, або атак, які використовують керування стихією. Імунітет до дебафів. Боєць прикриття. Універсальний. Ідеально підходить в якості особистого охоронця. Також хороший в одиночних місіях. Має високу швидкість, мобільність, фізичну силу і витривалість. Майстер боїв один на один. Улюблена зброя – катар. (Кулачні кинджали) Використовує в обох руках. Слабке місце – найнижча бойова міць порівняно з іншими. Кодове ім'я: Лукашенко (через вуса).

№7 Говер

Дресирувальник. Керує невеликою зграєю собакенів, рівень яких не нижче двохсотого. Цілий загін в одній особі. Може виконувати кілька завдань одночасно. Дуже висока сумарна бойова міць. Ефективний у великих битвах. Може віддавати команди своїм юнітам із укриття. Вкрай корисний у розвідці. Слабкі місця – ближній бій. Постійно перебуває під захистом своїх вихованців. Вразливий для дальніх атак ворожої артилерії. Кодове ім'я: Ейс Вентура.

№8 Броглер

Монстр. Позашлюбна дитина Стівена Кінга та Говарда Лавкрафта. Може змінювати своє тіло в залежності від потреб. З легкістю вирощує крила, бивні, зайві руки, очі, тощо. Може збільшуватися в розмірах від півметра до п'ятнадцяти. Створений для залякування ворогів. Дуже ефективний як проти групи супротивників, так і в одиночних битвах. Має високу фізичну силу, хорошу швидкість і мобільність. Багатофункціональний. Розум гнучкий. З легкістю підлаштовується під швидкі зміни на полі бою. Слабке місце – вразливий для дальніх магічних та фізичних атак. Через високу гнучкість має низьку міцність шкіри. Кодове ім'я: Воно.

Залишився ще один вартовий із невідомими мені навичками та один труп тринадцятирічної дитини. От і все. Розклад сил досить очевидний. Всі вороги перебувають у полі зору. Що ж… Запускаємо моделювання переможного результату битви. Допустимі пошкодження не повинні перевищувати рівня зменшення рухового потенціалу тіла та функцій репродуктивності. Всі вороги повинні бути знищені. Умови виконання дотримано. Враховуємо вихідне положення та розтановку сил. Скоригувати розрахунок з урахуванням наявності слідів калу на внутрішній поверхні штанів. Проводимо моделювання… Проводимо моделювання… Проводимо моделювання… Моделювання завершено. Кількість розрахованих спроб – 23344784. Результат битви: 63% випадків - смерть. 21% випадків – жорстока смерть. 15% випадків – вкрай жорстока смерть. 1% – неймовірно жорстока смерть зі збоченими передсмертними тортурами сексуального плану. 0.00002% випадків – перемога. Провести перерахунок позитивних результатів. Проводиться перерахунок… Виявлено помилку системи. Позитивні результати відсутні. Рекомендується перевірити систему на наявність багів під назвою «оптимізм».

Задіяти найбільш успішний алгоритм.

Хід №1

Керований мною вартовий різко розвертається і завдає швидкого удару знизу вгору Різу, сподіваючись знищити найскладнішого ворога. Очікувано, реакція Підара не підвела. Він миттєво зникає з траєкторії сокири. Проте я уважно за ним слідкував. За мить до удару його погляд розвідав для себе простір збоку від мене. Його меч у піхвах, отже, він з'явиться поруч і використає руки. Він ще не встиг телепортуватися, як я вже б'ю з розвороту запасним ножем у поки що порожнє місце. Як тільки він виник у повітрі, моє лезо пронизало його шию. В той самий час Тістечко, який стояв одразу за ним, не встиг зміцнити шкіру і прийняв потужний удар вартового, що адресувався Різу, на свою голову. Найскладніший противник, Пелар, мертвий. Ну і Різ разом із ним.

Хід №2

Побачивши смерть Тістечка, Скоростріл з переляку випускає кілька списів у груди моєї маріонетки. Мертвий вартовий падає на землю. Я моментально розряджаю блискавку в очі всіх супротивників. Тепер є небагато часу для передислокації. Я якомога швидше зістрибую з вівтаря і з кувирком підбираю кинутий мною раніше кинджал, але в той же час мене атакує Лукашенко. Я ледве встигаю парирувати його перший удар, як раптом труп вартового відтинає йому ногу. Його тіло досі під моїм контролем. Зазнавши величезного шоку, і втративши рівновагу, Сотгар став легкою здобиччю.

Хід №3

Я встромляю кинджал йому в плече і беру демона під контроль. Тим часом Скоростріл продовжує палити з переляку. В результаті десяток мертвих дресованих собакенів, що підібралися до мене ззаду, і жодної подряпини на мені через використання Лукашенка в якості ідеального магічного щита. Я піднімаю його з землі і прориваюсь вперед, прикриваючись ним. Декілька швидких кроків, і стрибок вниз до ніг Скоростріла. Якраз вчасно, щоб ухилитися від бічної атаки довгим гакоподібним відростком Потвори, який перерубав Бацьку навпіл. Я втикаю кинджал в ногу стрільця і спрямовую його вогонь в Броглера.

Хід №4

Скоростріл зупинив магію, як тільки зрозумів, що не контролює тіло. Але на той момент Воно вже було всіяне списами з голови до… якоїсь херні знизу. Мені залишилося тільки вбити стрільця через його безкорисність. Я витратив близько двадцяти п'яти відсотків мани на потужну внутрішню атаку, щоб перетворити тіло демона на густий червоний туман, і тим самим приховати своє положення. Бійці масового враження рухали звивинами довше всіх. Коли Гаара був готовий стерти своїм піском все живе навколо, я вже знаходився всього за кілька метрів збоку від нього. Щільна стіна піску з величезною силою промайнула в міліметрах позад мене в той момент, коли я встромив кинджал в його потилицю.

Хід №5

В цей момент Чебурек повністю втратив контроль від ворожості і вивільнив зі своїх легень отруйний туман, який дуже швидко покрив широку область. Не дихати! Його вбивати поки що зарано... Тим часом на мене напало іще кілька собакенів, з якими я одразу вступив у бій. Точніше сказати, я щосили намагався ухилятися від їхніх стрибків. Через шкіру і слизову оболонку отрута все ж таки проникала в організм. Сподіваюсь, титул мученика мене врятує. Почався бій на виснаження, але вже через декілька секунд чотириногі юніти попадали на землю спливаючи кров'ю. Як, власне, і їхній господар Ейс. Залишився один Чебурек. Я знову завдаю удару блискавкою і використовую перевірену тактику з кидком кинджалу. Хоч очі кровоточать і сльозяться від отрути, мені з легкістю вдається влучити. А далі вже справа техніки. Розряд струму - і голова Фіроса змінила свій агрегатний стан.

Повільно, не поспішаючи, отруйна хмара зникла разом із життям її творця. Ще кілька секунд я боявся вдихнути повітря, але зрештою, не втримавшись, я це зробив. Знадобився час, щоби заспокоїти свій кашель. З очей, вух, носа та ще одного місця тихо струменіла кров, але здається, моєму життю більше нічого не загрожує. Чи я щось забув?

Хід №6

За моєю спиною стояв величезний і дуже злий вартовий №2. От же срань… Як він не здох від отрути? Я хутко відскочив убік і розвернувся до нього обличчям. Його очі палали яскраво-червоним гіпнотичним світлом. Від його погляду по моєму тілу пробігли мурашки. Він повільно крокував мені назустріч. Гаразд… Усунути останнього не повинно бути проблемою. Чи повинно?.. Блядь… Я не можу поворухнутися… Я навіть погляд не можу відвести від його очей. Та шо це за хрінь!? Що за скіли такі чітерні?! Я спробував перехопити контроль за власним тілом за допомогою магії, але безрезультатно. Мабуть, його магічна сила в рази більша за мою, але я так просто не здамся! Я!.. Чорт! Я!.. Нуж бо! Рухайся! Курва!!! Дайте мені хочаби послати його перед смертю!

Хід №7

Довгий гакоподібний відросток встромився в спину вартового за мить до мого вбивства. Невидима сила, що сковувала моє тіло, відступила. Переді мною, у всій своїй потворності виник №8 Броглег. Зі списами в тілі він чимось віддалено нагадував їжака, але це не заважало йому впевнено стояти на чомусь схожому на ноги. Шо за хрінь? Навіщо він вбив охоронця? І як він живий лишився? Мабуть, перемістив важливі органи в інше місце, чи шось типу того. Похєр. Вб'ємо його ще раз. Я стиснув кинджали міцніше і кинувся вперед.

- Воу, воу, спокійно, жеребчику. Це я, Вілсон. – Заговорило Воно.

- Га?..

- Не очікував такого, еге ж?

- еееееееее…

- Можеш не дякувати.

- Оке...

- Хоча ні. – Не дав мені договорити Вілсон. – Я був би не проти почути кілька слів подяки.

- Ем… Дякую?

- Якось непереконливо. Блін, до чого ж дивне тіло.

- Зідар! Як ти посмів!!! - Пролунав всепоглинаючий голос праматері.

- Тобто? Ти хотіла з’їсти мого друга.

- Друга? Ти збожеволів? Ти демон! В тебе не може бути...

- Чисто технічно, я вже давно не демон. Хіба ти не знала, що душі не мають раси?

- Ти зрадник!!! Я вб'ю тебе!!!

- Хахаха! Як ти там казав? Налякала кролика голою сракою?

- Їжачка…

- Налякала їжачка голою сракою!

- Тобі більше немає місця серед демонів, зраднику!

- Слухай, Сиріє, ти вибач, звісно, але я не можу дати померти цьому хлопцеві, поки не почув продовження Гри Престолів. (Блін… З цим будуть очевидні проблеми. Здається, я справді став Шахерезадою)

- Чого не почув? - Не розуміла прародителька.

- А, тобі теж цікаво? Слухай. Події відбуваються у суворому світі, де живуть лише люди. Тільки люди, уявляєш? Але одного разу, на дальній півночі, серед безмежних снігів повстала давня і могутня сила. Сила, здатна піднімати мертвих! Круто, так? Далеко на півночі відродився король некромант! Прям, як я колись…

(Треба говорити, щоб не забути мову - казали вони…)

- Що ти несеш?

- Тобі не подобається? Гаразд, це вже справа смаку. Особисто я не можу дочекатися, коли Король Ночі підкорить увесь світ!

- Стривай... Ти вбив мого вірного охоронця і врятував життя цій істоті через якусь вигадану історію?

- Ем… Ну так. А що, я шось неправильно зробив?

- Ти ідіот!!!

- Я категорично не згоден. Тут справа скоріше у життєвих цінностях. Мені, як безсмертному, цікава історія дорожча за будь-яке золото. І звичайно ж…

- Гей, чуєш? – перервав я.

- Я Вілсон. Звертайся до мене на ім'я. Воно мені дуже подобається. Звучить якось аристократично. Не те що моє колишнє. Сиріє, ти хоч уявляєш, як наді мною знущалися коли я був ще зовсім молодим? Зідар – підар, Зідар – підар… Як тобі взагалі в голову прийшло назвати так свого нащадка?

- Це все дуже сумно, але…

- Вілсон!

- Блядь… Вілсоне?

- Так, Ілоне. Хочеш віддячити мені продовженням розповіді? Я не наполягаю, але був би радий.

- Неее зовсім... Ти не будеш проти, якщо я приб'ю цього павука? (І відколи я почав питати про це?)

- АХАХААХАХА! - Пролунав гучний сміх праматері, після чого зі схилу покотилося нове яйце. - Вбити мене?! Що за дурість!

- Слухай, тебе не вчили не відкладати яйця, коли розмовляєш?

- Навіщо це тобі? - Запитав Вілсон.

- Та так. Ненавиджу невихованих павуків.

- А є виховані? І хто ж додумаввся їх виховувати?

- Ти можеш просто відповісти?

- Не думаю, що в тебе вийде її вбити.

- Вона настільки сильна?

- Та ні, вона взагалі хиленька. Тому її сховали під бар’єром. От його-то якраз і не вдасться подолати.

- Хиленька!? Це я хиленька?! – Обурювалася праматір.

- Будемо відвертими… Так. В мене такого бар'єру ніколи не було.

- Це тому, що я дуже важлива! Я прародителька всього демонічного роду! Я матір всіх демонів! У тому числі й твоя, Зідар! Як ти насмілився зрадити мене...

- Воу воу воу воу воу заткнись. Слухай, а як же ці… – Я вказав на зародки.

- Та як ти посмів?! – Ревіла демонеса.

- Що? Яйця? Бар'єр працює лише в один бік. Всередину він пропускає тільки кров тією трубкою.

- Зрозуміло. І як його зруйнувати?

- Ніяк. Бар’єр абсолютний. Його можна тільки вимкнути. Для цього треба повернути ось ці от кристали в правильному порядку.

- Ти знаєш його?

- Ні, це відомо лише їй. Навіть творець бар’єру не знає.

- Проблемка... Але її точно потрібно пришити... Інакше всі демони в пеклі оголосять мені хрестовий похід. Я бачу приблизно два десятки кристалів різних кольорів. А якщо їх знищити?

- Ні, це нічого не дасть. Ти просто зруйнуєш ключ.

- Ви погань... Вам кінець! Я знайду спосіб, як тебе знищити, Зідаре… Не сумнівайся…

- Ем... Чуєш, як там тебе...

- Її звуть Сирія.

- Сиріє, я навіть на рахунок твого імені жартувати не буду. Це надто неполіткоректно. Але все ж таки, хіба тобі не набридло сидіти тут, на цій горі?

- Та як ти…

- Як я посмів... Знаю ... Я просто невихована бидлота.

- Ти нікчема!

- Як скажеш, але може, ти все ж таки вийдеш погуляти?

- І не подумаю!

Ситуація патова. Вілсону теж не варто довіряти, але краще тримати його біля себе. Та й позбутися його так просто не вийде. Я нарешті зачистив усі хвости, що ведуть до мене. Залишилася лише Сирія. Її обов’язково слід вбити.

Я обійшов бар'єр по колу. На землі біля його основи було розставлено двадцять три кристали різних кольорів та форми. Однакових не зустрічалося. Вгадувати комбінацію немає сенсу. Я уважно розглядав усе це місце, сподіваючись знайти якісь підказки, але жодних успіхів. Я довго думав, перебирав різні варіанти, намагався крутити каміння – нічого. Я поринув у думки настільки глибоко, що мене навіть не відволікали тупі розмови Вілсона з павуком. Виходячи із зібраної інформації, я дійшов висновку, що зняти бар'єр неможливо. Тоді я почав шукати інші варіанти. Найбільш підходящим був би запустити всередину отруйний газ, але де його взяти? Я намагався бити струмом – нічого. Пробував пропустити електрику трубкою, але подолати перешкоду так і не вдалось. Ми вже багато часу тут знаходилися. Іноді доводилося відбиватися від місцевої фауни. Вілсон разок випадково помер, коли вирішив мене позайобувати і переселився до тіла вартового №2. Сирія вже відверто глузувала з мене. Їй навіть стало весело.

- Слухай, може, даси якусь підказку? - Запитав я у розпачі.

- Потрібно обертати каміння в правильному порядку. Ахахаха…

- Дякую кеп. А щодо порядку, підказок не буде?

- Ти хочеш, щоб я допомогла тобі себе вбити?

- Так, якщо ти не проти.

- Нахабності тобі не позичати.

- Можеш позичити. Нахабність – друге щастя. То як? Може хоча б малесеньку?

- Ахаах... Гаразд. Я скажу тобі.

- Що, правда? - Відчуваю якийсь хитрий найоб.

- Слухай дуже уважно, повторювати не буду.

- Ну ок…

Праматір набрала в груди повітря і почала неймовірно швидко випльовувати якусь абракадабру, на кшталт оголошень про інформацію на правах реклами по радіо:

- овілв віторовоп міс моровто з бук йиновреч іцнік в і дазан нидо і чуроварп итребо авд адімаріп аннаргхоьрт аліб мітоп оварпв иторовоп ириточ ірог ан мобук з рднілиц йинроч йинпутсан овілв итребо ирт сунок йінис ілад овілв требо нидо юодімаріп з амзирп анелез огот ялсіп оварпв атребо віп бук йинелез мітоп овілв изар авд умзирп уннаргитяп уновреч итунревоп юошреп…....... - Ще кілька секунд після я намагався це все перетравити.

- Ось і все, що потрібно зробити. Дуже просто ахахахаха. – Демонеса залилась реготом, гадаючи, ніби вона зробила щось дуже дотепне. Її мурашина щелепа ритмічно коливалась, викликаючи в мене рвотний рефлекс. Мені навіть стало її трохи шкода.

- Хух… Яке полегшення. Дякую, Гледос. Шо б я без тебе робив?

- Ахаха. Ну як, все зрозумів? – Продовжувала насміхатися з мене Сирія.

- Більш-менш. Як там… Де в нас червона п’ятигранна призма? А, ось вона. Два оберти вліво.

- Що..? – На потворному обличчі демона неможливо було побачити здивування, але я точно почув його в голосі.

- Далі… Зелений куб?

- Як… Як ти… - Всі вісім лапок павучихи затремтіли від розпачу.

- Нєхєр було вийобуватись.

- Це неможливо!!!

- Пффф… Неможливо… Я всі фільми Крістофера Ноллана бачив. Для мене все можливо.