Становлення Монарха

Коли Хуан Фен повернувся до кузні, була глибока ніч. Те Шань, виснажений, але вперше за багато років спокійний, спав на простому ліжку в кутку. Хуан Фен мовчки підійшов до верстака і поклав важкий гаманець із золотом біля нового молота. Матовий блиск дорогоцінного металу поруч із темною, поглинаючою світло сталлю — це було ідеальне зображення двох стовпів, на яких він будуватиме свою владу.

Наступного ранку він розбудив Те Шаня. Коваль, побачивши гору золота, втратив дар мови. «Це... за один комплект?» — недовірливо прохрипів він.

«І це лише початок», — відповів Хуан Фен, його голос був спокійним і діловим. Він не дав майстру часу на роздуми, одразу перейшовши до справи. — «Це золото — не для того, щоб лежати в скрині. Це інструмент. Як і твій молот. Ми його інвестуємо».

Він почав викладати план. «По-перше — безпека. Дядько Лін найме каменярів, щоб звести навколо кузні високий паркан. Ми поставимо сталеві двері та решітки на вікна. Наша робота не повинна привертати зайвої уваги». «По-друге — ресурси. Замов подвійну партію драконячого вугілля. І знайди торговців, які продають інші рідкісні метали. Ми будемо експериментувати». «І по-третє, — погляд Хуан Фена став особливо холодним, — частина цих грошей піде на купівлю інформації. Я хочу знати все про зброярню "Вогняний Дракон". Їхні фінанси, їхніх постачальників, їхніх боржників, їхніх ворогів».

Пізніше того ж дня, щоб підтримувати свою легенду про «спадкоємця, що одужує», Хуан Фен повертався до маєтку Цзюнь. Ідучи однією з менш людних вулиць, він відчув це. Ледь помітну зміну в атмосфері. Жебрак біля стіни, який сидів надто нерухомо. Торговець фруктами, який з'являвся в його полі зору вже втретє.

Його інстинкти, відточені сотнями смертельно небезпечних місій у минулому житті, кричали про небезпеку. За ним стежили. Непрофесіонали, але вони були тут. Його успіх у «Щербатому Клинку» вже привабив шакалів.

Він не прискорив кроку. Він просто звернув на галасливий ринковий майдан, дозволивши натовпу поглинути себе. А потім, низкою швидких, непомітних для стороннього ока рухів, він прослизнув у вузький провулок, легко перестрибнув через низьку стіну в чужий сад і вийшов на паралельну вулицю, на два квартали далі. За п'ять хвилин від нього не залишилося й сліду. Мисливці втратили здобич, навіть не зрозумівши, що полювання провалилося.

З даху одного з будинків він мовчки спостерігав за метушнею міста. Він утік. Легко. Але лише тому, що його переслідувачі були нездарами. А що, якби це були професіонали? Агенти іншого знатного роду? Або справжні вбивці?

Його сила, хоч і зросла, все ще була небезпечно низькою. Його нова справа розвивалася, але він сам залишався найслабшою ланкою у власному плані.

Повернувшись до маєтку, він зачинився у своїй кімнаті. Він відкрив інтерфейс Системи. Дві сірі пігулки Загартування Тіла все ще лежали в його інвентарі. Ефект від них буде мінімальним. Але зараз кожна крихта сили мала значення.

Він без вагань проковтнув одну з них.

Знайомий, ниючий біль почав розповзатися по його тілу. Але цього разу Хуан Фен не морщився. Він вітав цей біль. Це було відчуття зростання. Відчуття ціни, яку треба платити.

Ціна його сталі була високою. І він мав бути достатньо сильним, щоб її збирати.