Становлення Монарха

Клятва вірності, заснована на обіцянці помсти, перетворила Те Шаня. Це був більше не просто майстер, що виконує роботу. Це був жрець у храмі сталі, що проводить священний ритуал. Навичка «Полум'я Помсти», дарована Системою, була не просто статусом. Вона була реальним вогнем, що палав у його очах. Він працював зі швидкістю та точністю, що здавалися надлюдськими. Чистий, дзвінкий тон його молота став невпинним серцебиттям фортеці.

Лише за два тижні перша партія для військового контракту була готова: сто коротких мечів та двісті наконечників для списів. Кожен виріб був шедевром смертельної функціональності. Сплав на основі Холодного Заліза був темним, майже чорним, і не відбивав світла. Баланс був ідеальним. Леза — гострими, як бритва.

На руків'ї кожного меча та основі кожного списа було вибито просте клеймо — стилізована, гострокутна маска привида. Знак нової, безіменної фракції Монарха.

Зброю доставили до гарнізону не як звичайний вантаж. Кожен клинок був ретельно змащений і вкладений у міцний дерев'яний ящик з таким самим клеймом. Це була заява про професіоналізм.

Генерал Ву, майор Чжен та інші офіцери особисто зустрічали вантаж на тренувальному полі. Коли перший ящик відкрили, серед ветеранів, що бачили не одну битву, пролунав вражений видих. Це була не стандартна армійська зброя. Вона виглядала як особисте озброєння елітного загону вбивць.

«До бою!» — прогримів голос генерала Ву.

Почалися випробування. Результати були шокуючими. Мечі з легкістю розрізали тренувальні манекени, зроблені з товстої шкіри та сталевих пластин. Списи пробивали важкі дубові щити, на яких зброя «Вогняного Дракона» залишала лише подряпини. Майор Чжен, узявши один із клинків, у серії точних ударів розрубав на шматки стос старих, захоплених у бою шоломів.

Коли Хуан Фен, що спостерігав за всім через одного зі своїх людей, переглядав звіт, Система видала коротку довідку про один із клинків: [Короткий меч піхотинця. Ранг: Незвичайний+. Якість: Відмінна. Примітка: Виготовлено під дією "Полум'я Помсти".]

Обличчя генерала Ву було маскою похмурого задоволення. Він узяв один із мечів, відчуваючи його вагу, ідеальний баланс. Це була сталь, що рятуватиме життя і виграватиме битви. «Добре, — сказав він, звертаючись до непримітного чоловіка, що представляв постачальника. — Дуже добре. Ми подвоюємо замовлення на наступний місяць. І я хочу п'ятдесят таких клинків для моєї особистої гвардії. Негайно».

Чутки про «примарні клинки» третього гарнізону поширилися столицею, як лісова пожежа. Інші генерали почали з заздрістю розпитувати про джерело. Аристократи, що мали власні загони, намагалися дізнатися, хто цей новий таємничий зброяр. Ім'я роду Цзюнь іноді згадувалося, але ніхто не міг пов'язати його зі скандально відомим спадкоємцем.

Ці новини долетіли й до вух пана Чжоу, власника «Зброярні Вогняного Дракона». Він уже був в облозі бандитів з «Чорного Кулака», розпродаючи залишки майна, щоб сплатити борги. А тепер він дізнався, що його місце зайняв не просто конкурент, а майстер, що створює зброю неможливої якості. Його останні клієнти почали скасовувати замовлення. Його бізнес був мертвий. Репутація — попіл. Залишилися лише відчай і паніка.

У своєму кабінеті в кузні Хуан Фен переглядав звіти. Постачання пройшло успішно. Конкурент був на межі колапсу. Золото текло рікою. Він подивився на скриньку, де лежало письмове зізнання Лао Фана. Час для його використання наближався.

Виклик було кинуто і прийнято. Настав час завдати останнього, смертельного удару.