1%

Проникнення пройшло успішно. Тепер слід сховати тіло Гаріка. Якщо Ксірон його знайде, то може помітити нестачу кількох внутрішніх органів. Навряд чи він щось запідозрить, але перестрахуватися не зашкодить. Величезну тушу барсіка кудись рухати звісно не варіант. Буду рухати її частинами. Голову сюди, лапки сюди, шматочок в цей будиночок, шматочок в інший… Пекло доволі зручне місце для того, щоби позбутись трупа.

Чудово. Із цим розібрався. Тепер наступне питання: ЩО МЕНІ БЛЯДЬ РОБИТИ?! В моєму плані був тільки один етап. Я розраховував звільнити Ксерокса, поки інший генерал пішов би в атаку. Але тепер я в жопі. Костюм мій був одноразовим. Його зашивали ззовні, тож самостійно його використати не вийде. Тай у двох там не помістишся. Треба тікати! Але… Чорт… Куди? Всі виходи охороняються. Може вдати із себе дозорного, і змінити когось на посту? Тоді я міг би якось подати сигнал Айдену. От тільки ми про це не домовились. Він ніхріна не зрозуміє, якщо я буду махати факелом. Подумає, що я мух відганяю. Тай загалом - це ризиковано. Може, всі здешні демони знають один одного в обличчя. Якщо так, то мені гайки… Зрештою, якщо я просто втечу, для мене все залишиться незмінним. Треба взяти ініціативу.

Якщо розібратися, маємо наступну ситуацію: скоро сюди прибудуть сили володаря. Я не можу передбачити, що буде, якщо обидва претендента помруть, або залишаться живими до того часу. Простіше буде у випадку, коли живим залишиться тільки один. Тоді він зможе підлаштувати все на свою користь. Історію пишуть переможці, як не як. За великим рахунком, мені байдуже, хто саме це буде. Підозрюю, що їхні дупи однаково шершаві для лизання. Головна мета – втертись в довіру. Боюсь, прийдеться згадувати всі бородаті анекдоти, які я коли-небудь чув.

Проте, якщо я якимось чином вб’ю Ксерокса – ніщо не стримуватиме сили Айдена від атаки. І вже тоді – цілком імовірно, що Ксірон помре в бою. Результат – жодної шершавої дупи. Буде більше користі, якщо я вб’ю Ксірона. Тоді, якщо мені вдасться врятувати Ксерокса, він стане мені великим боржником. Отже ціль я приблизно визначив. Справа за малим – зробити. Ну да… За малим… Асасін крід просто грати на пк. В житті такі фішки як «нажати контрл» - не працюють. В мене немає снайперської гвинтівки, немає звичайної гвинтівки, немає навіть пістолета з глушником, немає вибухівки, гранатомета, нейротоксину, цианістого калію, новічка… Чим мені його, кинджалом колоти? Я що, геть дибіл? Він ніколи не спить, місто кишить демонами, а в мене тільки одне життя і немає збереження. Жесть.

На площі біля Ксерокса постійно знаходиться близько двох десятків демонів. Щоб звільнити його, їх потрібно відволікти. Якщо я просто скажу їм, що там за рогом роздають свіженьке людське м’ясце, вони поведуться? Поведуться, чи ні? Чорт… Як їх відволікти? Якщо почнеться махач з Айденом, то вони не залишаться тут стояти. Мабуть… Всього лиш треба якось подати йому сигнал. Голуба відправити, чи шо? Камінець з запискою кинути? А ще ж до того часу треба позбутись Ксірона. І врешті-решт – непомітно вивести Ксерокса з міста. Всього лиш жоден із пунктів не видається реальним для здійснення. Уаааа… От же срака…

Короче, хай воно все йде лісом. Треба валити звідси якомога швидше і якомога далі. Бачу доля ретельно подбала про те, щоби я ніколи не вибрався з пекла. Так, повірити в те, що мені щось під силу здійснити – це звісно добре. Як там хтось казав… Якщо йти до мети – вона вирушить тобі на зустріч. Але буває й так, що мета має топологічний кретинізм і рухається в протилежний бік. В моєму випадку вона рухається на реактивному літаку. Колись я думав, що варто лише захотіти – і ти зможеш досягнути чого завгодно. Пора вже подорослішати. Нічого не складається само собою. Його необхідно складати своїм потом і кров’ю. Причому далеко не все залежить від тебе. Твоя мрія не застраховує тебе від сраки, що чатує за рогом.

Я знаю, повірити в неї так просто. Здавалося б, варто комусь сказати, що на тебе чекає велике майбутнє, як ти починаєш щиро вважати ці слова пророчими. Однак це все туфта для слабаків. Пророцтва – солодка отрута. Кожна історія, в якій фігурує пророцтво – повна хрінь. Типу… Роби, як вважаєш правильним. В пророцтві сказано, що все буде ок. Тож не варто хвилюватися. Звісно… Не варто. - Ха! Солодка отрута, кажеш? - Ну… Типу того. А що? - Отрута, вона і є отрута! Хороший спосіб для вбивства. - Ти ж розумієш, що я виражався фігурально? - Ага…

……..

- Вибачте ваше вельмивельможносте, цей демон заявляє, що в нього до вас дуже важлива розмова.

- Це ще що за один? Стрьомний якийсь.

- Каже, що прибув із центру. Ніхто не бачив, як він потрапив у місто.

- Шляхи мої незбагненні для таких осліплених як ви. Я несу тягар знань на своїх плечах, тому поступ мій невразливий для чужих очей. (О Боже… Шо я несу?...)

- Шо?

- О, Ксіроне, найвеличніший із великих. Немає рівних тобі як на землі, так і під нею! Дозволь же мені вклонитися перед тобою і стати твоїм вірним слугою до кінця свого життя!

- Ем… Ну добре… Знайдіть якусь роботу цьому типу.

- Зачекайте, ваше неперевершеносте. В мене вже є робота. Моя ціль служити вам і направляти на шляху. Ім’я моє Ілон. Я призначений вам долею, як вірний помічник. Я ваша доля, як і ви моя.

- Що? Чекай, мені здається, чи я вже тебе десь бачив?

- Звісно, ваше мудророзумносте. Не дивно, що моє обличчя здається вам знайомим, адже ви єдиний, хто зміг скинути кайдани часу, і зазирнути в майбутнє. Я лише провідник, що допоможе вам його прочитати. Устами моїми мовить істина. Бо бачив я прийдешнє. Велич демона, чия тінь як ніч. Чия сила нестримна й безмежна, наче океан. Чия воля міцна, мов граніт. Найсильніший під небом і над ним. Великий Ксірон – Перший, хто стане богом, найвеличніший король демонів!

Оце я видав… У всіх щелепи повідвисали. Якщо так розібратися, то я щойно спробував підбурити генерала до перевороту. Пізно ж я до цього додумався… Тепер мене вб’ють?

- Король? – Пробурмотів Ксірон. – Що ти несеш?

Ого… Ну вже ні. Я ж бачу як в тебе слинки потекли. Моя отрута вже почала діяти. Ти можеш скільки завгодно відрікатися, але твоя самозакохана природа все одно візьме своє. Нарешті я надав форму всім твоїм потаємним бажанням, і тепер ти нізащо від них не відмовишся.

- До сих пір Володар тримав моє існування в таємниці. Я володію магією, здатною передбачати майбутнє. Недавно до мене прийшло откровення. Наче тонкий імлистий слід попелу на вітрі, перед очима постав той, хто по праву повинен зайняти трон пекла. Від його кроків тремтіла земля. Його погляд спопеляв міста. Його подих зносив ворожі армії за горизонт. Весь світ був скований важкими ланцюгами і належав лише йому. Коли я сповістив Володаря про неминуче, він як боягуз вирішив втекти від долі. Він не зміг прийняти вас як власного повелителя, тому спочатку він вирішив знищити ваше ім’я. Він звинуватив вас у зраді.

- Що?! Тобто…

- Так. Всі ці чутки – це план Володаря. – О, так… Він ніколи не відпустить цю наживку. Достатньо лише раз із серйозним виглядом сказати, який він винятковий і неперевершений, як він в це повірить всім серцем. Блін, а добре все само закрутилося.

- Не може бути. Я не вірю! – Ой, кому ти триндиш. Ще й як віриш.

- Не сумнівайтеся, ваше легендарне можньосильство. (Здається мій генератор випадкових поважних словосполучень барахлить) Жодні жалюгідні спроби всіляких нікчем не стануть вам на заваді. Ви повинні вірити у свою долю. Вона як нитка, що з’єднує нас із нашим призначенням. Ніщо у Всесвіті не здатне її розірвати. Моя магія дозволяє її побачити. Ваша нитка найміцніша і найяскравіша з усіх. Дивлячись на неї, можна осліпнути. Мало кому взагалі можливо осягнути розумом ту силу, яка спить у вашій душі. Тож будьте впевненими, я ніколи не помилявся із пророцтвами. Вам судилося стати богом.

Я став на коліна та схилив голову в очікуванні реакції Ксірона. Він мовчав. Його мозок вже малював йому яскравими барвами ту казкову лабуду, що я йому навішав. Однак за хвилину він скривився, ніби згадав, що забув вимкнути праску.

- Виходить, допомоги від повелителя ми не дочекаємося. Він об’єднається із тими нікчемними зрадниками.

- Тому ми повинні їх якомога швидше знищити.

- Але нас вдвічі менше.

- Досить сумніватися. Повірте в себе! Ніщо не здатне вас зупинити. Я вже бачив цей день. Я знаю, що ми повинні зробити для перемоги.

- І що ж?

- Об’єднатися! Ми, всі ті, хто вірою і правдою покликаний служити вам! Зберіть всіх! Вони повинні почути мої слова. Вони повинні побачити те, що бачив я. І тоді ми станемо непереможними.

Через десять хвилин на площі вже зібралось біля трьох сотень демонів. Не всі, але більшість. Можна виступати. Я піднявся на невеликий камінь, щоб мене було краще видно. Боже, що я роблю?... Саме це питання я задаю собі кожної секунди. Але, назад шляху немає. Настав час для народження нової релігії. І я стану її першим священнослужителем. Тож стережіться, демони. Далеко не кожен залишиться неушкодженим. Віра – надто потужна зброя.

- Почуйте мене, нещасні. Сліпі та незрячі! День настав! Прийшла пора прозріти! Прийшла пора пробудитися від сну. Почуйте мене, приречені! Тому що час прийшов. Сьогодні ми вітаємо нову епоху. Нова ера починається із вас! Ви приречені бути овіяними славою! Не бійтеся! Я, голос істини, проведу вас через темряву до зірок!

Початок досить жвавий, але голосу бракує сили. В натовпі прокотилась хвиля недовірливого гулу. Дехто навіть сміється.

- Мовчати!!! – Ксірон допоміг мені заволодіти їхньою увагою.

- Я є першим, кому судилося побачити цей день. – Продовжив я. - День, що буде оспіваний в історії. Бо дана мені можливість бачити правду. Можливість бачити невідворотнє! Я істинний пророк і свідок величі його безмежності Володаря всього світу, і ім’я мені – Ілон в Масці! Тож слухайте: недавно мені прийшло видіння, що передбачає появу обраного демона, чия сила та мудрість здатні підкорити весь світ. І стоїть він перед вами! Ксірон – ім’я його! Вклоніться же йому як богу, бо вершитиме він ваші долі справедливою рукою!

Реакція послідувала не надто бурхлива, але коли Ксірон обвів натовп своїм грізним поглядом – всі без винятку стали на коліно.

- Майбутнє вже зовсім поруч! Не бійтеся його зустріти! Я бачив його величність Ксірона найвеличнішим з усіх богів. І я знаю, що це правда, як і те, що завтра зійде сонце. Але доля не йде сама. До неї треба йти на зустріч. За неї треба битися! Нікчемний король вирішив піти всупереч і натравив на нас своїх головорізів. Прямо зараз до міста наближаються його сили. Вони об’єднаються із тією зграєю зрадників і завдадуть нам нищівного удару. Але цього не станеться. Вони хочуть нас вбити? Вб’ємо їх першими! Хочуть знищити наші мрії? Знищимо їхні! Вони жалюгідні зрадники. Сліпі, що не здатні побачити сонця. Ми сильніші! Ми зітремо їх в порошок. Я це бачив, як бачу зараз вас. Будьте впевненими. З нами його непереможність Ксірон. Нам нічого боятися. Скоро їхні мертві тіла укриють землю під нашими ногами! І ми з гордістю в серцях топтатимемо їх нікчемні трупи! Разом ми непереможні, бо доля цілого світу захищає нас! Сьогодні ми виступимо в бій і започаткуємо нашу величну історію! Ми всі з вами ланки одного ланцюга, що веде нас до вершини! Ми не похитнемося і не зламаємось! Ми єдині! Ми єдині! Ми єдині!!!

Збентежені демони дивились на мене як цап на нові ворота.

- Ми єдині! Ми Єдині! – Знову виручив мене Ксірон.

- Ми Єдині! Ми Єдині! – Підхопили демони. Чудово. Вийшло навіть краще, ніж я розраховував. Тут зібралось досить багато гарячих голів, легких на підйом і охочих до будь яких акцій.

- Зараз ми з вами залишаємось розрізненими уламками! Для того, щоб перемогти, наша воля, наша свідомість має бути єдиною! Ми маємо поєднати всі ланки! Буквально! І тоді наш ланцюг буде непорушним! Тому, як доказ вашої віри, ви маєте проткнути своє тіло великими ланками ланцюга!