Становлення Монарха

БОМММ!

Перший удар був заявою про наміри. За ним пішов другий, третій, четвертий. Те Шань перетворився на вихор енергії. Його величезне тіло рухалося з дивовижною точністю, кожен рух був результатом тисяч годин практики. Старий молот здіймався і падав, як грім з ясного неба, врізаючись у сліпучо-білий шматок металу.

Але Холодне Залізо було впертим. Воно опиралося, поглинаючи енергію ударів, немов жива істота. Після десятка ударів, від яких будь-яка інша сталь перетворилася б на млинець, руда ледь змінила свою форму.

І тоді, під час особливо лютої атаки, пролунав різкий, пронизливий звук, що відрізнявся від гуркоту молота.

КРАК!

Те Шань завмер, піднявши молот. Тонка, як волосина, тріщина пробігла по ударній поверхні його старого, вірного інструмента. Він був зламаний.

Інший коваль прокляв би долю або впав у відчай. Те Шань лише мить дивився на тріщину. Потім, з глухим риком, він відкинув зламаний молот убік. Схопивши масивні кліщі, він знову витягнув розпечений метал з горна. І, з первісним ревом, що вирвався з його грудей, почав бити рудою об саме ковадло, використовуючи його нерухому масу для надання форми непокірному матеріалу. Це був брутальний, неефективний і пекельно важкий метод. Але це було все, що в нього залишалося.

Хуан Фен спостерігав за цим із тіні, його обличчя залишалося непроникним. Він бачив не хаос, а відчайдушний, геніальний танець майстра, що відмовляється здаватися.

Три дні й три ночі кузня не замовкала. Те Шань працював, як одержимий. Він не їв. Він спав лише по годині біля згасаючого горна, перш ніж знову роздмухувати полум'я. Він пив лише воду, яку йому мовчки приносив вражений до глибини душі дядько Лін.

Початковий шматок руди був повільно, з неймовірними зусиллями, розділений і оброблений.

На світанку четвертого дня робота була завершена.

Те Шань, виснажений, схудлий, але з очима, що горіли яскравіше за його горно, тримав у кліщах своє творіння. Це був молот. Простий, без жодних прикрас. Інструмент чистої функції. Важка ударна частина була викувана з відполірованого Холодного Заліза, його темна поверхня, здавалося, вбирала в себе світло. Руків'я було зроблене з темного, щільного залізного дерева, ідеально підігнаного під руку майстра. Молот виглядав оманливо просто, але від нього віяло аурою величезної ваги та прихованої сили.

Те Шань узяв новий молот у руку. Він ліг у долоню так, ніби був продовженням його тіла. Він легко, майже недбало, змахнув ним і вдарив по ковадлу.

Не було гучного БОММ!.

Замість цього, глибокий, чистий, резонуючий ТОНННН... розлився по кузні. Це був не звук удару. Це була нота. Пісня ідеально збалансованої сили. Звук, що вібрував у самих кістках.

Саме в цю мить у полі зору Хуан Фена спалахнуло сповіщення.

[Ваш підлеглий, Те Шань, за вашим наказом і з наданих вами ресурсів, створив інструмент (Молот Майстра) Рангу: Рідкісний.] [За успішне управління талантом та ресурсами ви отримуєте нагороду.] [Ваш атрибут Інтелект зріс на 1.]

Хуан Фен ледь помітно посміхнувся. Прогрес.

Те Шань тримав молот, дивлячись на нього не як на інструмент, а як на дитину. Він викував не просто шматок металу. Він викував власне відродження.

Він повернувся до Хуан Фена, його очі горіли чистим, потужним вогнем. «Тепер, — прогримів його голос, — можна починати справжню роботу».